Національні меншини на Рівненщині
Контрольная работа - Туризм
Другие контрольные работы по предмету Туризм
від Рівного.
Взагалі міграції німецьких селян на схід - це історія багатьох століть. В історичних джерелах існує навіть умовна періодизація цього явища. Перший стан німецького розселення на польських та українських землях відноситься до ХІІІ ст., коли значні простори України та Польщі були спустошені жахливими набігами ординців і велика кількість колоністів направилась на пусті незаселені землі. Друга велика міграція в ці ж землі почалася в ХVІІ ст. В 1762-1763 рр. Катерина ІІ видала укази, в яких поселенці з Німеччини, та інших країн Європи закликалися пересилятися в деякі місцевості Пд. Та Пд-Сх. Росії. Перший указ не знайшов відгуку, тому що не обіцяв ніяких пільг. У другому - від 22.07. 1763 р. - про них йшлося вже докладно.
Селяни та інші прошарки населення західноєвропейських країн відгукнулися на заклики російського уряду. В середині ХVІІІ ст. однією з причин чому було те що у Німеччині продовжувалися гоніння на численні й різноманітні тоді релігійні секти. Багато з них сподівалися знайти притулок в Росії, для вільного влаштування свого життя на засадах їх віровчення. Їх переселення мали ще одну причину - тяжкі економічні умови, які виникли в численних німецьких державах в наслідок феодальних війн, і викликаних ними неврожаїв та голоду.
Переселенці селилися на вказаних місцях під керівництвом особливих урядових агентів (переважно в необжитих степах України, які швидко перетворилися на культурні землеробські райони, і певною мірою захищали їх від вторгнення загарбників).Взагалі перші емігранти оселялися в районі Вісли, а вже звідти багато з них вирушили в Східну Україну, а деякі залишились в Західній.
Інтенсивний приплив німецьких колоністів до краю починається після селянської реформи російського уряду 1861 р. Якщо у ХVІІ ст. німці переселялись сюди через важке положення в своїй країні, в пошуках кращої долі, то у ХVІІІ ст. їх ставало більше тому що з явилася більша можливість купувати земельні ділянки, брати їх в оренду, оселятися на чиншових землях. Місцеві селяни хоч були звільнені від кріпацької залежності, не мали достатньо коштів, щоб сплатити поміщику необхідні викупні платежі та фактично залишалися залежними від землевласника. Сільське господарство в звязку з цим продовжувало бути дуже примітивним і не давало місцевим феодалам колишнього прибутку. Зрозуміло, все це дуже приваблювало німців - господарів, які могли легко купити, орендувати так необхідну їм землю та влаштуватися на новому місці. (В Рівненському повіті в 1862 р. нараховувалося 388 німців-колоністів, то в 1886 р. їх уже було 802). Так звані волинські німці селилися тут окремими колоніями, які отримували особливі назви. На Рівненщині в ці роки з являються такі села, як Фрідріхсдорф, Генрієтта, Ховинберг, Марієндорф, Вальд-Коловерт та ін.
губерніях іноземним підданим заборонялось придбання права власності на нерухоме майно поза міськими поселеннями. У випадку непідкорення статтям цього закону перед багатьма волинськими німцями, які стали власниками земельних наділів і залишались у австрійському чи прусському підданстві, постала загроза конфіскації землі. Тому більшість з них була змушена офіційно стати громадянами Росії. Відтепер на них в повній мірі поширювались всі права і обовязки, передбачені російським законодавством.
Слід зауважити, що деякі локальні поселення німецьких ремісників були на Рівненщини ще в кінці ХVІІІ ст. Так, польський історик Т. Стецькі
в книзі Z boru і stepu (Краків 1888 р.) посилається на план Рівного, зроблений архітектором в 1785 р., за яким у місті вже тоді була вулиця Німецька, що проходила вздовж берега ріки. Висаджена тополями, вона починалася від моста та закінчувалася біля млина. На цій вулиці, за Т. Стецьким, жили німецькі ткачі суконники. (Важко уявити в сучасному Рівному, що вулиця Німецька - це частина вулиці С. Петлюри від Соборної до І. Мазепи, аж до перехрестя вулиці Т. Шевченка).
Крім того, німецькі ремісники в ІІ пол. ХVІІІ ст. також жили в Корці і працювали на заснованій князем Чарторийським фарфоровій фабриці. В 1783 р. в центрі Корця спеціально для німців-управителів, які служили при дворі та на фабриці, і для німців-ремісників князь побудував лютеранську церкву. Її прихожанами також були і німецькі ткачі з Рівного. Але в 1820 р. церква згоріла і приход перемістився до Житомира.
Велика кількість німців переселялася на Волинь з Польщі під час польської революції 1863-1864 рр. Царський уряд одразу ж після цієї події забороняє особам польської національності купувати земельні маєтки в 9-ти західних губерніях, у тому числі - Волинській. Німецькі колоністи не попадали під ці обмеження, якщо були в змозі прибувши сюди з Польщі, довести своє непольське походження.
Права безперешкодної купівлі землі на Волині німцям надавалися нарівні з місцевим населенням. Але особливості природних умов, географічного положення краю, нестача капіталу та звязку з цим невелика кількість покупців значно полегшували способи їх розселення тут.
У Матеріалах для дослідження Волинської губернії 1869 р. відзначається, що німці переселенці були, як правило, небагатими людьми та скуповували на Волині далеко не кращі, а навіть гірші, але дешеві земельні ділянки і розраховували не на капітал, вкладений в купівлю, а тільки на своє мистецьке вміння господарювати на землі.
У 1868 р. в Волинській губернії у власності колоністів було 20 тис. десятин землі, крім того багато з них жили на чиншових землях, а ще більше користувались землею на правах оренди і в звязк