Людина середньовіччя: компаративний аналіз за працями А.Я. Гуревича і Ле Гоффа
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
µнню до жінки потребує уточнень. Хоча жінка і не вважалася настільки ж корисною в середньовічному суспільстві, як чоловік, але тим не менше вона відігравала важливу роль в економічному житті і крім своєї функції дітонародження. У класі селян в роботі вона була майже тотожною, якщо не рівною чоловікові. Заняття жінок вищого класу були хоча і більш "благородними", але не менш важливими. Вони стояли на чолі гінекеїв, де виготовляли предмети розкоші, дорогі тканини, вишивки, що забезпечувало більшу частину потреб в одязі сеньйора і його людей.
Хоча народження дівчаток в середні віки і не викликало особливої радості, все ж таки немає підстав підозрювати цю епоху в дітовбивстві, як у інших суспільствах де була незначна суспільна роль жінки. Пенітенціарії, що перераховували довгий список жорстоких і варварських звичаїв, як правило, мовчать з цього приводу.
З іншого боку, жінки з вищих прошарків суспільства завжди користувалися певною повагою.
Часто стверджувалося, що хрестові походи залишали жінок Заходу на самоті, що призвело до зростання їх влади і прав. Поезія трубадурів, здавалося, відображала це підвищення ролі покинутих дружин. Втім, при читанні трубадурів, мяко кажучи, не виникає враження, що світ куртуазної поезії був світом самотніх жінок. Юридичні акти показують, що, в усякому разі, в питаннях управління спільним майном подружжя становище жінок погіршувалося з XII по XIII ст.
З дітьми було дещо інакше. Та й чи були діти на середньовічному Заході? Якщо вдивитися в твори мистецтва, то їх там не виявиться. Пізніше ангели часто будуть зображатися у вигляді дітей і навіть у вигляді грайливих хлопчиків путті, напівнгелочків, напіверосів. Але в середні віки ангели обох статей зображувалися тільки дорослими. І коли скульптура Діви Марії вже набула рис мякої жіночності, явно запозичених у конкретної моделі і дорогої для художника, який вирішив їх обезсмертити, то немовля Ісуса залишалось страхітливим, це не цікавило ні художника, ні замовників, ні публіку. І лише наприкінці Середньовіччя поширюється іконографічна тема, що відображала новий інтерес до дитини. В умовах найвищої дитячої смертності інтерес цей був втілений в почутті тривоги: тема "Побиття немовлят" відбилася в розповсюдженні свята Невинновбитих. Під їх патронатом перебували притулки для підкинутих дітей, але вони зявилися не раніше XV ст. Прагматичне Середньовіччя ледь помічало дитину, не маючи часу ні розчулюватися, ні захоплюватися нею. Та й дитина часто не мала дідуся настільки звичного для традиційних суспільств вихователя. Занадто мала була тривалість життя в середні віки. Ледве вийшовши з-під опіки жінок, люди не ставилися серйозно до дитячої сутності, дитина опинялася викинутою у виснажливу сільську працю або в навчання ратної справи. Дитина потрапляє в поле зору лише з виникненням сімї, яка характеризується спільним проживанням тісної групи прямих нащадків і предків, яка зявилася і набула поширення з розвитком міста і класу бюргерства. Дитина була породженням міста і бюргерства, що придушило і скувало самостійність жінки. Вона була поневолена домашнім вогнищем, тоді як діти, емансиповані, заполонили будинки, школу, вулицю.
Жінки знаходилися в центрі ще одного конфлікту, зовні не настільки драматичного. Вони були обєктом суперництва чоловіків різних соціальних класів. Ці любязні ігри статей були відчутним виразом боротьби класів. Презирство жінок до чоловіків певної соціальної категорії відчувалося останніми як самий болючий удар з усіх отриманих ними.
У повсякденному житті народна маса мала великі центри спілкування. На селі цю роль грали млини. Селяни звозили туди зерно, повинні були чекати в черзі. Можна припустити, що там обговорювалися сільськогосподарські нововведення, саме звідти вони починали своє розповсюдження, там же, на млинах, визрівали селянські повстання. Значення млинів як вогнища селянського спілкування доводять нам два факти. Статути чернечих орденів XII ст. наказували ченцям збирати там пожертви. Повії настільки часто відвідували околиці млинів, що св. Бернар, завжди готовий ставити інтереси моралі вище інтересів економічних, спонукав ченців зруйнувати ці осередки пороку.
У місті і на селі важливим соціальним центром була таверна. Сеньйори всіляко заохочували її відвідування, оскільки найчастіше мова йшла про таверну "баналітетну", що належала сеньйору, де розливали його вино і пиво, з якого він же утримував акцизний збір. Навпаки, парафіяльного священика ображав цей центр пороку, де процвітали пияцтво та азартні ігри, в ньому вбачали суперника приходу з його проповідями і церковними службами. Таверна збирала не тільки людей одного села або кварталу (квартали, до речі, були ще однією коміркою міської солідарності, що грала важливу роль у пізньому Середньовіччі, як і вулиця, на якій групувалися вихідці з однієї місцевості або представники одного ремесла); таверна в особі господаря грала роль кредитної каси, вона приймала також і чужинців, оскільки була і готелем. Там поширювалися новини, чутки та легенди. Бесіди формували там менталітет, а оскільки випивка розпалювало уми, таверни сприяли тому, що середньовічне суспільство знаходило свою збуджену тональність. Це пянке почуття вселяло в Середньовіччі бродіння, небезпечне спалахами насильства.
Як бачимо, були причини говорити про Середньовіччя як про темні, варварські часи, що сповнені гріха. Середньовічну культуру здебільшого вписують в одні рамки, виділяють для усієї доби єдині к