Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників
| Вид материала | Закон |
- Про результати нагляду за додержанням, 136.09kb.
- Типові тематичний план І програма навчання посадових осіб І спеціалістів з питань охорони, 193.21kb.
- Книга перша, 2833.03kb.
- Ації праці, належних безпечних умов праці, підвищення її продуктивності та ефективності,, 84.75kb.
- Законодавство про охорону праці, 7656.52kb.
- Закону України "Про охорону праці", 373.73kb.
- Ки життєдіяльності педагогічних працівників навчальних закладів, що проводять інструктажі, 19.64kb.
- Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області Методичні, 551.75kb.
- «вирішення індивідуальних трудових спорів», 153.95kb.
- Україна врадіївська районна державна адміністрація миколаївської області розпорядження, 20.02kb.
Стаття 68. Вихідні дні на підприємствах, в установах, організаціях, пов'язаних з обслуговуванням населення
На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв'язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї і інші), вихідні дні встановлюються місцевими Радами народних депутатів.
1. Правило про встановлення місцевими радами вихідних днів на підприємствах, в установах і організаціях, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв'язку з необхідністю обслуговування населення, діє в частині, яка не суперечить ст. 30 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Участь сільських, селищних, міських рад у визначенні вихідних днів у театрах, музеях та інших подібних установах цим Законом не передбачено. Вихідні дні підприємств сфери обслуговування, незалежно від форми власності, встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за погодженням з власниками (підпункт 4 п. «б» ст. 30 названого Закону). Вихідні дні підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, що є в комунальній власності територіальних громад, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад встановлюють самостійно.
2. У коментованій статті йдеться про встановлення вихідних днів для підприємств. Вихідні дні для працівників встановлюються відповідно до частини третьої статей 52, 67 і 69 КЗпП.
Стаття 69. Вихідні дні на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях
На підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
1. Стаття 69 КЗпП передбачає порядок надання працівникам вихідних днів на підприємствах, що працюють без вихідних днів. Цей порядок поширюється на такі категорії підприємств:
1) підприємства, на яких зупинення роботи неможливе з виробничо-технічних умов (підприємства з безперервним процесом виробництва);
2) підприємства комунального обслуговування населення (водо-, газо-, теплопостачання тощо);
3) підприємства, зазначені в ст. 68 КЗпП, якщо у встановленому порядку прийняте рішення про їх роботу без вихідних;
4) підприємства (дільниці), що виконують вантажно-розвантажувальні роботи, пов'язані з роботою транспорту.
2. На перелічених вище підприємствах вихідні дні працівникам надаються згідно з графіками роботи (змінності) таким чином, щоб працівники могли щотижня використовувати, як правило, два вихідних дні. При цьому не обов'язково, щоб один з них припадав на загальний вихідний день (неділю).
3. Власник зобов'язаний погодити з сільською, селищною, міською радою (її виконкомом) питання встановлення для працівників п'яти- чи шестиденного робочого тижня (частина третя ст. 52 КЗпП). Виконавши цей обов'язок, він вправі, за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації, встановлювати для працівників вихідні дні в графіку змінності (графіку виходу на роботу).
Стаття 70. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години.
1. Хоча стаття, що коментується, і сформульована як норма прямої дії, яка не знає винятків, вона не може поширюватися на випадки роботи за режимом підсумованого обліку робочого часу. Так, в галузі торгівлі та громадського харчування ще за часів соціалізму склалася практика, що була закріплена у законодавстві, відповідно до якої тривалість щоденної роботи при підсумованому обліку робочого часу становить 11-12 годин, а вихідні дні чергуються із робочими через день. Недопрацьований чи перепрацьований час компенсується при цьому наданням додаткового дня відпочинку та виходом на роботу, в тому числі і з неповною тривалістю щоденної роботи. Додержання цих правил контролювалось досить суворо. У зв'язку з неможливістю дотримання в таких випадках букви закону повернення до букви ст. 70 КЗпП, яка встановлює сувору формальну вимогу, не відбулося.
Стаття 71. Заборона роботи у вихідні дні. Винятковий порядок застосування такої роботи
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:
1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
1. Залучати працівників до роботи у вихідний день, встановлений відповідно до місцевих правил внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи підприємства, установи, організації (частина друга ст. 67 КЗпП), графіком змінності (виходу на роботу), як правило, заборонено. Слід підкреслити, що заборона залучати до роботи у вихідний день стосується не загального вихідного дня - неділі (ст. 67 КЗпП), а вихідного дня працівника, як він визначений відповідно до викладених вище правил. Правило про заборону залучати працівників до роботи у вихідні дні поширюється і на вихідні дні, надані працівникам за графіком при режимі підсумованого обліку робочого часу.
2. Тільки у виняткових випадках, встановлених у частині другій ст. 71 КЗпП, допускається залучення працівників до роботи у встановлені для них вихідні дні.
3. При застосуванні п. 2 частини другої ст. 71 КЗпП варто враховувати таке. У сучасних умовах доцільніше було б вести мову про майно підприємства, установи, організації, як це зроблено в п. 8 ст. 40 КЗпП.
4. Залучення працівників до роботи у вихідні дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації. Варто звернути увагу на таку деталь. Якщо ст. 64 КЗпП передбачає необхідність одержання дозволу виборного органу первинної профспілкової організації на проведення надурочних робіт, то ст. 71 КЗпП допускає залучення до роботи в вихідний день з дозволу виборного органу окремих працівників. Отже, у запиті власника на одержання згоди на залучення працівників до роботи у вихідний день ці працівники повинні бути перелічені. Обмежитися зазначенням їх кількості не можна. Тим більше необхідний перелік працівників, що залучаються до роботи у вихідний день, у наказі (розпорядженні), який видається з цього приводу.
5. При додержанні власником правил, які визначають порядок залучення працівників до роботи у вихідний день, працівник зобов'язаний виконати відповідний наказ власника. Його невиконання є порушенням трудової дисципліни. Водночас працівник не може бути залучений у вихідний день до роботи, яка не відповідає трудовому договору, незалежно від наявності підстав для залучення працівників до роботи у вихідний день і додержання встановленого порядку, якщо він не згоден на це, а тому і не може бути притягнений у такому випадку до дисциплінарної відповідальності.
6. Важливо також враховувати, що залучення працівників до роботи у вихідні дні регулюється імперативними нормами, які виключають можливість такого залучення при відсутності підстав або з порушенням встановленого порядку, хоча б і була згода працівника на роботу вихідного дня.
7. Правило ст. 71 КЗпП не поширюється на випадки виконання робіт у порядку відпрацьовування днів відпочинку, наданих працівникам відповідно до частини третьої ст. 73 КЗпП.
8. Дещо інший порядок залучення до роботи у вихідні, святкові і неробочі дні встановлено для державних службовців. Згідно зі ст. 20 Закону «Про державну службу» для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'явитися на службу у вихідні, святкові і неробочі дні, робота в які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства. Отже, згоди виборного органу первинної профспілкової організації на їх роботу в зазначені дні не потрібно.