Лікувальна фізична культура в комплексній реабілітації при захворюванні невриту лицьового нерва
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
процес.
Використання ЛФК формує у хворого свідоме ставлення до фізичних вправ. Основними принципами використання лікувальної фізичної культури є цілісність організму, єдність середовища і організму (соціального і біологічного), єдність форми і функції, загального і місцевого лікування. Процес відновлення здоровя у хворих називається медичною реабілітацією.
Ставлення до занять фізичними вправами бажано бути кращим, ніж він є на сьогоднішній день.
Недостатня рухова активність - гіпокінезія, що є передумовою найбільш масових захворювань, уражує не лише молодь, а й старші, свідоміші контингенти дорослих. Рух - це запорука життя, низький рівень оздоровчої рухової активності населення стримує підвищення життєдіяльності систем і функцій організму людини - фундаменту профілактики захворювань.
Недостаток руху і повязана з нею недостатність мязової діяльності має негативний вплив на організм.
Фізично навантажено 80-90 %(відсотків) працюючого населення. Найбільшим показником, який регулює навантаження, є самопочуття. Фізичні вправи приносять задоволення.
Завдання реабілітаційної дії лікування - зміцнити здоровя, формувати поставу, рухові навички, вміти володіти своїм тілом, керувати рухами, вести здоровий спосіб життя.
При розробці основних форм занять, їх структури, класифікації фізичних вправ, необхідно звернути увагу на загально-розвиваючі і спеціальні вправи, правила дозування і навантаження, механізми лікувальної дії фізичних вправ.
ЛФК використовує майже всі засоби фізичної культури - гімнастику, прикладні вправи, ігри, загартовування сонцем, повітрям і водою. Вправи підбирають виходячи з медичних показань і протипоказань, певним дозуванням. За характером дії розрізняють вправи:
- загально-розвиваючі, що діють на весь організм;
- спеціальні, мета яких - лікування і відновлення функцій ушкодженого
органа;
Рухова активність - загальна невідємна властивість усіх форм живої матерії. Регламентована рухова активність - важливий фактор корекції способу життя.
Біологічною основою моторної діяльності є природжена потреба в рухах, яка закладена в мозку й виявляється у вищій і нищій нервовій діяльності. Руховий режим - це регламентоване за інтенсивністю фізичне виховання, яке повністю забезпечує біологічну потребу в рухах і відповідає функціональним можливостям систем організму що росте.
Уведення режимів рухів у лікувальних установах дає змогу організувати та уніфікувати фізичне навантаження, що дуже зручно для призначення засобів лікувальної фізкультури.
Захисний вплив фізичними вправами згідно із сучасними уявленнями необхідно розглядати як вплив важливого оздоровчого ефекту поповнення дефіцитів життєвих впливів рухової активності.
Лікувальна фізкультура є складовою частиною загальної фізкультури і одним з найважливіших методів комплексного лікування хворих, а також ефективний засіб попередження загострень при правильній побудові занять і всього комплексу. Використання коригувальної гімнастики в період росту і розвитку дітей дає можливість усунути виявлені вади, збагатити рухову культуру, поліпшити координацію рухів і будову тіла, сформувати правильну поставу.
Нервова система протягом життя організму терпить складні морфо-функціональні зміни і перетворення. Життєдіяльність організму нерозривно повязана з процесами обміну речовин, які регулюються нейрогуморальними механізмами. В цьому процесі значну роль відіграє система кровообігу.
Адаптація це пристосування організму до умов існування в зовнішньому середовищі. Проблема адаптації до фізичних навантажень або проблема тренованості є однією з центральних в теорії і практиці фізичного виховання і спорту.
Функціональна система, що відповідає за процес адаптації до мязової роботи, складається з:
- Аферентної ланки (рецептори);
- Центральної регуляторної ланки (центро - нейрогуморальної регуляції)
- Еферентної ланки (скелетні мязи, органи дихання, кровообігу, тощо)
Центральна регуляторна ланка містить в собі дві частини:
1. Нейрогенну, яка викликає рухову реакцію і вмикає мобілізацію кровообігу, дихання та інших компонентів функціональної системи, яка забезпечує виконання даної роботи:
2. Гуморальна частина центральної ланки, внаслідок активізації гіпоталамо гіпофізарно - адренокортикальної та симпатоадреналової систем, мобілізує роботу органів і тканин функціональної системи на клітинному та молекулярному рівнях (енергетичні і пластичні ресурси клітини).
Розвиток адаптації до дії будь - якого чинника відбувається у дві стадії (див. у табл. № 3.1).
Таблиця № 3.1
ФІЗІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДІЇ АДАПТАЦІЇ
Ланки функціональної системи, що відповідають за адаптацію
Термінова стадія
Тривала стадія1. Центральна керівна ланкаНедосконалість центральної керівної ланки.
Мобілізація функціональної системи до максимального можливого рівня вираженого стрес-реакцію.Ефективне і досконале функціональне функціонування центральної керівної ланки.
2. Руховий апаратРекрутування лише частини моторних одиниць (30-50%). Генералізоване скорочення “зайвих” мязів, недосконалість координації рухів. Мобілізація більшості кількості моторних одиниць при навантаження. Вдосконалення координації рухів. Точна і економічна рухова реакція.
Розвивається робоча гіпертрофія мязів на основі активізації синтезу нуклеїнових кислот і білків.3. Система ди?/p>