Німецька окупація України
Информация - История
Другие материалы по предмету История
асів були вивезені на вантажівках і розстріляні з кулеметів в кількох кілометрах від міста. Туди ж пізніше вивезли й трупи отруєних дітей. Їх поскидали в дуже великий і довгий протитанковий рів.
З приходом радянських військ в січні 1942 року при дослідженні Багеровського рову було знайдено, що на протязі кілометра в довжину, шириною 4 метра, глибиною 2 метра, він був завалений трупами жінок, підлітків, дітей, старих людей. Неподалік були мерзлі калюжі крові. Тут же валялись дитячі шапочки, іграшки, відірвані ґудзики, рукавиці, бутилочки з сосками, ботиночки, калоші разом з обрубками рук і ніг і інші частини тіла. Все це було забризкано кровю і мізками.
Німецькі звірі розстрілювали беззахисне населення розривними кулями. З краю лежала замордована молода жінка. В її обіймах спочивав акуратно згорнутий в біле одіяло малюк. Поряд з жінкою лежали вбиті розривними кулями восьмирічна дівчинка і хлопчик років пяти. Їх ручки вхопились в плаття своєї матері.
Воєнна комендатура сіяла смерть скрізь. На вулицях нею були розвішені оголошення, погрожуючи розстрілом за кожен крок. Висіли такі оголошення: "Хто тут пройде, тому смерть", "Прохід руським заборонено, за порушення розстріл".
Київ. Німецькі кати з перших днів захоплення столиці України проводили масове винищення населення шляхом знущань, розстрілів, повішення, отруєння газом в "душогубках". Людей забирали прямо на вулицях, розстрілювали поодинці та цілими групами. Для залякування населення вивішувались оголошення про розстріли: "В якості репресій за акт саботажу сьогодні розстріляно 100 жителів Києва. Нехай це буде уроком. Кожний мешканець Києва є відповідальний за акт саботажу. Київ, 22.Х.1941 р. Комендант міста". Або : "випадки підпалів та саботажу, які стали частішими, змушують мене прийняти суворі міри. Тому сьогодні розстріляно 300 мешканців Києва. За кожний новий випадок підпалу чи саботажу буде розстріляно значно більша кількість жителів Києва. Київ, 2 листопада 1941 р. Ебергардт, генерал-майор і комендант міста".
Німці масами убивали чоловіків, жінок, дітей, людей похилого віку. Так, 14 жовтня 1941 року в психіатричну лікарню на чолі з німецьким гарнізонним лікарем Риковським ввірвався загін СС. Гітлерівці загнали 300 хворих в одну з будівель, в якій протримали їх без їжі кілька днів, а потім розстріляли в Кириловському парку. Інші хворі були знищені 7 січня, 27 березня, 17 жовтня 1942 року.
Ось що повідомили про цю криваву розправу професор Е.А. Копистянський, лікарі А.Г. Джевалтовська, Т.К. Пєнська і т. д.: "В лікарню прибули авто. В ці машини-"душогубки" почали заштовхувати хворих, приблизно по 60-70 чоловік в кожну, тут їх вбивали, і трупи викидались біля лікарні. Ці звірства продовжувались кілька днів, на протязі яких було знищено 800 хворих".
Вбивствам часто передували садистські знущання. Архімандрит Валерій повідомив, що гітлерівці майже до смерті били хворих та слабких, поливали їх на морозі вадою і, нарешті розстрілювали.
Звірствували німецькі злодії і в Дарницькому та Сирецькому таборах. Мирних громадян і військовополонених примушували виконувати важкі роботи, знущались і вбивали. В Сирецькому таборі діяли пяниця-садист штурмбанфюрер Радомський і його помічник Рідер.
Радомський та Рідер різними методами винищували радянських громадян. Вони, наприклад, придумали такий спосіб вбивства: одних людей примушували вилазити на дерево, а інших підпилювати його. Люди падали разом з деревом і розбивались. Або: Радомський згукував всіх, проходив стрій, відбирав 25 чоловік, виводив їх із строю і тут же й розстрілював.
Гітлерівські злодюги зігнали 28 вересня 1941 року на стик вулиць Мельникова та Артема тисячі мирних громадян. Гітлерівці вишикували людей у колони по 100 чол. І гнали до Бабиного Яру, де й розстрілювали. У приречених перед стратою відбирали всі цінні речі та одяг. Катюги добивали поранених лопатами, немовлят кидали в яр живими. Розстріли тривали пять днів з ранку до ночі. Сюди приводили і розстрілювали всіх затриманих в Києві "підозрілих". Уже з перші дні окупації тут загинуло 52 тис. громадян. Людей, які зібрались, повели до Бабиного Яру, відібрали всі цінності, а потім розстріляли. Свідки, які проживали поблизу Бабиного Яру розповідали, що бачили як німці кидали в яр немовлят і закопували їх живцем разом з вбитими та пораненими батьками. "Було помітно, як шар землі рухається від рухів ще живих людей".
Спеціальна комісія підрахувала, що по неповним даним в Києві розстріляно, замучено, отруєно в "душогубках" більше 195 тисяч людей, в тому числі:
1. В Бабиному Яру більше 100 тисяч.
2. В Дарниці більше 68 тисяч.
3. В протитанковому рову Сирецікого табору і на самій території табору більше 25 тисяч. Тут довгий час перебували в увязненні і розстріляні відомі всій країні футболісти Динамо, які брали участь у "матчі смерті": М. Трусевич, О. Клименко та інші.
4. В лікарні ім. І. Павлова на території Кирилівської церкви 800 людей.
5. На території Києво-Печерської лаври 500.
6. На Лукянівському кладовищі 400.
Всі ці звірства здійснювала лише одна ейнзатцгрупа С, яка дислокувалась в м. Київ.
Полтава. На території Полтавщини теж був створений концентраційний табір. Він знаходився на території Береківки (Жовтневий район), прилягав до вулиць Слюсарної (Баяна), Красіна та кутка Пушкарівка. Створений цей концтабір був гітлерівцями після окупації міста Полтава 18 вересня 1941 року і діяв до вересня 1943 року. До концтабору входив госпіталь для військовополо