Культура стародавнего Египта укр
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
тських віруваннях, вважалося чимось начебто двійника людини, його другим я, що залишало тіло в момент смерті і могло вільно переміщатися між земним і загробним світом. Залишивши похоронну камеру, ка спрямовувалося на вершину піраміди по зовнішньому її облицюванню, настільки гладкому, що ніхто зі смертних Плато Гізу не зміг би по ній пересуватися. Там вже знаходився батько фараонів - бог сонця Ра у своїй сонячній турі, у якій померлий фараон починав свою подорож у безсмертя.
Найбільш яскравими зразками релігійної поезії є гімни богам, що входили в різні збірники. Так, ще в Текстах пірамід містяться гімни Ра, Озирису. Хеті став автором Гімну Нілу, що нагадує гімни іншим богам, тому що Ніл вважався божеством і його почитали під імям Хапі. Але не Хапі, не бог оспівується і прославляється в ньому, а саме ріка, приносяща їжу... творяща прекрасне:
Слава тобі, Хапі!
Ти прийшов у цю землю,
Зявився, щоб оживити Єгипет...
Він зрошує полючи, створені Ра,
Щоб дати життя кожній козі...
Досить близько до релігійних гімнів примикають і гімни, присвячені фараонам. Цей жанр має й історичну цінність. Найбільш характерний у жанровому відношенні текст гімну фараону відноситься до епохи середнього царства. Це - Гімн Сенусерту III, у якому прославляється цар - переможець ворогів і захисник своїх володінь. Подібні гімни часто входили в більш обємні збірники, такі, як Розповідь Синухета. Збереглося більш 25 списків цього твору. Воно написано у формі автобіографії на стінах однієї гробниці. Основний пафос Історії Синухета той же, що й у висловах Неферті і наставляннях Аменемхета I, - прославляння нової династії. Значного розвитку цей жанр досягає в епоху Нового Царства, коли завойовницька політика фараонів знаходиться в зеніті слави і пошани. Свого роду розгорнутою формою царського гімну є Поема про битву під Кадеше, у якій поет у риторичній формі описує перемогу Рамзеса II над хетами.
Однак з часом політична міць Єгипту слабшає. У XI столітті Єгипетська держава втрачає не тільки свої володіння, але і майже весь свій авторитет у Передній Азії. Ці важливі історичні факти відбиті в іншому творі про похід, але цього разу - мирному. Це - Подорож Уну - Амона, посланого в Сирію, коли у Фівах правив первосвященик Амона - Херихор, що захопив згодом верховну владу у свої руки. Особливе значення мала стилістична єдність тексту. Можливо, стилістика викладалася переписувачам у спеціальних школах, де вони розбирали різні тексти з погляду стилю. І саме це дозволяє нам стверджувати, що давньоєгипетська література досягла найвищої художньої досконалості. Самі єгиптяни вважали літературу Середнього царства класичною - недарма твори цього часу збереглися в такій кількості пізніших списків, а їхня мова служила зразком для наслідування...
6. Внутрішня і зовнішня політика Рамзеса II
Широке монументальне будівництво в Древньому Єгипті епохи Рамзеса II
П
еріод правління фараона Рамзеса Другого один з найцікавіших етапів єгипетської історії. Цей час в основному характеризувався широким будівництвом і численними військовими походами. Для часу Рамзеса II характерно стабільне соціально-економічне положення, хоча до нас дійшли деякі свідчення про бунти ремісників у Фівах. Але в цілому , в економічному плані Єгипет процвітав, без цього минулого б неможливі тривалі військові походи Рамзеса II. Довге, царювання (1317-1251 р. до н.е.) Рамзеса II виявилося останнім більш-менш тривалим злетом колишньої могутності Єгипту. Надалі фараонам вже не вдавалося на скільки-небудь тривалий термін закріпити свій вплив і владу в сусідніх на півночі і на півдні країнах і навязувати їм свою волю.
Наочним свідченням могутності Рамзеса II служать руїни численних споруджених по його велінню чудових , багато прикрашених храмів і святилищ. Вони споруджувалися повсюдно в Єгипті й у Північній Нубії.
Відповідно до древньої релігійної доктрини фараони вважалися істотами божественної природи, дітьми великих богів світобудови і тому були обєктами релігійного шанування. Особливо послідовно це дотримувалося у відношенні Рамзеса II, прижиттєве і посмертне обожнювання і культове обслуговування якого здійснювалося по всьому Єгиптові і за його межами. Особливого розвитку обожнювання Рамзеса II досягло в Нубії. У деяких храмах Панорама малися навіть зображення Рамзеса II, що робить поклоніння самому собі як богу. Абідос Одними із самих чудових храмів є два печерних храми в Абу-Симбеле, у Нубії. Храми Абу-Симбел, висічені в тендітному піщанику, були споруджені три тисячі двісті років тому. Висота одного з них - тридцять три метри, ширина - тридцять вісім метрів, глибина - шістдесят пять метрів. У входу в храм піднімаються чотири двадцятиметрових колоси, кожний з який зображує Рамзеса II. Гігантські статуї як би охороняють древнє святилище. Невідомий скульптор увічнив також усіх дітей фараона, розташувавши їх у ніг Рамзеса II.
Чотири статуї буквально придушують своєю монументальністю. Можна собі представити розміри цих гігантів, якщо ширина обличчя кожної скульптури чотири метри сімнадцять сантиметрів, довжина носа - сто два сантиметри, довжина вуха - сто шість сантиметрів, ширина очей - вісімдесят чотири сантиметри, ширина рота - один метр десять сантиметрів. Разюче збереження портрет