Кримінальна агресія
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
орону складу злочину, зокрема осудність особи, а прояв агресії є обєктивно існуючим. Розглядаючи діяння як злочин, ми використовуємо кримінально-правові приписи. Агресія характеризується через кримінологічні, психологічні, соціологічні аспекти діяльності особи. Основою кримінальної агресії є бажання знищення, пошкодження. Вона спрямована на природні права людини життя, здоровя, честь, гідність. Кримінальна агресія несе страждання людині, перешкоджає її життєдіяльності.
При визначенні поняття кримінальної агресії необхідно враховувати думку А.Ф.Зелінського: “Агресивні злочини мають злісний, деструктивний характер та спрямовані на вчинення потерпілому шкоди… В основі кримінальної агресії ворожість і жадоба руйнування”. Злочин характеризується цінністю обєкта, на який направлена агресія, характером настання наслідків та формою вини. Перетинання цих понять дає межі розуміння кримінальної агресії. При кримінальній агресії необхідна наявність протиправності, оскільки протиправність передбачена Кримінальним кодексом України. В теоріях агресії, вона може носити позитивний і негативний характер. Кримінальна агресія характеризується з негативної, деструктивної, ірраціональної сторони цього явища. Законодавство передбачає обставини, які виключають наявність злочину (наприклад, малозначність такого діяння). При вчиненні агресивного діяння і наявності обставин, які виключають існування злочину, існування кримінальної агресії зводиться нанівець. Агресія може бути спрямована не тільки на живий обєкт. Якщо в результаті кримінальних дій завдається шкода неживому предмету, то такий предмет є обєктом агресії, але в рамках злочинного діяння треба говорити про предмет, так як обєктом виступають суспільні відносини. Виходячи з вище наведеного, ми можемо сформулювати таке визначення кримінальної агресії: кримінальна агресія це форма поведінки на стадіях вчинення злочину, визначена Кримінальним кодексом України як обєктивна сторона, направлена на реалізацію умислу у вигляді деструктивних дій стосовно предмета.
Таке поняття передбачає заподіяння шкоди життю і здоровю людей, жорстоке поводження із тваринами, знищення або пошкодження неживих предметів. До визначення кримінальна агресія відносяться злочини, складовим елементом субєктивної сторони яких є непрямий умисел (так звана інструментальна агресія). Оскільки не згадується кримінальна категорія необережність, поняття виключає злочини, вчинені з необережності.
Ми здійснили таке виключення розділяючи думку С.А. Тарарухіна:
“… злочини, вчинені з необережності, по своїй психологічній природі не відрізняються від звичайної людської поведінки”. Так як при кримінальній агресії реалізується умисел, то матиме місце мотив. Мотив є категорією, яка спонукає індивіда до агресивних дій, є рушійною силою злочину. За допомогою мотиву особа задовольняє свої бажання, які залежать від світогляду особи. Переважна більшість мотивів не є антисоціальними і спонукає особу досягати соціально прийнятних цілей. При прояві кримінальної агресії не досягаються соціально прийнятні цілі, які б мотиви не були. Формування мотивів, що призвели до кримінальної агресії, залежить від виникнення антисоціальних бажань, які мають місце при викривленому сприйнятті особою навколишнього світу. Введення поняття стадії вчинення злочину розглядає готування до злочину, замах на злочин та закінчений злочин саме кримінальною агресією.
Стадії вчинення злочину це передбачені кримінальним законом етапи готування та безпосереднього вчинення умисного злочину, які різняться між собою за характером дій, моментом їх припинення, обсягом реалізації умислу та ступенем суспільної небезпеки. Наприклад: людина придбала та зарядила зброю і націлила на обєкт агресії, але з причин, які від неї не залежали (не справність зброї, неякісні набої і т.п.), не змогла вистрілити, тобто не довела злочин до кінця. Але випадки, у яких субєкт відмовився від вчинення злочину на стадії готування до злочину з власної волі (субєкт придбав зброю, а потім відмовився від деструктивних дій), не вважаються кримінальною агресією, оскільки у теорії кримінального права відмова від готування до злочину не кваліфікується як вчинення злочину. Введення категорії обєктивна сторона відмежовує злочинну агресію від агресивності, оскільки антисуспільні помисли і агресивні властивості особистості не є підставою притягнення до кримінальної відповідальності. У визначенні відсутня категорія субєктивна сторона, що дозволяє віднести до кримінальної агресії діяння осіб, які в силу своїх психічних властивостей не здатні усвідомлювати свої дії та керувати ними, а також осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, але яким не виповнилося чотирнадцяти років.
У теорії фрустрації виділяють пряму агресію і непряму. В психологічній літературі розрізняють два основних типи агресії: ворожу та інструментальну. Категорією ворожа агресія позначають випадки, коли субєкт діє з метою нанести обєкту шкоду (вбити, покалічити, знищити, образити і т.п.). Інструментальна агресія є лише засобом досягнення мети, хоча мета не завжди буде носити деструктивний характер.
Ми вкрай не погоджуємося з думкою О.М.Литвака, який зазначає: “Психологічним механізмом інструментальної агресії є так зване зміщення агресії, внаслідок чого, виміщаючи злобу на сторонніх людях та предметах, особа почуває себе ?/p>