Методика активізації пізнавального процесу школярів до фізичної культури
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
що). В свою чергу, кожен вид спорту має власну класифікацію вправ.
Окрім вище зазначених класифікацій існують і інші, наприклад, у біомеханіці вони поділяються на статичні, динамічні, циклічні, ациклічні, комбіновані та ін.; у фізіології вправи максимальної, субмаксимальної, великої, помірної потужності та ін.
Фізичні вправи мають педагогічне значення. Знання видової різноманітності фізичних вправ дозволяє вчителю орієнтуватись у великій масі рухових дій, що є засобами фізичного виховання, і для вирішення конкретних його завдань обрати ті з них, які для даної ситуації будуть найефективнішими.
2.2.2 Застосування різних вправ на уроках фізичної культури
Багато вчителів стимулюють діяльність школярів, варіюючи способи виконання знайомих вправі, способи організації навчальної діяльності учнів і т д. Подібна різноманітність створює визначений емоційний фон, викликає інтерес до фізичних вправ. Однак більш широкі можливості для підвищення в дітей інтересу до занять полягають, на наш погляд, в організації пізнавальної діяльності учнів та шляхом надання їм більшої самостійності, творчої ініціативи, шляхом ускладнення (у межах доступного) пізнавальних задач, що вимагають застосування набутих знанні і навичок в різних змінних умовах навчальної діяльності.
Які же реальні можливості виховання пізнавальної активності на уроках фізичної культури?
Щоб активізувати пізнавальну деятельность учнів було намічено: підвищити рівень знанні по фізичній культурі в школярів, виробити у них свідоме відношення до освоєння рухових дій [11,13].
Насамперед важливо було визначити, які знання по техніці досліджуваних рухових дій треба дати учням. Враховувалося, що по нашому предметі немає підручника. Тому, щоб компенсувати цей недолік, звернулися до міжпредметних звязків. При повідомленні теоретичних відомостей з фізичної культури використовуються знання, що одержують школярі на уроках з інших навчальних предметів. Але спиратися тільки на наявні знання (коли пройдені відповідні теми) виявилося недостатнім. Важливо ще і розясняти незнайомі поняття, що входять у зміст інших дисциплін загальшкільного курсу, необхідні для засвоєння, поглиблення знанні по фізичній культурі (якщо предмет або тема ще не вивчалися, але їхнє вивчення передбачається в інших чвертях навчального року або в наступних класах). При цьому встановлюється контакт із викладачами інших навчальних дисциплін, а безпосередньому повідомленню теоретичних відомостей передує підготовча робота:
намічена до вивчення рухових дій, аналізується визначається його біодинамічна рухова структура зясовуються гігієнічні вимоги до його виконання і вплив на розвиток рухових якостей;
визначається зразковий обсяг і зміст теоретичних відомостей, знання яких допоможе учнем зрозуміти закономірності виконання досліджуваних вправ й успішно освоїти їх;
установлюються, які предмети шкільного курсу і якої саме теми використовувати при повідомленні конкретних зведенні по фізичній культурі;
уточнюється, які з намічених тем по інших предметах вивчалися вже, а які тільки мають вивчатись (опора на знання або розяснення понять що ще не вивчалися);
визначається послідовність викладу теоретичних відомостей в серії уроків намічених на навчання конкретній руховій дії, на кожен урок планується визначений обсяг інформації, органічно (без збитку для рухової діяльності) вхідний у структуру і зміст уроку;
рекомендується учнем повторити відповідні теми по інших предметах; оскільки працюємо в контакті з вчителями інших предметів, вони на своїх уроках перевіряють виконання цього завдання.
Зрозуміло, міжпредметні звязки не самоціль. Вони використовуються при навчанні руховим дій, освоєння яких у значній мірі залежить від розуміння учнями біомеханічних закономірностей і структури руху, при виконанні вправ, що викликають значні функціональні зрушення в організмі учнів, які займається, потребуючи забезпечення визначених гігієнічних умов, а також вправ, що неоднозначно впливають на розвиток фізичних якостей.
Вправи, прості по координації (махові рухи руками в різних напрямках, що пружинять нахили, підскоки, перехід з упора присівши в упор лежачи і т.п.): вимагають спеціального розучування з застосуванням знань по інших шкільних предметах. Навряд чи доцільно розкривати структуру, наприклад, звичайних присідань, але важливо пояснити призначення варіантів цієї вправи, що відрізняються по способі виконання і режиму роботи мязів. Якщо присідання виконуються на носках або з піднімань на носки наприкінці випрямлення, вони виявляють більший вплив на мязи задньої поверхні гомілки, чим присідання на всій ступні. Присідання в помірному темпі, повторюються багато разів підряд, сприяють розвиткові переважно силової витривалості; і виконувані ж у гранично швидкому темпі серіями з невеликим числом повторенні кожної, розвивають у більшій мері властивості мязів (ніг) до швидких скорочень ("швидкість і силу"). Для успішного оволодіння, наприклад опорним стрибком або метанням малого мяча на дальність способом "через спину і плече" учням корисно знати, що результат (якісний і кількісний) виконання цих вправ залежить від ступеня розвитку (і прояву) спеціальних фізичних якостей [11,14].
Особливої уваги в досвіді А Г Осколка заслуговує чітка постановка задач, диференційований підхід, вэаимообучение, контроль за виконанням навчальних завдань і оцінка (взаємооцінка) р?/p>