Місце правової системи України серед правових систем світу
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
ових актів вимагають не тільки підвищення ролі закону в системі законодавства, але ієрархії інших нормативних актів, прийняття підзаконних актів на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання Усім підзаконним нормативно-правовим актам притаманна спільна риса вони видаються в межах компетенції відповідного правотворчого органу та повинні конкретизувати його[15].
Очевидно, що при такому розмаїтті субєктів, які ухвалюють підзаконні нормативно-правові акти України, а також кількості цих актів (їх є десятки тисяч) необхідним є їх впорядкування шляхом встановлення відповідної Ієрархії за юридичною силою цих актів На таке впорядкування впливатиме І правильний вибір форми нормативно-правового акта, який залежить від виду субєкта правотворчості, порядку його прийняття чи затвердження (одноособове, колегіальне), кола відносин, які покликані врегулювати акт Вдосконалення підзаконних нормативно-правових актів як складової частини системи законодавства неможливе також без зясування місця та ролі відповідних правотворчих органів в апараті держави. Таке вдосконалення, а також оптималізація правотворчої діяльності є багатоаспектним процесом, який включає процедуру та визначення меж конкретизації законів підзаконними нормативно-правовими актами, а також меж самостійного правового регулювання останніми, шляхи їх уніфікації та проблеми визначення нормотворчих повноважень субєктів підзаконної правотворчості.
Висновки
Правова система України це цілісна, структурно впорядкована за допомогою джерел права та інших юридичних засобів стійка взаємодія субєктів національного права, що забезпечує досягнення належного правопорядку як необхідної умови функціонування та розвитку українського суспільства.
У розвитку сучасної національної правової системи існують певні деформації. До них належать: зниження ефективності правотворчої та правозастосовчої діяльності; часта змінюваність (нестабільність) нормативно-правових актів; множинність підзаконних нормативно-правових актів та наявність у них у звязку з цим юридичних колізій та дублювань; несформованість правової бази щодо визначення статусу та порядку діяльності ряду державних органів; зменшення дієвості правового регулювання; розвиток правового нігілізму; існування досить великої кількості випадків позаправового вирішення соціальних конфліктів.
Водночас спостерігається і ряд позитивних тенденцій. По-перше, активно формуються основні структурні частини: інституційна, функційна, нормативна, що сприяє правильному розмежуванню елементів правової системи, формуванню механізму самоорганізації, який сконцентровує зусилля суспільства на необхідному стані рівноваги. По-друге, реалізується стратегічний напрям такого поступу приведення правової системи у відповідність із міжнародними правовими стандартами, насамперед європейськими. По-третє, утверджуються принципи правової демократичної держави та громадянського суспільства. По-четверте, спрямованість правового регулювання визначається загальновизнаними принципами права. По-пяте, в юридичній науці урізноманітнюються методологічні підходи до праворозуміння. По-шосте, створюються нові інститути та галузі права і законодавства, виникають міжгалузеві (комплексні) інститути законодавства. По-сьоме, відбувається урізноманітнення зовнішніх форм права, що забезпечує динамічність, гнучкість системи права.
Список використаних джерел
- Бєлкін Д. Конституція України закон прямої дії // Право України. 1997. №1.
- Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна. К., 1997.
- Бобровник С.В., Богінич О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. К., 1994.
- Вiсник Унiверситету внутрiшнiх справ Випуск 10 Харків 2000
- Данілов С.О. Деякі особливості національного правового регулювання //Держава і право. Вип. 9. 2001. С.11-18.
- Єгоров О. Порівняльне правознавство про деякі особливості дальшого розвитку української правової системи // Право України. 1992. -№3.-С.31.
- Луць Л.А. Деякі аспекти реформування інституційної та функційної частин сучасної правової системи України // Держава і право. Вип. 18. Київ, 2002. С. 40-46.
- Луць Л.А. Деякі питання ідентифікації правової системи України з романо-германським типом правових систем // Молода українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє демократії правової держави України: Збірник наукових праць. Львівський інститут внутрішніх справ. Львів, 2001. С. 148-154.
- Луць Л.А. Сучасна правова система України: загальнотеоретичні аспекти.
- Луць Л.А. Тенденції розвитку сучасної правової системи України та проблеми правової реформи // Держава і право. Вип. 17. Київ, 2002. С. 3-5.
- Мірошниченко М. (доцент, кандидат історичних наук (Інститут космічного і повітряного права Національного авіаційного університету)) Методологічні передумови класифікації правової системи України. Право України. 2003 р., №4
- Оніщенко Н.М. Правова система і держава в Україні. К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. 132с.
- Погорілко В., Малишко М. Правова система України: стан та перспективи розвитку // Віче. 1993. №9. С. 21-35.
- Погорілко В.Ф., Малишко М. Правова система система права система законодавства суверенної України // Право України. 1993.-№9-10.
- Луць Л. Трансформація нормативної частини сучасної правової системи України вимога часу. Право України. 2003 р., №3
- Мірошниченко М. І