Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників
| Вид материала | Закон |
- Про результати нагляду за додержанням, 136.09kb.
- Типові тематичний план І програма навчання посадових осіб І спеціалістів з питань охорони, 193.21kb.
- Книга перша, 2833.03kb.
- Ації праці, належних безпечних умов праці, підвищення її продуктивності та ефективності,, 84.75kb.
- Законодавство про охорону праці, 7656.52kb.
- Закону України "Про охорону праці", 373.73kb.
- Ки життєдіяльності педагогічних працівників навчальних закладів, що проводять інструктажі, 19.64kb.
- Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області Методичні, 551.75kb.
- «вирішення індивідуальних трудових спорів», 153.95kb.
- Україна врадіївська районна державна адміністрація миколаївської області розпорядження, 20.02kb.
Глава VI. НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
Стаття 85. Норми праці
Норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.
В умовах колективних форм організації та оплати праці можуть застосовуватися також укрупнені і комплексні норми.
Норми праці підлягають обов'язковій заміні новими в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технології та організаційно-технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці.
Досягнення високого рівня виробітку продукції окремим працівником, бригадою за рахунок застосування з власної ініціативи нових прийомів праці і передового досвіду, вдосконалення своїми силами робочих місць не є підставою для перегляду норм.
1. Інститут нормування праці ще за соціалізму, коли контроль за законністю в трудових відносинах здійснювався більш задовільно, характеризувався найістотнішим відривом правових норм від життя. Норми права, які стосувались нормування праці, існували багато в чому самі по собі, а суспільні відносини, які ті норми покликані були регулювати, - самі по собі. Та й самі правові положення, що регулювали нормування праці, були суперечливими. З одного боку, вони встановлювали публічно-правові та імперативні норми. З іншого - основний нормативний акт, присвячений нормуванню праці, V доступній для огляду ретроспективі завжди називався рекомендаціями.
Україна одержала в спадщину практику соціалістичного правового регулювання нормування праці. Основні правові норми з питань нормування праці зосереджені в розділі Кодексу законів про працю, що коментується. За період незалежності України до цієї глави вносилися зміни два рази. Зокрема, Законом від 5 липня 1995 року з Кодексу законів про працю виключена стаття 93, яка визначала порядок вирішення розбіжностей, які виникають при встановленні та перегляді деяких норм праці. У зв'язку з цим колективні трудові спори з приводу встановлення, зміни, перегляду та скасування норм праці почали розглядатися в порядку, встановленому для цієї категорії спорів, а індивідуальні трудові спори із зазначених питань - відповідно до законодавства, яке регулює порядок розгляду цих спорів (на цей час в Україні вже не діяло союзне Положення про порядок розгляду трудових спорів, яке допускало розгляд у порядку, встановленому для індивідуальних трудових спорів, лише спорів про застосування умов праці, ч не про їх встановлення).
2. На 1995 рік в економіці України почали констатувати наявність руйнівних процесів у системі нормування праці. Визнавалося, що на обстежених Міністерством праці підприємствах нормування праці було залишено на розсуд керівників підприємств. На більшості зазначених підприємств норми праці не переглядалися більше 10 років, а на окремі роботи вони і взагалі були відсутні.
За таких умов 20 березня 1995 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про заходи щодо поліпшення нормування праці в народному господарстві». Незабаром, 19 квітня 1995 р., Колегія Міністерства праці України ухвалила Рекомендації щодо нормування праці в народному господарства (далі в межах коментаря до цієї глави -Рекомендації). 7 липня 1995 р. наказом Міністерства статистики України затверджена Інструкція про складання підприємствами звіту про виконання норм виробітку та стан нормування праці за формою № 4-ПВ. Так була сформована чинна в наш час в Україні система правового регулювання нормування праці.
3. Органом функціонального управління у сфері нормування праці є Міністерство праці та соціальної політики України. У прийнятому Президентом України Указі «Про утворення Міністерства праці та соціальної політики України» (ст. 3) за цим Міністерством визнане право брати участь у реалізації державної політики у сфері нормування праці. З урахуванням цього п. 3 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України серед головних завдань Мінпраці називає розробку та здійснення заходів, які мають на меті вдосконалення нормування праці, розробку та затвердження міжгалузевих і галузевих норм і нормативів затрат праці. Право цього Міністерства брати участь у реалізації державної політики у сфері нормування праці, виконанні завдання здійснення заходів з метою вдосконалення нормування праці означає і право видання нормативних актів з названих питань. У складі Міністерства праці та соціальної політики України створено Національний центр продуктивності, до завдань якого входить вдосконалення системи нормування праці, впорядкування всієї сукупності нормативних матеріалів з нормування праці.
4. Стаття, що коментується, містить імперативні правові норми прямої дії. Правда, через відсутність адекватної системи контролю виконання цих норм і відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання їх юридичне значення на практиці іноді ставиться під сумнів. Ще один фактор, який підсилює сумніви в імперативному значенні норм коментованої статті,- це їх відтворення (у буквальному чи переробленому виді) у Рекомендаціях. І все-таки юридично не підлягає сумніву характер норм ст. 85 КЗпП як обов'язкових, а не рекомендаційних.
5. Норми праці - це родове поняття, яке охоплює такі норми, які покликані в кінцевому підсумку (хоча б і непрямо) впливати на інтенсивність праці працівників. У законодавстві іноді робляться спроби поширити поняття норм праці на робочий час. Так, у частині першій ст. 3 Закону «Про оплату праці» поняття норми праці вживається в широкому розумінні, охоплює і тривалість роботи, і інтенсивність праці. У цьому є певна логіка. Справді, хіба правило про сорокагодинний робочий тиждень не є нормою праці (нормою робочого часу)? Позитивна відповідь на це питання є очевидною. Але застосування поняття норм праці за межами інституту нормування праці є не завжди виправданим, оскільки заплутує сформовану в законодавстві термінологію, і зрештою, ускладнює, застосування відповідних правових норм.
6. Для нормування праці працівників застосовуються норми виробітку, норми часу, норми обслуговування та норми чисельності.
Норми виробітку - це встановлений обсяг роботи (кількість одиниць продукції, вимірювана в будь-яких інших одиницях кількість продукції), який працівник (група працівників відповідної кваліфікації) повинен виконати (виготовити) за одиницю робочого часу за певних організаційно-технічних умов.
Норма часу - це виражені у відповідних одиницях часу витрати робочого часу, встановлені для виготовлення одиниці продукції (виконання обсягу роботи, вимірюваного іншою, що застосовується для цього одиницею) працівником або групою працівників відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов.
Норми обслуговування - це кількість або розмір виробничих об'єктів (одиниць обладнання, робочих місць, інших об'єктів), які працівник (група працівників певної кваліфікації) повинен обслужити протягом одиниці робочого часу за певних організаційно-технічних умов. Різновидом норм обслуговування визнаються норми управління, що визначають кількість працівників, підпорядкованих одному керівникові.
Норми чисельності - це встановлена чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання виробничих або управлінських функцій або обсягів робіт. Нормами чисельності визнаються витрати праці за професіями, спеціальностями, групами або видами робіт, за окремими функціями в цілому по цеху, іншому структурному підрозділі, підприємству. Норма чисельності працівників по підприємству затверджується у виді штатного розпису. Але керівник підприємства, за загальним правилом, не позбавляється права приймати на роботу позаштатних працівників, оформляючи відносини, що виникають при цьому не тільки цивільно-правовими, а й трудовими договорами. Якщо статут підприємства не дає такого права керівнику, то його не може бути позбавлений власник. Однак прийняття позаштатних працівників більш ускладнене в установах, що утримуються за рахунок бюджету, особливо з урахуванням кошторисного характеру їх фінансування.
7. Частина перша статті, що коментується, вимагає, щоб норми праці відповідали досягнутому (існуючому) на підприємстві рівню техніки, технології, організації виробництва і праці. Якщо такої відповідності немає, працівник може в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів, у тому числі і шляхом безпосереднього звернення з позовом до суду, оспорити встановлені норми, а при відрядній формі оплати праці вимагати також здійснення доплати за виконану роботу шляхом перерахунку розміру оплати праці на основі норм, які відповідають існуючим умовам праці. Перерахунок розміру оплати за заявою працівника при почасовій оплаті праці неможливий, хоча б виконану працівником понад встановлену норму роботу можна було б виміряти, і на цій основі визначити відповідну її обсягу та якості заробітну плату, оскільки почасова оплата не передбачає визначення розміру основної заробітної плати залежно від показників, які характеризують інтенсивність праці. Що ж стосується власника, то він при виявленні невідповідності норм праці її умовам вправі вирішити питання про їх заміну або перегляд відповідно до ст. 86 КЗпП у будь-який час.
8. Норми праці можуть встановлюватися на окрему операцію, взаємопов'язану групу операцій або на кінцевий комплекс робіт. В останньому випадку мова йде про укрупнені та комплексні норми, можливість застосування яких передбачена частиною другою ст. 85 КЗпП. Укрупнені та комплексні норми відповідно до цього правила застосовуються при колективних формах організації та оплати праці. Однак Рекомендації всупереч букві Кодексу законів про працю, але відповідно до його духу допускають можливість застосування укрупнених і комплексних норм також і при індивідуальній формі організації та оплати праці (п. 1.4). Укрупнені норми встановлюються на планово-облікову одиницю продукції (вузол, бригадокомплект, обсяг сільськогосподарських робіт, етап або об'єкти будівництва тощо).
9. Частина перша ст. 85 КЗпП вимагає, щоб норми праці встановлювалися на відповідні види робіт (тобто для працівників, які їх виконують) згідно з досягнутим рівнем техніки, технології, організації виробництва і праці. Це означає необхідність урахування існуючих на відповідному робочому місці організаційно-технічних умов праці. З іншого боку, викладене правило обумовлене також тим, що норми праці розраховуються на основі нормативних матеріалів для нормування праці, затверджених в централізованому порядку (п. 1.5 Рекомендації). Правда, трохи нижче (п. 1.6) Рекомендації допускають можливість розробки норм праці на основі місцевих нормативних матеріалів. Але вони розробляються на окремі види робіт лише за відсутності відповідних міжгалузевих і галузевих нормативних матеріалів, а також при створенні на підприємстві більш прогресивних організаційно-технічних умов порівняно з тими, які враховувалися при розробленні чинних міжгалузевих і галузевих нормативних матеріалів на відповідні види робіт. Місцеві нормативні матеріали затверджуються власником. Погодженню з виборним органом первинної профспілкової організації вони не підлягають. Такий порядок обумовлюється тим, що нормативні матеріали, хоча і є обов'язковими для застосування, але безпосередньо трудові відносини вони не регулюють, а є лише основою для розробки норм праці, які безпосередньо регулюють трудові відносини.
10. До нормативних матеріалів, які обов'язково повинні застосовуватися при розробці на підприємстві норм праці, належать нормативи часу, включаючи мікроелементні нормативи, нормативи чисельності, нормативи часу обслуговування, нормативи режимів роботи устаткування. Рекомендації (п. 1.5) до нормативних матеріалів з нормування праці також відносять єдині та типові норми праці, хоча відповідно до статей 85 і 89 КЗпП вони повинні розглядатися як правові норми, що регулюють трудові відносини безпосередньо («норми праці... встановлюються для працівників...» - ст. 85 КЗпП).
11. Нормативні матеріали за сферою їх застосування поділяються на міжгалузеві, галузеві та місцеві. Міжгалузеві нормативи затверджуються Міністерством праці та соціальної політики. Галузеві нормативні матеріали розробляються за відсутності міжгалузевих матеріалів з нормування праці та затверджуються міністерствами (відомствами). Зазначені органи визначають також терміни дії затверджених ними нормативних матеріалів для нормування праці. За наслідками перевірки прогресивності чинних нормативних матеріалів для нормування праці термін їх дії може бути продовжений.
12. Стаття, що коментується, лише непрямо встановлює необхідність керуватися при розробці та затвердженні норм праці міжгалузевими та галузевими нормативними матеріалами для нормування праці. Тому вона не вирішує питання про сферу дії названих нормативних матеріалів. Не дається відповідь на ці питання й у Рекомендаціях. Слід вважати, що галузеві нормативні матеріали є обов'язковими для підприємств, установ і організацій відповідних галузей народного господарства. Поширювати і'х на підприємства, які не входять до системи галузі, що складає сферу управління відповідного органу виконавчої влади, можна було б тільки за умови, що повноваження затверджувати акти з питань нормування праці, обов'язкові для підприємств, які не входять до системи даної галузі, такому органу було надано законом (ст. 19 Конституції України). Слід, однак, враховувати, що підприємство має право добровільно керуватися відповідними галузевими нормативами. Якщо ж воно не буде цього робити, воно повинне розробити свої (місцеві) науково обгрунтовані нормативні матеріали, які стануть основою для розробки норм праці.
Міжгалузеві нормативні матеріали для нормування праці є обов'язковими для підприємств усіх форм власності та всіх галузей народного господарства. Але слід враховувати, що держава не здійснює належного контролю за дотриманням правила про відповідність норм праці рівню техніки, технології, організації виробництва і праці. Якби Міністерство праці та соціальної політики і здійснювало такий контроль, воно не володіє засобами впливу на тих власників, які не виконують вимоги частини першої ст. 85 КЗпП. 3асобами для цього володіють лише органи державної податкової служби щодо юридичних осіб - платників податку на прибуток. Вони могли б проводити перевірки якості норм праці, що застосовується платниками податку на прибуток, виявляти суми безпідставно нарахованої та виплачуваної у цьому зв'язку заробітної плати, розраховувати розмір завищення валових витрат, зменшення оподатковуваного прибутку і застосовувати фінансові санкції. Сьогодні вони до цього не готові. Та і сенсу в цьому немає, оскільки після початку податковими органами такої практики всі підприємства перейдуть виключно на почасову форму оплати праці, за якої встановлення науково-обґрунтованих норм праці ніколи не вважалося обов'язковим. Стимулювати інтенсивність роботи працівників за почасової оплати праці при цьому можна завдяки преміюванню.
13. Галузеві та місцеві нормативні матеріали можуть використовуватися лише за відсутності на відповідні види робіт міжгалузевих нормативів або в тому випадку, коли галузеві та місцеві нормативні матеріали є більш прогресивними, ніж міжгалузеві.
14. Частина третя ст. 85 КЗпП передбачає обов'язкову заміну норм праці новими в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технології та організаційно-технічних заходів, які забезпечують підвищення продуктивності праці. Контроль за виконанням власниками цього обов'язку не встановлено, засобів юридичної відповідальності за його невиконання або неналежне виконання практично немає, тому власники нерідко ухиляються від належного виконання цього обов'язку. Складається враження, що й сам законодавець не прийняв остаточного рішення - регулювати відносини щодо заміни норм праці імперативними нормами чи залишити це питання на розсуд власників, надаючи їм тільки науково-методичну допомогу шляхом розробки та публікації не обов'язкових для застосування нормативних матеріалів з нормування праці. Не прийнявши певного рішення, законодавець залишає чинними правила, які багато хто вважає за можливе не виконувати належним чином. Порядок проведення атестації визначається відповідними галузевими положеннями (п. 3.11 Рекомендацій). Якщо атестація робочих місць не передбачена, кожна чинна на підприємстві норма праці перевіряється не менше ніж два рази за п'ять років (там само). Проведення перевірки норм праці Кодексом законів про працю не передбачене, але і не заборонене. Можна навіть стверджувати, що непрямо Кодекс законів про працю визнає можливим проведення перевірки норм праці, оскільки допускає перегляд норм праці без проведення організаційно-технічних засобів, які підвищують продуктивність праці.
15. За частиною третьою ст. 85 КЗпП проведення організаційно-технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці, дає власникові право на заміну чинних норм праці новими. До таких заходів віднесено: 1) поліпшення технологічного та організаційного оснащення, інструменту; 2) удосконалення конструкцій виробів; 3) механізація та автоматизація виробничих процесів; 4) застосування нових видів матеріалів, сировини, палива; 6) впровадження раціоналізаторських пропозицій (п. 3.10 Рекомендацій). До організаційно-технічних заходів, які підвищують продуктивність праці, Рекомендації відносять також впровадження міжгалузевих і галузевих (відомчих) норм і нормативів з питань праці, включених міністерствами (відомствами) до переліку рекомендованих для застосування, хоча, на наш погляд, такі заходи навряд чи можуть бути віднесені до організаційно-технічних заходів, які підвищують продуктивність праці.
16. Хоча частина третя ст. 85 КЗпП і передбачає заміну норм праці у зв'язку з проведенням заходів, які підвищують продуктивність праці, згідно з частиною першою тієї ж статті, яка вимагає відповідності норм праці досягнутому рівню техніки, технології, організації виробництва і праці, заміна норм може провадитися і з появою обставин, які знижують продуктивність праці.
З іншого боку, Рекомендації (п. 3.10) зменшення та збільшення партії деталей (продукції), що обробляються та виготовляються працівником (бригадою), або такту виробничого процесу не вважають організаційно-технічними заходами, які тягнуть зміну норм праці, але можливість зміни норм праці у зв'язку з цим допускають. Рекомендації були би ближче до букви частини третьої ст. 85 КЗпП, якби не встановлювали не передбачені законом підстави для заміни норм праці, а визнавали названі заходи організаційно-технічними заходами, що є підставою для заміни норм праці.
17. Частина четверта ст. 85 КЗпП містить гарантію для працівників, бригади, які за рахунок застосування з власної ініціативи нових прийомів праці і передового досвіду, вдосконалення своїми силами робочих місць досягли високого рівня виробітку продукції. Такі обставини не є підставами для перегляду (збільшення) норм праці та відповідного зниження розцінок. Викладене правило не передбачає будь-якого терміну застосування працівником (бригадою) за власною ініціативою нових прийомів праці і передового досвіду або роботи в умовах удосконалення своїми силами робочих місць, після закінчення якого можливе підвищення норм праці. Лише заміна техніки та технології, вдосконалення організації виробництва і праці при цьому не з ініціативи працівників (бригади) або виявлення помилково встановлених норм праці є підставою для перегляду (заміни) норм праці. Такий висновок випливає з частини четвертої ст. 85 КЗпП. Але п. 3.13 Рекомендацій виключає можливість перегляду норм праці за названих умов лише в період між атестаціями робочих місць або перевірками норм праці. Тим часом, частина четверта ст. 85 КЗпП не обмежує термін застосування раніше чинних норм праці, якщо вищий рівень виробітку досягнутий за рахунок факторів, зазначених у цій статті. І норми праці, які у результаті застосування працівниками за своєю ініціативою нових прийомів праці тощо виявилися не відповідними чинним умовам виробництва, не можуть бути переглянуті за результатами атестації робочих місць.
Стаття 86. Запровадження, заміна і перегляд норм праці
Запровадження, заміна і перегляд норм праці провадиться власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Власник або уповноважений ним орган повинен роз'яснити працівникам причини перегляду норм праці, а також умови, за яких мають застосовуватися нові норми.
Про запровадження нових і зміну чинних норм праці власник або уповноважений ним орган повідомляє працівників не пізніш як за один місяць до запровадження.
1. Поняття «запровадження», «заміна», «перегляд» не визначаються ні в Кодексі законів про працю, ні в Рекомендаціях. Із змісту Рекомендацій (наприклад, п. 3.6) можна зробити висновок про те, що запровадження розглядається як родове поняття, щодо якого заміна і перегляд є видовими поняттями. Однак родове поняття запровадження не повністю охоплюється видовими поняттями заміни та перегляду. Запровадження - це не тільки заміна та перегляд, а і встановлення нових норм праці, не пов'язане із заміною або переглядом. Наприклад, без заміни або перегляду встановлюються норми праці на нові види робіт.
Крім того, запровадження - це поняття, що стосується підприємства. А заміна і перегляд можуть проводитися і відповідними органами виконавчої влади (якщо мова йде про заміну або перегляд єдиних або типових норм).
Поняття «перегляд» використовується щодо так званих помилково встановлених і застарілих норм. Застарілими визнаються норми, що використовуються на роботах, трудомісткість яких знизилася внаслідок загального поліпшення організації виробництва і праці, зростання професійної майстерності та удосконалення виробничих навичок працівників. Помилково встановленими визнаються норми, при встановленні яких були неправильно враховані організаційно-технічні умови, допущені помилки при використанні нормативних матеріалів і при проведенні розрахунків. Перегляд - це запровадження нових норм без проведення будь-яких організаційно-технічних заходів, які підвищують продуктивність праці.
Заміна - це запровадження нових норм у зв'язку з проведенням організаційно-технічних заходів, які підвищують продуктивність праці.
Однак варто визнати, що Кодекс законів про працю не завжди розрізняє поняття «заміна» і «перегляд» норм праці. Так, у частині третій ст. 85 КЗпП мова йде про заміну норм, яка сама по собі провадиться не лише у зв'язку з організаційно-технічними заходами, що підвищують продуктивність праці, але й у зв'язку з проведенням атестації робочих місць, яка змінити організаційно-технічні умови праці не може, а тільки дає можливість виявити помилково встановлені та застарілі норми. А в частині другій ст. 86 КЗпП вже поняття «перегляд» норм вживається відносно не тільки застарілих та помилково встановлених норм, але й щодо всіх випадків, коли замість одних норм праці починають використовуватися інші.
2. Пункт 3.14 Рекомендацій передбачає щорічну розробку та затвердження до початку року плану заміни та перегляду норм праці з метою проведення планомірної роботи щодо зниження трудових витрат. Основою для розробки такого плану є передбачені заходи щодо підвищення продуктивності праці. До трудових колективів структурних підрозділів і бригад доводяться відповідні заплановані заходи. Зобов'язання, які стосуються заміни та перегляду норм праці, включаються до колективного договору. Але значення колективного договору як регулятора цих відносин знижується у зв'язку з тим, що законодавство не передбачає його обов'язкового щорічного укладення, тоді як план заміни та перегляду норм праці повинен затверджуватися на кожен рік. Але нічого не заважає затверджувати його як додаток до колективного договору з щорічною заміною.
3. Стаття, що коментується, ставить за обов'язок власникові запровадження, заміну і перегляд норм праці погоджувати з виборним органом первинної профспілкової організації. Водночас частина перша ст. 15 Закону «Про оплату праці» передбачає встановлення норм праці в колективному договорі. І лише для випадків, коли на підприємстві колективний договір не укладений, передбачене встановлення умов оплати праці, в тому числі й норм праці, власником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Варто визнати, що ст. 15 Закону «Про оплату праці» у цій частині виявилася відірваною від реальності. Норми праці є досить мобільними, а колективний договір - це акт відносно стабільний. Тому встановлення норм праці на усі види робіт у колективному договорі практично неможливе. У колективному договорі норми праці можна встановити тільки на виконання тих робіт, що мають постійний характер. При цьому маються на увазі роботи з виготовлення конкретної продукції. Крім того, порівняно із ст. 86 КЗпП, ст. 15 Закону «Про оплату праці» має більш загальний характер. Тому суперечність між ст. 86 КЗпП і ст. 15 Закону «Про оплату праці» при їх застосуванні повинна вирішуватись на користь першого з названих правових приписів.
У зв'язку з виключенням із Кодексу законів про працю ст. 93 сьогодні відсутній спеціальний механізм вирішення розбіжностей між власником та виборним органом первинної профспілкової організації, які виникають у процесі одержання згоди на запровадження, заміну і перегляд норм праці. Законодавець виходить з того, що власник і виборний орган первинної профспілкової організації рівнозначно заінтересовані в нормальній роботі підприємства, тому повинні досягти компромісу, а якщо це не вдалося.-вирішити спір у встановленому порядку.
Звертає на себе увагу необгрунтована жорсткість закону: погодження з виборним органом первинної профспілкової організації вимагає запровадження, заміну і перегляд усіх норм праці. Але ж серед норм праці є разові, норми праці на роботи, що виконуються у зв'язку з аваріями, тощо. За буквою ст. 86 КЗпП вони також повинні бути попередньо погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації. Законослухняному власникові можна порекомендувати у разі неможливості з об'єктивних причин одержання попередньої згоди виборного органу на запровадження норм праці в таких випадках запитати його згоду надалі.
4. Перегляд чинних норм праці істотно зачіпає інтереси працівників, він може спричинити виникнення гострого конфлікту. Тому частина друга ст. 86 КЗпП зобов'язує власника роз'ясняти працівникам причини перегляду норм праці, а також умови, за яких нові норми будуть застосовуватися.
Слід враховувати, що в частині другій ст. 86 КЗпП мова йде про перегляд у широкому розумінні цього слова, що включає перегляд не тільки застарілих і помилково встановлених норм, але і встановлення замість раніше чинних нових норм праці у зв'язку з проведенням організаційно-технічних заходів, які підвищують продуктивність праці.
5. Власник зобов'язаний повідомляти працівникам про запровадження нових та заміну чинних норм праці не пізніше ніж за місяць до початку дії нових норм. Порівняння частини третьої ст. 86 КЗпП і ст. 29 Закону «Про оплату праці» дає підставу стверджувати, що хоча непряме запровадження нових норм праці і впливає на умови оплати праці, повідомлення про запровадження нових норм праці повинне провадитися у терміни, встановлені спеціальним правилом ст. 86 КЗпП.
Бажаючи наблизити зміст ст. 86 КЗпП до життя, автори Рекомендацій встановлюють виняток з правила про необхідність попередження працівників за один місяць про запровадження нових або зміну чинних норм праці. При запровадженні тимчасових і разових норм праці, а також укрупнених і комплексних норм праці, встановлених на основі поопераційних норм праці, працівників належить інформувати не менше ніж за один місяць, але у всіх випадках до початку виконання робіт (п. 3.6 Рекомендацій). Не було ніякої необхідності в Рекомендаціях усупереч закону встановлювати терміни повідомлення про запровадження укрупнених і комплексних норм праці, запроваджених на основі поопераційних норм. Що стосується включення до Рекомендацій спеціального терміну попередження працівників про запровадження тимчасових і разових норм, то воно повністю доцільне, оскільки пом'якшує гостроту конфлікту, спричиненого нездійсненністю вимог частини третьої ст. 86 КЗпП.
Стаття 87. Строк дії норм праці
Норми праці встановлюються на невизначений строк і діють до моменту їх перегляду у зв'язку зі зміною умов, на які вони були розраховані (стаття 85).
Поряд з нормами, встановленими на стабільні за організаційно-технічними умовами роботи, застосовуються тимчасові і одноразові норми.
Тимчасові норми встановлюються на період освоєння тих чи інших робіт за відсутністю затверджених нормативних матеріалів для нормування праці.
Одноразові норми встановлюються на окремі роботи, які носять одиничний характер (позапланові, аварійні).
1. Ця стаття визначає строки дії норм праці. Як правило, норми праці запроваджуються на невизначений строк і діють до їх перегляду (заміни) у зв'язку із змінами умов, на які зони були розраховані. Формулювання частини першої ст. 87 КЗпП належить оцінювати як таке, що відповідає реальності. Хоча законодавець і визнає, що у зв'язку із змінами організаційно-технічних умов норми праці повинні переглядатися, порядок перегляду ускладнюється необхідністю одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Тому до перегляду норм праці вони продовжують діяти, хоч організаційно-технічні умови змінилися. Такі правила забезпечують захист інтересів працівників.
2. Хоча в частині першій ст. 87 КЗпП допускається можливість перегляду норм праці лише при зміні умов, на які вони були розраховані, практика і Рекомендації (п. 3.11) допускають можливість перегляду норм праці і без змін організаційно-технічних умов праці (це стосується помилково встановлених норм). Практика була б ближчою до закону, якби, відповідно до Рекомендацій, не допускала перегляду помилково встановлених норм, а йшла шляхом скасування незаконних рішень, якими були встановлені помилкові норми, та прийняття цих рішень у новій редакції. Звичайно, при цьому згідно зі ст. 127 КЗпП перерахунок розміру заробітної плати і стягнення з працівників зайво виплачених сум провадитися не може.
3. Поряд з нормами праці, розрахованими на стабільні організаційно-технічні умови, допускається застосування тимчасових і одноразових норм. Застосування тимчасових норм можливе на період освоєння тих чи інших робіт у разі відсутності належно затверджених нормативних матеріалів для нормування праці.
В інших випадках застосування тимчасових норм праці не допускається. На роботах, які мають одноразовий характер (позапланові, аварійні), використовуються разові норми.
Стаття 88. Умови праці, які мають враховуватися при розробленні норм виробітку (норм часу) і норм обслуговування
Норми виробітку (норми часу) і норми обслуговування визначаються виходячи з нормальних умов праці, якими вважаються:
1) справний стан машин, верстатів і пристроїв;
2) належна якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, і їх вчасне подання;
3) вчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення;
4) своєчасне забезпечення технічною документацією;
5) здорові та безпечні умови праці (додержання правил і норм з техніки безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров'я робітників, і т. ін.).
1. Стаття, що коментується, зобов'язує власника визначати основну групу норм праці (норми виробітку, норми часу і норми обслуговування) виходячи з нормальних умов праці. Закон не допускає зниження норм праці у зв'язку з нездатністю власника створити працівникові нормальні умови праці. Водночас п. 3.9 Рекомендацій допускає можливість використання поправкових коефіцієнтів, що послабляють напруженість норм праці, розрахованих на основі міжгалузевих і галузевих нормативних матеріалів для нормування праці. Підставою для застосування таких поправкових коефіцієнтів може бути освоєння виробничих потужностей, нової техніки, технології, нової продукції, невідповідність фактичних організаційно-технічних умов виробництва тим умовам, на які розраховані впроваджувані норми праці. Але Рекомендації обмежують термін дії поправкових коефіцієнтів. Вони можуть застосовуватися при освоєнні виробничих потужностей, нової техніки, технології, продукції на період, який не перевищує нормативних термінів освоєння. При невідповідності фактичних організаційно-технічних умов виробництва умовам, на які розраховані норми праці, поправкові коефіцієнти можуть застосовуватися на термін не більше одного року (п. 3.9 Рекомендацій).
2. Рекомендації забороняють застосовувати поправкові коефіцієнти при тимчасовому відхиленні фактичних умов праці від запроектованих. Потрібно думати, що в таких випадках застосуванню підлягають тимчасові норми. Рекомендації спеціально вказують на недопустимість застосування норм праці як регулятора заробітної плати. Таке правило непрямо випливає і з Кодексу законів про працю. Соціалістична практика негласно, але широко використовувала нормування праці як регулятор заробітної плати. Це було викликане жорстким централізованим регулюванням заробітної плати, в умовах якого заниженням норми праці домагалися збільшення оплати праці. Нині стимули для використання нормування праці як регулятора заробітної плати збереглися лише там, де немає інших легальних способів підвищувати заробітну плату внаслідок її жорсткого централізованого регулювання.
3. Законодавство про працю не передбачає ефективних заходів захисту інтересів працівників у випадку, якщо власник не створив працівникові нормальних умов праці. Встановлені гарантії на випадок невиконання норм виробітку не з вини працівника дуже невисокі (ст. 111 КЗпП).
Стаття 89. Заміна і перегляд єдиних і типових норм
Заміна і перегляд єдиних і типових (міжгалузевих, галузевих, відомчих) норм здійснюється органами, які їх затвердили.
1. Ця стаття, вживаючи поняття єдиних і типових норм, не дає їх визначення. З часів соціалізму в розумінні типових і єдиних норм радикальних змін не відбулося. 1 застосовуючи статтю, що коментується, слід давати їй тлумачення з урахуванням історичного моменту (тобто не ігнорувати те розуміння єдиних і типових норм, яке існувало в період прийняття Кодексу законів про працю (1971 р.) і в період зміни ст. 89 КЗпП (1988 р.). Потрібно нагадати, що аж до прийняття Рекомендацій під єдиними нормами малися на /вазі такі міжгалузеві, галузеві та відомчі норми, які приймалися і вводилися в дію в централізованому порядку одночасно на всіх підприємствах, у всіх установах і організаціях, на які їх дія поширювалася. Була лише вимога,— підприємствам мав бути наданий певний строк для підготовки до загального (одного для усіх) дня введення в дію єдиних норм праці. Типові норми праці розроблялися і затверджувалися на типові організаційно-технічні умови і вводилися в дію рішенням адміністрації підприємства, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації в міру досягнення на підприємці організаційно-технічних умов, на які типові норми розраховувалися.
2. При затвердженні Рекомендацій Міністерство праці пішло шляхом докорінного перегляду розуміння єдиних і типових норм. Рекомендаціями зроблена спроба (п. 1.5) позбавити єдині і типові норми статусу норм праці як регуляторів трудових відносин (нагадаємо, що ст. 85 КЗпП зазначає, що норми праці, в тому числі єдині і типові, встановлюються «для працівників», тобто безпосередньо регулюють трудові відносини). Вони були переведені в розряд нормативних матеріалів для нормування праці. Тим самим Міністерство праці відмовилося від безпосереднього централізованого встановлення Міністерством праці норм праці, що діють на підприємствах, забезпечило можливість стовідсоткового контролю виборних органів первинної профспілкової організації за нормами праці, що застосовуються, зняло проблему погодження єдиних норм з виборними органами профспілкових об'єднань. В усьому Міністерство праці вчинило раціонально, але не можна не бачити, що п. 1.5 Рекомендацій не цілком відповідає статті, що коментується.
3. Переведення Міністерством праці єдиних і типових норм праці в розряд нормативних матеріалів для нормування праці не відповідає частині першій ст. 85 КЗпП, яка норми праці визначає як встановлені «для працівників», тобто такі, що регулюють трудові відносини, а не як нормативи, обов'язкові для власників, які розробляють норми праці.
Стаття 90. Порядок визначення розцінок при відрядній оплаті праці
При відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу).
Відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.
1. Стаття, що коментується, встановлює порядок визначення розміру відрядної розцінки. Уваги заслуговує та обставина, що відрядна розцінка визначається на основі тарифної ставки того розряду, за яким тарифікована виконувана робота, а не на підставі тарифної ставки розряду, присвоєного працівникові. Щоб уникнути обмеження інтересів працівників-відрядників, яким доручається виконання роботи, що тарифікується за розрядом, який нижче розряду, присвоєного працівникові, ст. 104 КЗпП передбачає виплату працівникові за певних умов міжрозрядної різниці.
2. Правила коментованої статті є спеціальними, вони відповідають реальності, а тому підлягають переважному застосуванню порівняно з частиною першою ст. 15 Закону «Про оплату праці», яка, у свою чергу, передбачає встановлення розцінок у колективному договорі. Із ст. 90 КЗпП цілком виразно випливає, що величина відрядної розцінки не встановлюється нормативно, а визначається розрахунково на основі встановлених нормативно тарифної ставки та норми виробітку (норми часу).
Стаття 91. Збереження попередніх розцінок при впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції
За працівником, який створив винахід, корисну модель, промисловий зразок або вніс раціоналізаторську пропозицію, що зумовили зміну технічних норм і розцінок, зберігаються попередні розцінки протягом шести місяців від дати початку їх впровадження. Попередні розцінки зберігаються і в тих випадках, коли автор зазначених об'єктів інтелектуальної власності раніше не виконував роботи, норми і розцінки на яку змінено у зв'язку з їх впровадженням, і був переведений на цю роботу після їх впровадження.
За іншими працівниками, які допомогли авторові у впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції, попередні розцінки зберігаються протягом трьох місяців.
1. Частина перша ст. 91 КЗпП встановлює пільгу для працівників, які є авторами винаходів, корисних моделей, промислових зразків чи раціоналізаторських пропозицій, що зумовили заміну норм праці (у законі некоректно використовуються поняття «технічних» норм) і відрядних розцінок. Такі працівники мають право на збереження попередніх розцінок протягом шести місяців від початку впровадження зазначених об'єктів інтелектуальної власності. Пільга, звичайно, не дуже істотна, оскільки на етапі впровадження перелічених результатів творчої діяльності важко досягти зниження трудомісткості випущеної продукції, а після закінчення шести місяців дія пільги припиняється.
2. Застосування раніше чинних розцінок для працівників - авторів об'єктів інтелектуальної власності передбачено також у тому випадку, коли вони раніше не виконували роботи, на яких впроваджуються об'єкти інтелектуальної власності, а були переведені на виконання цих робіт у зв'язку з впровадженням чи після впровадження цих об'єктів. При переведенні розцінки зберігаються з початку впровадження, що повинно збігатися з днем переведення.
3. Право на застосування пільгових розцінок не залежить від того, продав автор підприємству право власності на відповідний об'єкт, уклав він з підприємством ліцензійний договір чи право на об'єкт інтелектуальної власності взагалі належить підприємству у зв'язку з тим, що цей об'єкт створений при виконанні працівником трудових обов'язків.
4. Інші працівники, які допомогли авторові у впровадженні корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторських пропозицій, мають право на збереження попередніх розцінок на види робіт, що виконуються (на виготовлення відповідної продукції) протягом трьох місяців. Слід звернути увагу на ту обставину, що мова йде не про тих працівників, які допомогли працівникові у створенні об'єкта інтелектуальної власності, а про тих, хто допоміг у впровадженні.
Стаття 92. Встановлення нормованих завдань при почасовій оплаті праці
При почасовій оплаті працівникам встановлюються нормовані завдання. Для виконання окремих функцій та обсягів робіт може бути встановлено норми обслуговування або норми чисельності працівників.
1. Стаття, що коментується, передбачає види норм праці, які можуть застосовуватися при почасовій оплаті праці. Виокремлення спеціальної статті, присвяченої нормам праці, що застосовуються при почасовій оплаті праці, зовсім не означає, що всі попередні статті КЗпП не поширюються на цю групу норм праці. Статті 85-88 КЗпП поширюються і на цю групу норм. Лише статті 89-91 КЗпП не поширюються на норми праці, які застосовуються при почасовій оплаті праці.
2. Нормовані виробничі завдання - це встановлений обсяг роботи, який працівник або група працівників (наприклад, бригада) повинні виконувати за робочу зміну, робочий місяць, за іншу одиницю робочого часу при почасовій оплаті праці (п. 1 Рекомендацій). Що ж стосується норм обслуговування та норм чисельності працівників, то вони згадуються в ст. 85 КЗпП. Стаття 92 КЗпП встановлює лише сферу їх застосування.