Німецька окупація України
Информация - История
Другие материалы по предмету История
иті. За розпорядженням німецьких властей усі учні, яким минуло 15 років, а також викладачі підлягали відправці на роботи в Німеччину.
Відбувалось жорстоке і безпрецедентне пограбування українських земель арійцями, які боролись за світову гегемонію та доказували, що вони вища раса. Але часто все зводилось до банального грабунку. Так, з України було вивезено понад 40 тисяч творів мистецтва, історичних реліквій, колекцій, вивезено понад 1 млн. фруктових дерев. Вивозили навіть наш чорнозем. Відбувалось пограбування устаткування підприємств, сировини, сільськогосподарської продукції. На примусові роботи з України до Третього рейху гітлерівці вивезли 2,4 млн. молоді.
Колонізатори замахнулись і на багату та милозвучну українську мову. На території дистрикту "Галичина" німецька мова була визнана державною, а в приєднаних до Румунії Чернівецькій та Ізмаїльській областях в громадських місцях українська мова навіть заборонялась. Німецька пропаганда всіляко вихваляла все реакційне в німецькій історії; у кінотеатрах демонструвались тільки німецькі фільми, пройняті духом расової вищості арійців.
У "Трансністрії" відбувалась посилена румунізація українського населення, цим займався спеціально відкритий окупантами "науковий" інститут. Перейменовувались населені пункти і вулиці. Українські і російські пісні були заборонені. Місцевому населенню примусово навязувалась румунська мова. У листі до обласного інспектора поліції від 18 листопада 1942 року начальник Чернівецького гарнізону відзначав, що, незважаючи на вжиті заходи, на площах, вулицях і в магазинах Чернівців все ще чути українську мову. Румунський генерал вимагав дати вказівку, щоб "у місцях продажу продуктів, магазинах і навіть на вулицях було заборонено розмовляти українською мовою". За співання українських пісень поліція віддавала людей до суду військового трибуналу.
Розірвавши живе тіло України на частини, позбавивши її населення будь-яких прав, нацистські загарбники встановили на тимчасово окупованій території жорстокий режим терору і насильства. І ніякий це не "новий порядок", а величезний концтабір, лабораторія для жахливих дослідів, дізнавшись про які, людство здригнулось від жаху та огиди до катюг-нацистів.
Німецькі злочини на окупованій території
"Якщо ми хочемо створити нашу велику німецьку імперію, ми повинні насамперед витіснити і знищити словянські народи росіян, українців, поляків, словаків, білорусів, болгар. Немає ніяких причин не зробити цього", - так заявляв Гітлер. І ця маячна заява лягла в основу політики нацистського рейху на окупованих територіях. Як здійснювалась на практиці ця людожерська політика гітлерівців це важко уявити людському розуму. Не можна, не здригаючись, описувати ці масові вбивства мирних людей, найвитонченіші катування, які намагались витравити в людині все людське, зломити її опір, залякати, перетворити в покірного раба.
Окупувавши Україну, німецькі орди буквально залили кровю її священну землю. Гітлерівські кати хизувались один з поперед одного відданістю Гітлеру, і, щоб вислужитись перед НСДАП та фюрером, виявляли диявольську винахідливість у реалізації його людиноненависницьких ідей.
Кат України Еріх Кох, виступаючи у вересні 1941 року в Рівно, так інструктував своїх підлеглих: "Я відомий як жорстокий собака. Через це мене й було призначено рейхскомісаром України. Наше завдання висмоктувати з України все, що можна тільки взяти, незважаючи на почуття, ні на власність українців. Я чекаю від вас крайньої жорстокості щодо місцевого населення". Ось вона, психологія вампіра. А один з найближчих помічників Коха Пауль Даргель у розмові з чиновником рейхсміністерства у справах окупованих східних областей прямо говорив: "Ми хочемо знищити українців… Ми хочемо звільнитися від цього народу". І на запитання: "Що ж ви робитимите з Україною?" - відповів: "вона буде заселена німцями".
23 серпня 1941 року рейхскомісар окупованих східних областей Розенберг видав наказ про надзвичайні каральні заходи щодо населення захоплених територій СРСР. У ньому говорилось, що норми поведінки місцевих жителів визначатимуться німецькими законами і розпорядженнями німецьких чиновників. Наказ погрожував смертю за найменший прояв невдоволення "новим порядком" або за акт, спрямований проти німецької держави.
У циркулярному листі за підписом Кейтеля від 16 вересня 1941 року вказувалось, що Гітлер наказав іти на найбільш крайні заходи, щоб у найкоротший строк придушити волелюбний дух українців. Для цього, підкреслювалось у листі, "необхідно з першого ж приводу негайно вжити найжорстокіших заходів, щоб утвердити авторитет окупаційних властей. При цьому слід мати на увазі, що людське життя в країнах, яких це стосується, абсолютно нічого не варте і що залякуючий вплив можливий тільки через застосування надзвичайної жорстокості".
І окупанти діяли з надзвичайною жорстокістю. Захопивши той чи інший населений пункт, вони насамперед розпочинали розстріли. Гітлерівці вимагали від призначених ними старост і бургомістрів списків осіб, які прибули в населені пункти після початку війни. Так вони виявляли воїнів, які потрапили в оточення, затримували їх і посилали в табори для військовополонених або розстрілювали. Гітлерівська Німеччина вела проти СРСР не звичайну, особливу, винищувальну війну, маючи на меті масове знищення людей. Загарбники не зважали ні на які норми міжнародного права і ?/p>