Національні меншини на Рівненщині
Контрольная работа - Туризм
Другие контрольные работы по предмету Туризм
ьких земель Московською державою. Безперечно що і Волинь, як давнє руське князівство, була в обєднавчих планах Росії. Про це, зокрема, свідчить вживання царем Олексієм у середині ХVІІ ст. титулу князя Волині. В звязку з цим торгівельні звязки Росії з Волинським регіоном набували політичного значення, а створення тут колоній росіян забезпечувало формування реального ґрунту для реалізації політичних задумів. політ. партій, які намагалися поширити нам свій вплив, часто виступали як окремі політ. угрупування під час виборів до керівництва релігійних гмін (до речі виборча кампанія, до гмін, була навіть більш напружена ніж перед виборами до парламенту.), чи міського самоуправління.
Єврейська громадськість Рівненщини, з політ. погляду, була досить різноманітною, але загалом поділялась на два ворожих табори: ортодоксальний та сіоністський, між якими постійно точилася політ. боротьба: сіоністи мали у своїх руках всі організації, які підтримувались американськими фондами; ортодоксали мали дуже великий вплив серед темних єврейських мас.
Найсильнішими політ. партіями на Рівненщині в 20-30-ті роки були сіоністські організації. Найбільше значення мала одна з них у Рівному. В 1931 р. її члени мали вплив в таких об єднаннях, як Тарбут, об єднання купців та промисловців, спілка дрібних єврейських купців а також у молодіжних організаціях.
З 1928 р. почала незалежну діяльність почала група сіоністів-революціонерів, вплив якої зростав.
В 20-х роках велику відігравала Єврейська народна партія, також діяла на Рівненщині партія Союз Ізраїлю, навколо якого гуртувалися прихильники ортодоксалів. Він не проводив традиційної організаторської роботи, а лише відстоював своїх кандидатів на виборах до керівництва релігійних гмін та міського самоуправління. Про вплив окремих громадських угрупувань свідчать результати виборів до керівництва релігійних гмін. Так, у 1928 р. в керівництві Рівненської гміни було 6 сіоністів, 9 представників господарського списку та деякі інші. Через 5 років соціалістична організація здобула 6 мандатів, сіоністи-революціонери-1 мандат, Союз Ізраїля - 1, господарники-10.
Громадські організації, профспілкові, культурні чи політичні, які діяли на території Рівненщини, були в основному відділеннями загально польських і навіть міжнародних організацій.
На поч. 20-х років майже вся торгівля і ремесло знаходилася в руках євреїв. Вони були також власниками більшості квартир, призначених для найму в містах. В цей період і розпочинаються дії православних і католиків по обмеженню ролі, а тим самим і доходів євреїв. Найважливішим ефектом було утворення спілки селян з одного боку і споживачів - з другого, які продавали і скуповували сільськогосподарські продукти без посередництва єврейських купців. Великою підтримкою з боку клієнтів користувалися створені християнами промислові заклади і ремісничі майстерні. Додатковим ударом по єврейським ремісникам було кустарне виготовлення продукції селянами. Так, наприклад, у гміні Гоща в 1934 році було 80 нелегальних селянських майстерень кравців-селян.
Боротьба проти позиції євреїв в економічному житті Рівненщини не привела в 20-ті роки до серйозного обмеження їх ролі, але знижувала їх життєвий рівень. Іншим ефектом цієї кампанії було розповсюдження пресою, громадськими діячами антиєврейських лозунгів, які часто були далекими від економічних потреб. Ефектом широкомасштабної підтримуваної державними органами пропаганди за ліквідацію або хоча б обмеження торгівлі і ремесла євреїв було поширення думки про негативну роль, яку відіграють євреї на громадському і економічному житті краю, причому цій пропаганді сприяли як поляки так і українці.
Отже, з усього вище сказаного ми можемо зробити висновок, що євреї відігравали значну роль в економічному житті краю, в значній мірі і в суспільно-політичних процесах, посідали важливе місце в структурі народонаселення, бо на території сучасної Рівненської області в ті часи проживало майже 120 тисяч євреїв. В подальшому доля тисяч осіб цієї національності була трагічною: вони були по варварському знищені німецько-фашистськими катами і їх прислужниками.
В Рівненській області євреїв завжди було немало, а ще після 1939 р. коли Німеччина окупувала Польщу, тисячі євреїв-біженців знайшли притулок на нашій землі, надіючись на допомогу. Але Радянська влада була до них не менш агресивна ніж німецька. Про це свідчать масові репресії проти євреїв, які почалися з 1935 р і виконувалися групою НКВД. Приводом служила думка, нібито всі євреї, уродженці Польщі, є її шпигунами, а ті хто з Палестини - найманцями англійців. Це навіть можна назвати Радянським варіантом гітлерівського плану щодо вирішення єврейського питання
так як батько народів Сталін, теж говорив що буде краще коли їх буде менше
Першими жертвами фашистів стали наші земляки серед яких було і 300 євреїв. Це відбулося 29. 07. 41 р. Для винищення євреїв були створені спеціальні винищувальні загони - айзацгрупи, поліція безпеки та СД на чолі штандартенфюрер СС Егер. Але треба сказати, що євреї не сиділи склавши руки. Вони входили до різних повстанських груп: патріотична група, яка діяла на хмелефабриці; був навіть єврейський партизанський загін, але його було розформовано і розподілено до інших неєврейських загонів, радянськими партизанами. Також вони воювали на фронтах, тут їх загинуло до 180 тис. солдат і офіцерів. Одним словом вони боролися, і не сиділи мовчки чекаючи