Моральне виховання учнівської молоді в Галичині кінця ХІХ початку ХХ століття
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ажу неужшків (склотара і т.ін.). Крім цього, учениці гімназії часто віддавали свої другі сніданки дітям із захоронок [15; с.5]. Для виконання благочинної діяльності навіть створювалися спеціальні організації. У Львівській гімназії такою була Шкільна самопоміч, в учительській семінарії Комітет допомоги бідним учням і т. д. Слід зазначити, що останній був створений з ініціативи Митрополита Шептицького, який надавав йому матеріальну допомогу. Високої оцінки заслуговують не лише факти харитативної діяльності учениць, а й сама процедура її здійснення. Процес надання допомоги біднішим ученицям чи потребуючими відзначався надзвичайною делікатністю, тактом і толерантністю, що запобігало приниженню гідності останніх, формуванню у них почуття меншовартості.
Суспільне (державно-громадське) виховання включало ряд напрямів:
а) усвідомлення ученицями необхідності виконання своїх обовязків;
б) розуміння потреби дисципліни в житті класу, школи, суспільства;
в) створення у класі атмосфери дружби і солідарності;
г) підготовка учениць до колективної співпраці на засадах взаємодопомоги і взаємовідповідальності;
д) усвідомлення значення взаємовідносин особи і суспільства у житті людини;
ж) розвиток в учениць зацікавлення суспільним життям найближчого оточення [109, с. 18].
Найпершою формою громадського виховання учениць була, так звана, класова самоуправа. Уряд класової самоуправи складався з 5 осіб, а саме війта, його заступника, оборонця і трьох членів. У компетенцію самоуправи входило вирішення питань внутрішнього життя класу: справи, повязані з вихованням, навчанням, наданням допомоги, дотриманням порядку і чистоти, чергуванням під час перерв тощо. З фонду класової самоуправи, що створювався із добровільних внесків (5 грош у І півр. і 10 грош у II півр.) купувались засоби для письма, підтримки порядку, прикраси класу або вдавалась допомога найбіднішим ученицям. Діяльність класової самоуправи і вигравала значну роль у колективному вихованні учениць. Вони привчались самостійно розвязувати суперечки і конфлікти. Найвищим проявом учнівського самоврядування був суд котрий складався з учениць класу. На його засіданнях, вирішувалися різноманітні проблеми шкільного життя, завжди була присутня опікунка класу.
Наступними формами громадсько-суспільного виховання учениць були світлиці та читальні. Так, читальня ім. М.Шашкевича Львівської учительської семінарії була відкрита 2 год. щоденно, її членами були 74 учениці. У стінах читальні учениці мали змогу ознайомитися з періодичними виданнями, обговорити події національного й громадського життя і т.ін. Наприклад, у читальню згаданого закладу, надходили такі журнали: Нова хата, Життя і знання, Жіноча Доля, Свято вид, Місіонер, Зоря, Світ дитини, Поступ, Pedagogium та ін. [110, с. 146].
Діяльність світлиць мала на меті згуртувати та обєднати учениць, прищепити їм товариські почуття, привчити до колективної праці та розвинути внутрішню і зовнішню культуру [103, с.21]. Світлиця була відкрита в неділю і свята. На зборах у світлиці учениці читали короткі реферати про життя і творчість українських письменників, виголошували декламації, проводили бесіди на актуальні теми громадського життя, слухали радіопередачі, організовували товариські ігри, концерти, Андріївські вечорниці тощо. З добровільних внесків членок читальні надавалась допомога вбогим товаришкам. Економічне виховання. Однією із форм такого виховання учениць був гурток заощаджень. У рамках роботи гуртка дівчата здобували економічне виховання шляхом написання рефератів, ознайомлення із найпростішими поняттями цієї галузі знань. Реферати, які готували учениці, торкалися, зокрема, яких тем, як Ощадність підстава добробуту особи і держави, Кооперація, Як ощадність спричинилися до піднесення економічних показників бідних країн і т. ін. Заощаджені кошти учениць могли, наприклад, використовуватись для надання допомоги бідним товаришкам. Виховательки намагались акцентувати увагу членок гуртка й на тому, що заощаджувати потрібно не лише гроші, але й народні надбання, працю, книжки і т.ін.
Значну роль в економічному вихованні відіграли й такі обєднання учениць, як шкільні кооперативи, крамнички, допомогові комітети тощо, їх діяльність привчала дівчат до добровільних пожертв, взаємодопомоги й ощадності. Засобом суспільного виховання вважалася й шкільна форма, яку зобовязані були носити учениці. Завдяки ній, на думку вчителів, нівелювалась соціальна нерівність учнів, а також дівчата привчалися берегти честь свого навчального закладу, адже форма була своєрідною візитною карткою школи.
Естетичне виховання. Реалізувалося таке виховання шляхом влаштування концертів і вистав, дотримання порядку і в прикрашуванні класів, діяльності драматичних, музичних і краєзнавчих гуртків, відвідуванні музеїв, і театрів, кіно, проведенні різноманітних екскурсій і прогулянок. У рамках роботи драматичних гуртків ученицями влаштовувалися вистави й концерти, на яких вшановували память Тараса Шевченка, Лесі Українки, Маркіяна Шашкевича та ін. геніїв української нації. З великим успіхом відбулися вистави: Тополя, Лісова пісня, Назар Стодоля, що були підготовлені Львівськими гімназистками разом з учнями філії Львівської Академічної Гімназії (далі ЛАГ).
Однією із форм творчого самовиявлення учениць, а так