Geum.ru

Криміналістична габітологія

Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство

Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство

ння цієї вимоги дозволяє досягти застосування єдиної термінології опису зовнішності та усунути їх різночитання. Наприклад, при описі зовнішності людини різними субєктами слідчим, оперуповноваженим, дільничним інспектором міліції, експертом, доцільно використовувати загальноприйняті довідкові посібники [5, 238].

Для успішного застосування методу словесного портрета необхідна також наявність єдиного понятійного апарата. У методі словесного портрета користуються такими поняттями:

  1. ознака зовнішності характеристика людини у цілому або властивість окремих її елементів;
  2. елемент зовнішності соматична частина людини в ділянці носа, верхні або нижні кінцівки тощо.

Ознаки зовнішності людини за обємом класифікуються на:

  1. загальні (характеризують людину в цілому);
  2. окремі, часткові (детальні).

За ідентифікаційним значенням:

  1. групові (однаковий зріст, одна національність, загальний вік);
  2. індивідуальні.

За умовами прояву:

  1. статичні (колір волосся, очей);
  2. динамічні (хода, міміка, жестикуляція).

За своєю природою:

  1. постійні ознаки, що можуть виникнути у людини від народження та зберігатися протягом усього життя;
  2. тимчасові ознаки, що виникають у людини та зникають з різних причин (волосся, зуби);
  3. необхідні ознаки, що притаманні певній етнічній групі або статі (вуса, борода у чоловіків, коса у жінок);
  4. випадкові ознаки, що виникли внаслідок певних обставин;
  5. природні ознаки, що характеризують різні етапи розвитку людського організму (молочні зуби, постійні зуби тощо);
  6. штучні ознаки, що зявилися як результат свідомої або іншої зміни зовнішності (шрами, рубці, татуїровки).

Важливою умовою застосування словесного портрета є опис ознак зовнішності з урахуванням їх величини (розміру), форми, положення, а у ряді випадків і кольору.

Величина (розмір) це кількісна характеристика людського тіла, його частин, елементів, до яких належать висота, довжина, ширина, глибина. Величина (за виключенням зросту) подається у відносних вимірах шляхом порівняння її з іншими частинами тіла і, як правило, визначається за допомогою три-, пяти- або семичленної градації. Тричленна градація здійснюється за допомогою 3 термінів: малий, середній, великий; пяти за допомогою 5 термінів, шляхом додавання до термінів тричленної градації термінів дуже малий, дуже великий; семичленна за допомогою додаткових термінів нижче (менше) середнього і вище (більше) середнього.

Форма це загальний вид елемента або ознаки зовнішності, що визначається за допомогою відповідних геометричних понять квадратний, шароподібний, випуклий, зігнутий, хвилястий, циліндричний, трикутний, ромбовидний. У ряді випадків цю ознаку називають ще контуром або конфігурацією.

Положення це розташування окремої частини обличчя відносно інших частин тіла людини. Своїм розташуванням характеризується кожна ознака зовнішності людини, що описується. Розташування характеризується відносно вертикального або горизонтального напрямку.

Колір це спектральна характеристика ознаки зовнішності (волосся, очі, шкіра).

При описанні анатомічних (анатомо-морфологічних) ознак Ю.П. Дубягін рекомендує дотримуватися такої послідовності: фігура у цілому; голова у цілому; волосся; обличчя у цілому; лоб; брови; очі; ніс; рот та губи; зуби, підборіддя; вуха; шия; плечі; груди; спина; руки; ноги.

Під час опису власних та супутніх ознак людського тіла та скелета у померлих, загиблих, убитих та живої людини необхідно враховувати чинники, що впливають на точність спостерігання та опису зовнішності за методом словесного портрета [5, 240].

При характеристиці загальнофізичних зовнішніх даних описуються стать (чоловіча, жіноча) та вік (визначається за документами, на вигляд або шляхом освідування). Демографічні дані охоплюють відомості про расу, національність, народність, етнічну групу. При характеристиці анатомічних даних використовуються такі показники, як розміри, контури (форма), положення, колір. Розміри вказуються зазвичай не в абсолютних цифрах, а щодо інших частин (деталей) тіла і передаються через такі поняття, як малий, середній, великий; низький, середній, високий; довгий, середній, короткий; вузький, середній, широкий; глибокий, середній, дрібний; товстий, середній, тонкий. Контур описується за подібністю з геометричними фігурами, а форма щодо форм поверхні (або за аналогією з загальновідомими предметами) [15, 160].

 

2.4 Криміналістична характеристика і методика діагностики татуювання

 

З точки зору вирішення ідентифікаційних завдань, стосовно ототожнення особи людини, яка вчинила злочин або безвісти зникла, особливі прикмети цієї людини, до числа яких належить і татуювання, є найбільш цінними й інформативними серед інших ознак зовнішності людини, а їх значення для вирішення завдань ідентифікації є загальновідомим і не потребує додаткового обґрунтування та розгляду. Однак шляхом криміналістичного дослідження змісту татуювання може бути отримана також і суттєва інформація про властивості особи її носія [5, 239].

Серед існуючого розмаїття видів татуювання для отримання криміналістичне значимої інформації про особу злочинця насамперед становить інтерес так зване "кримінальне" татуювання, а не інші його види, як то "побутове", "пам&#