Лучна рослинність України
Курсовой проект - География
Другие курсовые по предмету География
му алювії, відкладеному в умовах напруженого алювіального процесу (переважно в прируслових частинах заплави), належить до дернових і лучно-дернових безструктурних ґрунтів. До ґрунтів, які займають у заплаві другорядне місце, належать болотно-лучні і мулувато-глейові, які властиві здебільшого притерасним частинам заплави.
Для заплав лісостепових і степових річок, крім нижньодніпровської заплави, характерним є короткочасне заливання їх водами весняних паводків, різка зміна в їх водному режимі і недостача вологи в літні місяці, широкий розвиток явищ остепнення на ділянках, які іноді зовсім не заливаються весняними повеневими водами. Крім того, в заплавах (переважно в притерасних, рідше центральних частинах) Сули, Псла, Ворскли, Орелі, Самари, Осколу, Півн. Дінця, Півд. Бугу, Інгулу, Інгульця та інших малих річок цієї зони особливо в сухе і жарке літо відбувається накопичення в поверхневих шарах ґрунту легкорозчинних солей, а в окремих місцях навіть утворення солонців і солончаків. Процес остепнення луків, а також засолення грунтів (при однакових умовах) зростає в напрямку з півночі на південь. У великій дніпровській заплаві, яка щорічно довгий час перебуває під дією опріснених повеневих вод, процеси остепнення і засолення заплави виражені значно менше.
Місцезростання луків малих лісостепових і степових річок відрізняються від місцезростань лісостепової і степової заплав Дніпра. Це обумовлено головним чином тим, що в заплавах малих річок алювіальність і заплавність значно менші. У звязку з цим та сильнішим впливом на них материкових умов процеси гуміфікації, засолення і остепнення ґрунтів виражені значно сильніше, ніж в заплаві Дніпра.
Крім того, заплавні луки лівих приток Дністра, які розміщені на території західної частини України, менш засолені й остепнені, ніж луки Псла, Ворскли, Півн. Дінця тощо, які розміщені значно далі на схід. Взагалі ступінь засолення і остепнення заплавних луків зростає в напрямку з півночі на південь і з заходу на схід, що повязано в основному з кліматичними факторами, а також з будовою долини і геолого-геоморфологічними особливостями басейнів.
2.4 Заплавні луки Дніпра
Поліський Дніпро представлений острівною піщаною крупно-гривистою заплавою. Меандрування річки по заплаві обумовлене головним чином нестійкістю останньої до розмиву; воно призводить дорозчленування заплави на різні за розмірами ділянки (острови) і утворення на її території озер, стариць, проток та піщаних пляжів. На деяких масивах площа, яку займають заплавні водоймища, в середньому зростає до 10-15%. Меандруюча річка часто заходить вглиб центральної і навіть притерасної частини, утворюючи по обидва боки основного і другорядних русел піщанисті прируслові смуги, і у цій частині заплави зявляється особливий екологічний режим.
Переміщення русла річки, що відбувається під час весняної повені, часто супроводжується великими ерозійно-акумулятивними процесами, які виникають на поверхні багатьох лучних ділянок і призводять до різких змін екологічних умов. На заплавних масивах Дніпра, зокрема на межі притерасної і центральної частин, зустрічаються й такі ділянки, поверхня яких протягом довгого часу не міняється.
У ґрунтовому покриві дніпровської заплави найпоширеніші піщані й супіщані відміни дернових, лучно-дернових і лучних ґрунтів. Крім того, значна роль у формуванні ґрунтового покриву належить супіщаним і суглинистим відмінам болотних та лучно-болотних ґрунтів. Часто зустрічаються також мулувато-глейові та торфянисто-глейові ґрунти. На багатьох відмінах дернових, лучно-дернових ґрунтів тією або іншою мірою виражені процеси опідзолювання.
Вздовж поперечника заплави названі ґрунти розподіляються так: дернові ґрунти розміщуються головним чином в прирусловій частині заплави; лучно-дернові й лучні - в центральній; болотні, лучно-болотні, мулувато-глейові та торфянисто-глейові - у притерасній. Проте у кожній з названих частин заплави, які здебільшого мають широку екологічну амплітуду, майже завжди є усі з названих ґрунтів.
Серед заплав, розміщених в межах Лісостепової і Степової зон, особливе місце займає дніпровська заплава. Остання, порівняно з заплавами інших річок, досягла великих розмірів і відзначається різноманітністю лучних угруповань. Заплава лісостепового Дніпра складена в основному крупнопіщаними староалювіальними утвореннями, які на поверхні вкриті сучасними піщано-пилуватими і суглинистими алювіальними відкладами. Рельєф заплави рівнинно-гривистий. Крім того, для неї характерна наявність широких гряд, проточних долин, озер і старих річищ.
Дрібнозернистий матеріал поверхневих відкладів заплави - це здебільшого продукт змиву, що приноситься талими водами з лесових просторів басейну лісостепового Дніпра і порівняно з крупнозернистими піщаними відкладами поліської заплави містить значно більшу кількість поживних речовин (мінеральні солі й органічні рештки).
Для лісостепової заплави Дніпра характерні слабодернові, дернові, піщані і супіщані (прируслова частина); дерново-лучні, лучні чорноземновидні слабоструктурні супіщані і суглинисті (центральна частина), лучні, лучно-болотні суглинисті та мулувато-глейові, місцями слабозасолені ґрунти (притерасна частина).
Степова заплава Дніпра (Нижньодніпровські плавні) складена пилувато-піщаними наносами, значна частина яких вкрита з поверхні пилувато-мулистими алювіальними відкладами. Тільки в північній прибережній частин