Кримінальна агресія
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
изи,
ніколи або майже ніколи не карають. Саме такий вид виховання практикувався в 70-х роках минулого століття у Сполучених Штатах Америки, що призводило до формування особистостей з егоїстичними поглядами на життя. Після початку самостійного життя такі особи не могли миритися з незадоволенням своїх потреб. Проявляючи агресію, вони знаходили негативні наслідки у вигляді кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності.
4. Дитина піддається знущанню в сімї.
М.О. Луняк зазначає, що аналіз життя агресивних злочинців свідчить про приниження, знущання та експлуатацію, починаючи з раннього дитинства, зокрема двоє з трьох вбивць та злочинців, що піддавали своїх жертв катуванням, кожен четвертий ґвалтівник в Україні періодично потерпали від вербального та фізичного насильства з боку батьків.
Кримінологами виділяється такий фактор формування агресивного злочинця, як неповна сімя. Ймовірність соціально прийнятного виховання в неповній сімї знижена. Прямий звязок між неповною сімєю і злочинною агресією не доведений. Існують приклади належного виховання особистостей одним із батьків. Відсутність у дитини обох батьків теж не завжди є причиною прояву злочинної агресії. Однак у більшості випадків дитина компенсує відсутність сімейного спілкування іншим соціальним спілкуванням, яке несе в собі негативний характер. Навіть наявність обох батьків і належне виховання не гарантують соціально прийнятного формування особистості. Існують благополучні сімї, в яких виховується агресивна особа. Такі випадки повязані з відсутністю достатнього контролю за дитиною.
Дослідження, проведені в Україні показали, що 89,2% злочинів були скоєні з 20год.00хв. до 01год.00хв. Зокрема 60% - на вулицях та інших людних місцях, 37.5% - в приміщеннях. В суботу і неділю підлітками скоєно 56% злочинів. Існують такі сімї, де авторитету батьків не достатньо для належного виховання дитини, вона ігнорує їхні настанови.
Ми виділяємо три типи сімей, які розвивають у дітей агресивність:
- благополучні сімї з недостатнім контролем за дітьми;
- зовні благополучні сімї, але з прихованими недоліками. Батьки виховують у дітей егоцентризм, життя за принципом мета виправдовує засоби, світогляд, в якому матеріальне має пріоритет над духовним;
- сімї з наявними недоліками: антисоціальний спосіб життя батьків, знущання над дитиною і т.п.
В.Гітін та Б. Хігір наводять такий приклад: “Аналіз більш як півтори тисячі кримінальних справ, розглянутих Харківським обласним судом з 1975 по 1994 рік, показує, що переважна більшість осіб, засуджених по обвинуваченню у тяжких насильницьких злочинах, виходять з неблагополучних сімей або з сімей, де через ті чи інші обставини не приділялось достатньо уваги вихованню дітей” (переклад автора).
Можна виділити наступні фактори формування в особи агресивності в сімї:
1) відверті знущання над дитиною; 2) дитині не приділяється достатньої уваги та любові, а отже, дитина переживає емоційний голод, що в подальшому негативно впливає на формування її ставленням до оточуючих; 3) негативна атмосфера в сімї (сварки, бійки, зловживання алкоголем і т.п.), що призводить до формування негативної моделі відношень; 4) виховання у дітей егоцентризму та пріоритету матеріальних цінностей над духовними. Такі риси характеру в подальшому зможуть призвести до прояву злочинної агресії, оскільки буде діяти принцип мета виправдовує засоби.
Виділення таких факторів може допомогти виробити систему профілактики виховування агресивності у дітей. Кожний тип сімї має свої негативні фактори, що повинно враховуватись при розробці заходів профілактики.
Сімя є основою мікросередовища, але не єдиною його складовою. Формування агресивності може здійснюватися в навчальних закладах або спеціалізованих установах, якщо будуть мати місце недоліки педагогічної роботи. Слід відмітити такий фактор впливу, як погана успішність у школі.
С.А. Тарарухін зазначає, що сам рівень освіти не свідчить про моральний занепад особистості.
В. Гітін, Б. Хігір наголошують: “Низький рівень освіти сам по собі не несе схильності до агресії, але його результатом є зниження здатності особистості до придушення в собі атавістичних інстинктів, що не може не відбитися на її криміногенності” (переклад автора).
Б.М. Головкін відмічає: “Безумовно, прямої залежності між рівнем освіти і формою поведінки особи не існує, проте освітній рівень впливає на правосвідомість, на здатність вибору суспільно одобрюваного варіанту поведінки. Крім того, рівень освіти корелює із рівнем культури міжособистісного спілкування”. Отже, рівень освіти сам по собі не викликає агресії, агресію можуть викликати фактори, породжені такою освітою. Низько- кваліфікована важка фізична праця може стати наслідком недостатньої освіти. Така праця не потребує від особи постійного вдосконалення, культури, навчання, в результаті особа не бачить перспективного майбутнього. Безвихідність може викликати прояви агресії. Низько кваліфікована праця низько оплачується, а отже, існує ймовірність прояву інструментальної агресії при спробі особи покращити свій матеріальний стан. Також треба відмітити непрацюючих осіб, при вчиненні злочинів якими матиме місце інструментальна агресія.
В.В. Голіна наводить таку статистику: “За нашими даними у структурі насильницьких злочинів перше місце за родом занять посідають непрацюючі (30-40%), далі йдуть робітники некваліфікованої праці (більш як 20%) і робітники сі