Міністерство освіти І науки україни одеський державний економічний університет екологічний менеджмент

Вид материала

Документы

Содержание 3. Базові нормативи плати за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також Навколишнє середовище Вплив на навколишнє середовище Аудит системи екологічного менеджменту Екологічний аудит Екологічна мета Екологічні показники діяльності організації Екологічна політика Екологічне завдання (завдання екологічної діяльності) Зацікавлена сторона Запобігання забрудненню Екологічний менеджмент

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки України Одеський державний екологічний університет Екологічний, 449.97kb.
• Міністерство освіти І науки україни одеський державний екологічний університет, 197.18kb.
• Міністерство освіти І науки україни одеський державний економічний університет, 143.42kb.
• Одеський державний екологічний університет Міністерства освіти І науки, молоді та спорту, 160.18kb.
• Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана, 335.79kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний, 1946.82kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни тернопільський національний економічний, 640.26kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни тернопільський національний економічний, 630.11kb.
• Міністерство освіти І науки україни одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, 510.69kb.

2. Базові нормативи плати в залежності від класу небезпечності забруднюючих речовин

Клас небезпечності	На, грн./т
І клас	7,58288
II клас	1,73584
III клас	0,25581
IV клас	0,06395

Для забруднюючих речовин, на які не встановлені класи небезпечності, за норматив плати приймається ставка, що дорівнює базовому нормативу плати за викид забруднюючої речовини І класу небезпечності.

3. Базові нормативи плати за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також

підземні горизонти

№	Назва забруднюючої речовини	Базовий норматив плати (Неї), грн/т
1	2	3
1.	Аміак	0,6852
2.	Біохімічна потреба в кисні (БПК повн.)	0,27408
3.	Жири, масла	3,6544
4.	Залізо загальне	0,6852
5.	Зважені речовини	0,02741
6.	Кальці й-катіон	0,0137
7.	Магній-катіон	0,0137
8.	Марганець - двовалентний іон	0,6852
9.	Масло солярне	39,7416
10.	Миш'як	39,7416
II.	Нафта і нафтопродукти в розчинному і
	емульсованому стані	4,1112
12.	Нікель і сполуки нікелю в перерахунку	6,852
13.	на нікель	0,05482
14.	Нітрат-іон	3,426
15.	Нітрит-іон	39,7416
16.	Свинець - іон - двовалентний	0,6852
17.	Сірковуглець	1,37
18.	Синтетичні поверхнево-активні	0,0137
19.	речовини (СПАР)	54,816
20.	Сульфат-аніон	21,9264
21.	Феноли	0,54816
22.	Формальдегід	0,54816
23.	Фосфати	3,426
24.	Фосфор — трихлористий,	0,0137
25.	п'ятихлористий	0,6852
26.	Фтор-іон	6,852
27.	Хлориди-аніон	6,852

350

351

ДОДАТКИ

Екологічний менеджмент

Необхідні поняття і визначення

Постійне поліпшення (поступове) - процес поліпшення системи екологічного менеджменту (далі EMS), спрямований на досягнення кращих екологічних показників діяльності організації відповідно до її екологічної політики. Мається на увазі, що процес такого поліпшення не обов'язково повинний відбуватися у всіх сферах діяльності

організації одночасно.

Навколишнє середовище - середовище, у якому організація функціонує, включаючи повітря, воду, землю, природні ресурси, флору, фауну, людське суспільство і їхні взаємозв'язки. Поняття про навколишнє природне середовище трактується як природне середовище прибування людини, біосфера, що служить умовою, засобом і місцем життя людини і інших живих організмів; у широкому понятті слова включає природу (природні екосистеми) і навколишнє середовище як ту частину природного середовища, що перетворена в результаті людської діяльності. Таким чином, у контексті ISO 14000 навколишнє середовище розуміється як середовище, що оточує власне організацію (підприємство), а суспільство (жителі) розглядається як елемент середовища, на який справляється, як і на інші елементи, вплив.

Вплив на навколишнє середовище - будь-яка зміна в на­вколишнім середовищі (як негативна, так і позитивна), яка цілком чи частково є результатом діяльності організації чи вироблених нею продукції і послуг. Тлумачний словник з охорони природи трактує вплив на навколишнє середовище (негативний антропогенний вплив на навколишнє середовище) як будь-які потоки речовини, енергії й інформації, що безпосередньо утворюються в навколишнім середовищі чи заплановані в результаті антропогенної діяльності і, що призводять до негативних змін навколишнього середовища і наслідкам цих змін. Система екологічного менеджменту (EMS) - частина загальної системи менеджменту, що включає організаційну структуру, пла­нування, розподіл відповідальності, практичну діяльність, процедури (прийоми), процеси і ресурси, необхідні для розробки, впровадження, досягнення цілей екологічної політики, її перегляду і коректування.

Аудит системи екологічного менеджменту - процес систе­матичної документованої перевірки й оцінки об'єктивним шляхом встановлених показників, що починається з метою встановлення відповідності характеристик EMS спеціально означеним організацією критеріям такої оцінки; результати аудиту EMS повинні бути доведені до менеджерів.

352

Екологічний аудит - систематичний документований процес перевірки, що полягає в одержанні об'єктивним шляхом і оцінці свідчень аудирування: екологічний аудит спрямований на вста­новлення відповідності екологічно значимих видів діяльності, подій, умов, систем чи менеджменту інформації з цих питань, критеріям аудирування; результати цього процесу доводяться до відома клієнта. Відзначимо, що в англійських текстах використовуються два терміни, а саме environmental і audit environmental auditing. Причому аудит означає власне процес перевірки, а аудирування скоріше відноситься до виду діяльності. Наприклад, стандарт ISO 14010 названий «Guide­lines for environmental auditing - General principles», де мова йде про керівництво для проведення екологічних аудитів, тобто для розвитку

цієї діяльності.

Екологічна мета - загальна екологічно значима ціль діяльності організації, встановлена екологічною політикою цієї організації, ступінь досягнення якої оцінюється в тих випадках, коли це практично

можливо.

Екологічні показники діяльності організації - вимірювані результати функціонування системи екологічного менеджменту, що відносяться до питань контролю впливу на навколишнє середовище відповідно до цілей і задач організації, встановлених її екологічною

політикою.

Екологічна політика - визначена організацією сукупність намірів і принципів у відношенні екологічних показників її діяльності, що створює основу для розробки конкретних цілей і задач. У тлумачному словнику з охорони природи наводиться наступне визначення: «Політика екологічна - сукупність способів досягнення поставлених екологічною стратегією цілей і завданнь». При цьому екологічна стратегія визначена як сукупність конкретних цілей і завданнь, розрахованих на реальні можливості і терміни їхнього досягнення, в сфері охорони навколишнього середовища і використання природних

ресурсів

Екологічне завдання (завдання екологічної діяльності) -

детальна вимога у відношенні до екологічних показників діяльності

організації в цілому чи її підрозділів, яка випливає із встановленої

екологічної мети діяльності організації і підлягає виконанню задля

досягнення цієї мети.

Зацікавлена сторона - особистість чи група осіб, зацікавлених чи потрапивших під вплив, пов'язаний з екологічними показниками діяльності організації.

Екологічний менеджмент

Організація - компанія, корпорація, фірма, підприємство, установа, орган влади, їхня частина чи комбінація, об'єднана з іншими, приватна чи державна, котра виконує свої функції і має систему управління. У тому випадку, якщо в організацію входять кілька структурних одиниць, такі одиниці (підрозділи) можуть розглядатися як організації.

Запобігання забрудненню - використання процесів, матеріалів, практичних прийомів, продукції таким чином, щоб уникнути чи скоротити забруднення через вживання контрольних заходів у відношенні забруднення; включає рециклювання, переробку, зміну технологічних процесів, механізми контролю (виділення забруд­нюючих речовин, уловлювання, очищення), ефективне використання ресурсів, заміну сировини і матеріалів. Вигідність запобігання забрудненню визначається можливістю скорочення впливу на навколишнє середовище, збільшенням ефективності і зменшенням витрат на виробництво (продукції, послуг тощо.).

Тематика рефератів за курсом «Екологічний менеджмент»

1. Проблеми взаємодії суспільства і природи.
   
2. Антропогенний вплив на навколишнє середовище і його наслідки.
   
3. Планування екологічної діяльності.
   
4. Методи управління природокористуванням. 5.Принципи екологічної політики.
   

6. Правові основи природокористування.
   
7. Адміністративне регулювання природоохоронної діяльності.
   
8. Інформаційне забезпечення природоохоронної діяльності,
   
9. Методи економічної оцінки природних ресурсів.
   

10. Методи економічної оцінки земельних ресурсів.
    
11. Методи економічної оцінки водних ресурсів.
    
12. Методи економічної оцінки корисних копалин.
    
13. Методи економічної оцінки біологічних ресурсів.
    
14. Методи економічної оцінки лісових ресурсів.
    
15. Методи економічної оцінки рекреаційних ресурсів.
    
16. Екологічні витрати і шляхи їх усунення.
    

17. Методи розрахунку збитку від забруднення навколишнього

середовища.

18. Методи розрахунку економічної ефективності природо­охоронних витрат.
    
19. Система платежів за забруднення навколишнього середовища.
    

354

ДОДАТКИ

20. Фінансування природоохоронної діяльності. Природо­охоронні фонди.
    
21. Система екологічного страхування.
    
22. Еколого-економічне стимулювання.
    
23. Екологічний аудит.
    

24. Форми міжнародного співробітництва в питаннях раціо­нального природокористування.
    
25. Вплив НТП на стан природного середовища.
    
26. Проблеми раціонального природокористування в різних країнах.
    
27. Поняття «екосистема», основні закономірності її розвитку.
    
28. Війна і біосфера.
    

29. Розвиток охорони природи в Україні.
    
30. Охорона біологічних ресурсів України.
    
31. Екологізація виробництва: сутність, методи, ефективність.
    
32. Відходи виробництва як сировина.
    
33. Причини довголіття.
    
34. Значення сугестивності для керування особистістю.
    
35. Застосування методів математичного моделювання в екології.
    

36. Використання й охорона водних ресурсів Українського
Причорномор'я (чи однієї з областей України на вибір).

37. Використання й охорона біологічних ресурсів України.
    
38. Використання й охорона ресурсів Чорного моря.
    
39. Використання й охорона ресурсів Азовського моря.
    
40. Використання й охорона ресурсів Світового океану.
    
41. Рідкі і зникаючі рослини України.
    
42. Використання дикоростучих рослин у народній медицині і як продукти харчування.
    

43. Альтернативні джерела одержання енергії.
    
44. Способи утилізації відходів.
    
45. Варіанти заміни бензину на інші види палива.
    
46. Проблеми раціонального природокористування в сільському
    

осподарстві України.

47. Екологічні проблеми лиманів України.

48. Проблеми нестачі питної води і шляхи її вирішення (на ірикладі України, чи інших країн світу).
    
49. Шумове забруднення в городах і методи боротьби з ним.
    
50. Способи очищення стічних вод і атмосферних викидів від
    

абруднення.

51. Продукти харчування і їхнє забруднення шкідливими

компонентами.

Екологічний менеджмент

ДОДАТКИ

52. Екологічні проблеми Дністра.
    
53. Екологічні проблеми Дніпра.
    
54. Екологічні проблеми рік України.
    
55. Наслідки Чорнобильської аварії.
    
56. Екологічні проблеми енергетики.
    
57. Природа - лікувальник усіх хвороб.
    
58. Екологічні наслідки ядерних випробувань.
    
59. Гонка озброєння і раціональне природокористування.
    
60. Проблеми зрошуваного землеробства.
    
61. Основи лікувального голодування.
    
62. Вода, що ми п'ємо.
    
63. Основи раціонального харчування.
    
64. Психофізичні можливості людини.
    
65. Ринкові відносини і раціональне природокористування.
    
66. Зони екологічних катастроф.
    
67. Законодавство в сфері екологічного менеджменту.
    
68. Регіональна екополітика.
    
69. Глобальна екополітика.
    
70. Національна екополітика.
    
71. Ліцензовані види діяльності.
    
72. Методи управління екополітикою.
    
73. Механізм створення й особливості існування екологічних фондів.
    
74. Формування ринку екологічних послуг.
    

75. Екологічний ризик і управління ним.
    
76. Екологічна експертиза нової техніки.
    
77. Міжнародне співробітництво в сферах екологічної експертизи та екологічного аудиту.
    
78. Екологічний аудит територій.
    
79. Екологічний консалтинг.
    
80. Екологічний аудит об'єктів, що складають державну таємницю.
    
81. Екоменеджмент у країнах ЄС.
    
82. Екоаудит і приватизація
    
83. Екоаудит в інвестиційних процесах.
    
84. Екоаудит і ціноутворення.
    
85. Екоаудит і «зелені технології».
    
86. Екологічна експрес-оцінка інвестиційних і інших видів ризиків.
    
87. Менеджмент відходів.
    
88. Маркірування небезпечних матеріалів і продукції.
    
89. Аудит скидань стічних вод.
    

356

ДОДАТОК 9

Концепція екологічної освіти України

Передмова

В найважливіших міжнародних документах останнього де­сятиріччя, присвячених проблемам навколишнього середовища і гармонійного розвитку людства, велика увага приділяється екологічній культурі і свідомості, інформованості людей про екологічну ситуацію и світі, регіоні, на місці проживання, їх обізнаності з можливими шляхами вирішення різних екологічних проблем, з концептуальними підходами до збереження біосфери і цивілізації.

Шлях до високої екологічної культури лежить через ефективну екологічну освіту. Екологічна освіта на порозі 3-го тисячоліття стала необхідною складовою гармонійного, екологічно безпечного розвитку. Екологічне виховання і інформування населення, підготовка висококваліфікованих фахівців названі в програмних документах найвизначнішого міжнародного форуму 20-го сторіччя в Ріо-де-Жанейро (1992), присвяченого навколишньому середовищу і сталому розвитку, одним з найважливіших і необхідних засобів здійснення переходу до гармонійного розвитку всіх країн світу. Це положення підкреслюється і в останніх міжнародних документах (міжнародний звіт «Ріо+5», «Керівництво з підготовки національних доповідей про виконання країнами «Порядку денного на 21 сторіччя» та ін.). Концепція екологічної освіти України, як елемент концепції гармонійного розвитку держави, набуває сьогодні ваги актуального і важливого державного документа.

Підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості і культури на основі нових критеріїв оцінки взаємовідносин людського суспільства й природи (не насильство, а гармонійне співіснування з нею), повинна стати одним з головних важелів у вирішенні надзвичайно гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України. Екологічна освіта, як цілісне культурологічне явище, що включає процеси навчання, виховання, розвитку особистості, повинна спрямовуватися на формування екологічної культури, як складової системи національного і гро­мадського виховання всіх верств населення України (у тому числі через екологічне просвітництво за допомогою громадських екологічних організацій), екологізацію навчальних дисциплін та програм

357

Екологічний менеджмент

підготовки, а також на професійну екологічну підготовку через базову екологічну освіту. Вирішення цих питань має забезпечити формування цілісного екологічного знання й мислення, необхідних для прийняття екологічно-обгрунтованих народногосподарських рішень на рівні підприємств, галузей, регіонів, країни загалом.

Реформування екологічної освіти та виховання має здійснюватися з обов'язковим врахуванням екологічних законів, закономірностей, наукових принципів, що діють комплексно в біологічній, технологічній, економічній, соціальній і військовій сферах.

Глибоким опануванням екологічними знаннями, формуванням екологічного мислення, свідомості і культури мають бути громадяни всіх категорій, вікових груп і сфер діяльності. Збалансований, екологічно безпечний (гармонійний) розвиток повинен бути базисною, вихідною ідеєю, методологічною основою екологічної освіти згідно з міжнародними вимогами.

Головними складовими системи екологічної освіти та виховання мають бути її формальна й неформальна частини, форми й методи яких різні, а мета одна; різнобічна підготовка громадян, здатних визначати, розуміти й оптимально вирішувати екологічні та соціально-економічні проблеми регіонів проживання на основі наукових знань процесів розвитку біосфери, здорового глузду, загальнолюдських досвіду й цінностей.

Базою для здійснення заходів з вирішення цієї важливої і складної державної проблеми повинна стати Концепція екологічної освіти в Україні. Концепція складена з урахуванням сучасного стану і перспектив розвитку суспільного знання, спрямована на перебудову змісту освіти й виховання відповідно до вимог часу та основних положень на­ціональної доктрини розвитку освіти у XXI столітті та базується на сформульованій у Посланні Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 pp.» стратегії сталого розвитку України. При підготовці концепції були проаналізовані і враховані всі попередні (1991-2001 pp.) матеріали щодо реформування освітнього процесу в Україні, а також матеріали, наведені в урядових документах.