Людина середньовіччя: компаративний аналіз за працями А.Я. Гуревича і Ле Гоффа
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
анони, але Середньовіччя, навіть під контролем церкви не було статичним, у ньому вирувало життя. Почали пробуджуватись, головним чином серед бюргерства, нові потреби в різних виробах, що підштовхнуло до пошуку нових способів їх виготовлення і, можливо, до виходу на серійне виробництво (в інтелектуальній сфері це дозволила зробити друкарня), яке відповідало, за виготовлення продукції ще вельми гідної якості, зростанню рівня життя нових верств населення і більш широкому поширенню добробуту та гарного смаку. Середньовіччя підготувало грунт для суспільств епохи Відродження та Нового часу, більш відкритих і для багатьох більш щасливіших, ніж задушливе феодальне суспільство.
Висновки
Проаналізувавши картину середньовічного світу, відтворену нам Ж. Ле Гоффом та А. Я. Гуревичем відповідно до поставленої мети та завдань ми можемо зробити узагальнений висновок.
Вчені основою світогляду людини вважають уявлення про час та простір. Час не просто один з аспектів ментальності, він був знаряддям соціального контролю. Цей контроль передусім належав церкві. Частини дня відзначалися дзвонами; церква встановлювала дні праці і дні свят, в які працювати було заборонено; вона диктувала, в які дні потрібно було дотримуватись посту і коли не можна було вести статеве життя. Отже, за допомогою своєї монополії на час духовенство контролювало виробничу і сімейне життя віруючих.
Тим часом, у середньовічному європейському суспільстві зріла нова сила, яка зазіхнула на церковну монополію на час це підприємці, купці. Піднесення міст, розвиток торгівлі і ремесла супроводжувалися глибокою переорієнтацією інтересів і поглядів міського населення, яке інакше, на відміну від сільського населення, сприймало природу та її цикли. Купець і ремісничий майстер не можуть не дорожити часом, розумне використання якого дає їм дохід та можливість більш ефективно розпоряджатися робочою силою. На рубежі XIII і XIV ст. на баштах соборів і міських ратуш у великих містах Заходу встановлюються механічні годинники. Відтепер хід часу відбивають не церковні дзвони, а механізми, що символізують самостійність міста і його населення. "Час купця" протиставлений "часу церкви".
Церква у Середньовіччі намагалась поширити свою владу на всі сфери життя. Разом із внутрішньою експансією християнства відбувалась і зовнішня, яка стимулювала рух населення по всьому світі. Ще однією особливістю релігійного життя була гнучкість догм, правил і поглядів що змінювались протягом часу в залежності від умов.
Втім духовна церковна влада не була тотальною. У ранньому Середньовіччі велику роль у житті відігравали залишки язичницьких вірувань, що переросли у звичаї, забобони, пізніше мрії церкви про гармонійне суспільство наражалися на жорстоку реальність протиріч і боротьби класів. Особливо це проявилось із зростанням ролі міст. Але все ж церква могла дозволити собі підняти населення на захист християнства. Людина природна істота і їй властиво боротись за виживання тому у Середні віки, особливо у період голоду, а це було часте явище, церква, даючи людям надію, мала досить сильну владу над ними.
Ставлення до праці в середні віки було різним. Панівний клас, природно, був далекий від виробничої діяльності і, оскільки вона цілком покладалася на плечі непривілейованих, нижчих верств населення, дивився на неї зневажливо. З точки зору дворянства, благородними заняттями вважалися війна, лицарські подвиги і забави. Неробство, добування ж матеріальних благ, брудні та важкі турботи про хліб насущний були справою грубої черні.
Праця мала не тільки економічний зміст вона могла бути джерелом морального задоволення. Майстер, що виготовляє ремісничий шедевр, стверджуючи своє право на членство в цеху, разом з тим стверджував і свою особисту гідність, суспільне становище, приналежність до корпорації. Саме в якості члена групи він міг визначитися у ролі правового індивіда: і потати як людська особистість.
Так у середньовіччі переосмислювалось значення праці в житті. З прокляття, що тяжіє над родом людським, праця перетворювала на покликання. Усвідомлення гідності трудової діяльності було складовою частиною загального процесу зростання людського самосвідомості. Однак це підвищення громадської оцінки праці до кінця середніх віків залишалося все ж таки не більш як тенденцією. Отримати повну реабілітацію у феодальних умовах праця не могла.
Соціальна структура феодального суспільства в Західній Європі характеризувалася двома взаємно суперечливими, але функціонально між собою повязаними принципами організації: відносинами панування і підпорядкування та відносинами корпоративними. І господарі, й підлеглі, залежали від них, люди, входили в корпоративні групи, які захищали їхні права та гарантували збереження ними певного суспільного та юридичного статусу. Заперечуючи вільний розвиток людської особистості, корпорація одночасно створювала умови для її існування в певних рамках, в тих межах, які не суперечили інтересам і цілям колективу.
Середньовічне право відобразило цю подвійність: відкидаючи нововведення як негожі і навіть злочинні, воно захищало статус людини, яким вона користувалася як член соціальної групи. Корпорація була школою виховання почуття власної гідності обєднуваних нею індивідів. Спираючись на підтримку своїх побратимів по групі і відчуваючи себе рівною їм, людина навчалася поважати саму себе і собі подібних. Не лише страх і шанування перед вище стоячими, ?/p>