Лучна рослинність України
Курсовой проект - География
Другие курсовые по предмету География
і плавнів спостерігаються пилувато-піщані алювіальні відклади. Нижньодніпровська заплава, яка характеризується майже рівнинним рельєфом, дуже порізана великою кількістю річок, протоками, єриками, що призвело до утворення різноманітних за формою і розміром слабо обвалованих заплавних ділянок (островів), оточених з усіх боків водою. Крім густої сітки річок і проток, на які особливо багаті центральна і притерасна частини заплави, досить часто на території останньої зустрічаються різноманітні за формою і величиною глибокі заболочені низини і озера, береги яких звичайно сильно грузькі і часто зовсім недоступні. Тут переважають лучні, лучно-болотні, мулисто-глейові ґрунти. В центральній, а ще частіше в притерасній частині заплави зустрічаються солонцювато-солончакові ґрунти, які приурочені головним чином до ділянок із високим рівнем підгрунтово-грунтових вод, засолених легкорозчинними солями (переважно хлоридними і сульфатними).
Заплавні місцезростання луків лісостепового і степового Дніпра досить різноманітні, завдяки чому на території їх заплав добре розвивається як деревно-чагарникова, так і травяниста (лучно-степова, лучна і водно-болотна) рослинність.
До складу травянистої рослинності розглядуваних відрізків заплави Дніпра входять лучно-степові угруповання (заплавні степи), остепнені, справжні і болотисті луки. На долю лучних і лучно-степових фітоценозів припадає: в заплаві лісостепового Дніпра 70-75% площі, в заплаві степового Дніпра (плавнях) - 3-5%.
Лучно-степові угруповання приурочені в основному до найвищих елементів рельєфу заплави, які характеризуються здебільшого лучними чорноземовидними супіщаними ґрунтами. Вони представлені лише однією групою асоціацій з переважанням Festuca rupicola. Останні угруповання зустрічаються тільки в заплаві лісостепового Дніпра; в Нижньодніпровських плавнях через затяжні розливи вони майже зовсім відсутні. Розширення площі "заплавних степів" проходить в основному під впливом надмірного випасання за рахунок остепнених луків. Через низьку продуктивність травостою борознистотипчакові угруповання майже ніколи не косяться на сіно.
Остепнені луки (луки високого рівня) приурочені головним чином до верхів, верхніх і середніх частин схилів помірно високих грив і гряд заплав. До початку літа вони розвиваються в умовах достатнього зволоження, а пізніше в їх ґрунтах спостерігається нестача вологи. Це часто (особливо в посушливі роки) призводить до вигорання травостою у багатьох угрупованнях остепнених луків. Вигорання травостою здебільшого прискорюється надмірним випасанням худоби, що сприяє ущільненню ґрунту і сильному випаровуванню із нього вологи.
До складу остепнених луків лісостепового Дніпра входять переважно злакові угруповання Agrostis gigantea, Poa angustifolia, Koeleria delavignei, рідше осокові - з переважанням Сагех praecox та келерієво-різнотравні і мітлицево-різнотравні фітоценози.
Угруповання Agrostis vinealis є дуже характерними для прируслової зони Дніпра. На сформованих грунтах вони утворюють досить рясні травостої з проективним покриттям 50-60%, місцями 80-90%, а на антропогенно порушених 30-40%. Їх особливістю є неподільне панування в рослинному покриві Agrostis vinealis, участь якої в фітоценозах змінюється від 20-30% до 40-50%. Місцями створює монодомінантні угруповання доброї кормової якості.
Частіше утворюються складніші за структурою і багатші та різноманітніші за видовим складом і ценотичною диференціацією угруповання На найбільш сухих місцезростаннях формуються угруповання із значною участю співдомінантів Phleum phleoides, Poa angustifolia, менше з Agrostis tenuis i Festuca rubra. Із зростанням вологості ґрунту в складі мітличників зростає участь мезофітів до статусу співдомінантів, із яких тут ростуть Festuca pratensis, Phleum pratense i Alopecurus pratense, внаслідок чого виникають відповідні асоціації з багатшим і чисельнішим видовим складом.
Менше поширення мають угруповання з домінуванням у травостої Koeleria delavignei. Це також розріджені травостої з покриттям 40-70%. Монодомінантних угруповань, за рідким винятком, майже не утворюють. Koeleria delavignei частіше асоціюється з Agrostis vinealis, рідше з Роа angustifolia, Festuca valesiaca, F. rubra і Coryneforus canescens, з якими утворює відповідні бідомінантні угруповання. У їх складі ростуть також ксерофіти і ксеромезофіти, в тому числі Calamagrostis epigeios, Phleum phleoides, Poa bulbosa, Bromopsis inermis, Festuca rupicola, Carex praecox, Ніеrасіиm pilosella, Crepis tectorum, Sеdum acre, Роtеntіlla агепагіа, Р. argentea, Dianthus borbasii, Gypsophilla muralis, Plantago scabra. Scleranthus annuus, Herniaria glabra та ін.
У прирусловій зоні Дніпра досить поширені угруповання з домінуванням в травостої Festuca rupicola. Вони утворюють досить густі травостої з покриттям до 80%, але зімкнутої дернини при цьому не виникає, хоч едифікатор формує монодомінантні угруповання. Міждернинні проміжки цих угруповань заселяють кореневищні і рихлодернинні види - Bromopsis inermis, Agrostis tenuis, Poa bulbosa, Calamagrostis epigeios та види різнотравя - Potentilla argentea, Stellaria graminea, Achillea nobilis, A. millefolium, Galium verum, Dianthus borbasii, Veronica spicata, Lotus corniculatus, Hieracium umbellatum тощо.
В прирусловій частині досить поширені угруповання з домінуванням Poa angustifolia. Місцями злак настільки розростається, що утворює монодомінантні угруповання невеликих розмірів. Тут його покриття становить 40-80%, а в більшості ценозів звичайно 30-40%. В цьому випадку едифікатор поділяє участь з Agrostis vinealis, Bromopsis inermis, Elytrigia repens, Calamagrostis epigeios і Carex praecox, з якими створює бідсгиінзнтні угруповання з багатим видовим складом і ценотичним різноманіттям, особливо на більш закріплених і розвинутих чорноземних супіщаних ґрунтах.
Спорадично в прирусловій зоні трапляються угрупова