Людина середньовіччя: компаративний аналіз за працями А.Я. Гуревича і Ле Гоффа
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
ский синтез и Школа "Анналов". М., 1993. 319 с.
Журнали:
- Гуревич А.Я. О кризисе современной исторической науки. // Вопросы истории. 1991. № 2-3 С. 24-39.
Додатки
Термінологічний словник
Антропологія культури наука про матеріальну і духовну культуру людини, досліджує культурні процеси та їх результати, передусім у давні часи, хоча й цікавиться також культурами новітніми і сучасними. А.к. охоплює етнографію та етнологію, використовує здобутки мовознавства, соціології та релігієзнавства, займається дослідженням причин виникнення культури, її просторово-часових відмінностей, факторів змін і функцій культури. А.к. тлумачить культуру якнайширше як сукупність знаків, символів та уявлень, зразків поведінки, знарядь та будь-яких інших витворів людської діяльності, інколи навіть таких інституцій, як шлюб, родина чи клан.
Інвектива різкий викривальний виступ, образлива промова, лайка, випад, спрямовані проти кого-небудь.
Інтелектуальна історія історична дисципліна, предмет якої включає в себе як історію досягнень людського інтелекту, тобто результати інтелектуальної, творчої діяльності, так й історію самої цієї діяльності в її процесуальній незавершеності, також культурне середовище, що задає їй свої умови, і біографії самих творців, і їх міжособистісні звязки, й історію сприйняття і поширення нових знань.
Історична антропологія галузь історичної науки, а в більш вузькому значенні теоретико-методологічний підхід в історичній науці, для якої головним обєктом дослідження є людина, зокрема її історичні та етнічні типи, а не окремі історичні події та процеси. Для історичної антропології властиве цілісне розуміння суспільства як єдності економічної структури, соціальної організації та культури, тобто "всієї сукупності соціальних відносин".
Інша соціальна історія новітнє породження соціальної історії, яку нерідко протиставляють новій соціальній історії, ставить перед вченими завдання пізнання людини в природному дуалізмі її соціальності (тобто як результат культурної історії і, одночасно, як персоніфікацію суспільних відносин конкретної епохи і конкретного соціуму) та в руслі історичних форм її суспільної та культурної інтеграції.
"Історія в скалках" термін, пропонований Ф. Доссом у 80-х рр., який як негативне явище характеризує надзвичайну розпорошеність предметів історичного дослідження, що була визначальною для школи "Анналів" в ці роки. Цей же процес, але з позитивним відтінком, позначає термін "історичний вибух".
Історія ментальностей історична дисципліна, яка зосереджує свою увагу на усвідомлених та неусвідомлених орієнтирах, за якими розвиваються типові для певної епохи уявлення людей, за якими вони відчувають і діють. Історія ментальностей ставить своїм завданням дослідити обсяг соціальних знань того чи іншого історичного колективу, простежити зміни когнітивних способів і уявлень, які виражають відповідне історичне буття на міжсуб`єктивному рівні.
Історія повсякденності історична дисципліна, предметом якої є сфера людської буденності в її історико-культурних, політико-подієвих, етнічних і конфесійних контекстах.
Історія політики історична дисципліна, що на сучасному етапі характеризується зміщенням наукових інтересів від вивчення політичних подій, особистостей чи окремих конфліктів до дослідження політичних структур, способу їх функціонування й еволюцію саме в соціальному аспекті.
Культурна історія новий історичний напрямок, предметом вивчення якого є певні обєкти, кожен з яких поєднує в собі елементи, що окреслюють його індивідуальні форми і формують його матеріальні функції. Всі історичні явища мають певний культурний зміст. Найважливіше завдання історика осмислення різниць в культурній само ідентифікації соціальних груп та індивідів.
Ментальність (від лат. mens - повязаний з духом, духовністю) образ мислення, агальна духовна налаштованість, установка індивіда або соціальної групи (наприклад етнії, професійного або соціального прошарку) до навколишнього світу.
Мікроісторія історичний напрямок, що відрізняється від інших характером використовуваних джерел, методикою та самим предметом аналізу, зокрема залучаються памятки, здатні повідомляти максимум даних про порівняно малий сюжет чи обєкт, про окремий випадок чи казус, певні групи чи персонажі, дії, що викликають увагу оточуючих. Мікроісторія виникла в Італії у 70-х рр. ХХ ст. дякуючи працям К. Гінзбурга, Дж. Леві, Е. Гренді та К. Поні.
Нарративна історія спосіб історіописання, за якого перевага надається розповідному жанру, описові певних подій.
Нова історична наука термін, запропонований на початку ХХ ст. А. Берром для позначення тієї французької історіографії, яка намагалася відійти від позитивістської методології. Пізніше цим терміном почали означувати сукупність всіх модерністських історіографічних напрямків.
Одаль вільне землево