Криміналістична габітологія

Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство

Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство

?ості цих ознак для категоричного висновку експерта. Для обєктивізації оціночних критеріїв використовують математичні та ймовірно-статистичні методи.

Висновки

 

Отже, криміналістична габітологія це галузь криміналістичної техніки, що ґрунтується на засадах анатомії, антропології, біології й охоплює систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини, а також сукупність методів і науково-технічних засобів, що забезпечують збирання, дослідження і використання відповідних ознак для ототожнення особи.

Криміналістична габітоскопія це криміналістичне вчення про ознаки зовнішнього вигляду людини, їх матеріальних та ідеальних відображень, про методику використання цих ознак при встановленні фактів, що мають значення для провадження досудового слідства в кримінальних справах про злочини та їх попередження. Як бачимо, габітоскопія вивчає криміналістичне ототожнення людини за ознаками зовнішності, є галуззю криміналістичної техніки, що охоплює вивчення, систематизацію, оцінку ознак зовнішності з метою застосування прийомів і методів ідентифікації особи.

Ознака це характеристика, відмітна риса обєкта. У габітології ознака характеризує зовнішність людини в цілому або окремі її елементи (зріст, ніс, очі, волосся тощо). Ознаки зовнішності поділяють на власні та супутні.

Власні це елементи і ознаки зовнішності людини, що проявляються у процесі її життєдіяльності, які поділяються на: загальнофізіологічні, анатомічні та функціональні (за Е.І. Зуєвим); на загальнофізичні, анатомо-морфологічні та функціональні (за Ю.П. Дубягіним); на анатомічні та функціональні (за І.Ф.Пантелеєвим). Власні ознаки також можуть виступати у вигляді особливих прикмет та помітних ознак.

Опис людини за ознаками її зовнішності є здавна відомим та широко використовується як дієвий інструмент для розшуку та розслідування. Однак тільки у кінці XIX ст. дякуючи науковим дослідженням французького криміналіста-антрополога Альфонса Бертильона опис розшукуваної або встановлюваної людини перетворився у спеціальну поліційну систему під назвою "Словесний портрет", яку до цього часу успішно застосовують у своїй практичній діяльності працівники правоохоронних органів усіх держав світу.

З точки зору вирішення ідентифікаційних завдань, стосовно ототожнення особи людини, яка вчинила злочин або безвісти зникла, особливі прикмети цієї людини, до числа яких належить і татуювання, є найбільш цінними й інформативними серед інших ознак зовнішності людини, а їх значення для вирішення завдань ідентифікації є загальновідомим і не потребує додаткового обґрунтування та розгляду. Однак шляхом криміналістичного дослідження змісту татуювання може бути отримана також і суттєва інформація про властивості особи її носія.

Серед існуючого розмаїття видів татуювання для отримання криміналістичне значимої інформації про особу злочинця насамперед становить інтерес так зване "кримінальне" татуювання, а не інші його види, як то "побутове", "памятне", "декоративне" тощо, так як загальновідомо, що наявність у особи "кримінального" татуювання в першу чергу повязується з її кримінальним минулим і її криміногенною орієнтацією, які в свою чергу, як правило, повязані з відбуванням покарання у виді позбавлення волі.

Уявний образ зовнішності людини служить основою різних матеріальних її відображень, які використовуються з метою ідентифікації цієї людини під час розслідування злочинів, розшуку безвісти зниклих та ідентифікації невпізнаних трупів.

До таких матеріальних відображень у габітології належать опис методом словесного портрета, субєктивний портрет, пластичні реконструкції обличчя за черепом (скульптурний портрет).

Література

 

  1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1996. № 30. ст.141.
  2. Кримінально-процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради. 1961. № 2. ст. 15.
  3. Баев О.Я. Тактика следственных действий. Воронеж, 1995.
  4. Біленчук П.Д., та ін. Криміналістика: Підруч. для слухачів, адюнктів, викладачів вузів системи МВС України / П.Д. Біленчук, О.П. Дубовий, М.В.Салтевський, П.Ю. Тимошенко. За ред. акад. П.Д.Біленчука. К.: АТІКА, 1998. 416 с.
  5. БіленчукП.Д., ЛисиченкоВ.К., КлименкоН.І. та ін. Криміналістика: Підручник. / За ред. П.Д. Біленчука. 2-ге вид., випр. і доп. К.: Атіка, 2001. 544 с.
  6. Гельманов А.Г. Понятие способа сокрытия преступления и его криминалистическое значение. Караганда. 1982.
  7. Гусев М.Н. Муравьев А.С. Предупреждение, пресечение и раскрытие убийств. М., 1992.
  8. Карпов Н.С., Євдокименко С.В. Злочинна діяльність. К., 2001.
  9. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений. Х., 1985.
  10. Колмаков В.П. Идентификационные действия следователя. М., 1977.
  11. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции. Х., 1997.
  12. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. 2-е вид. К.: Атіка, 2002. 640 с.
  13. Криминалистика / Под ред. проф. И.Ф. Герасимова и проф. Л.Я. Драпкина. М., 1994.
  14. Криминалистика / Под ред. проф. Н.П. Яблокова. М., 1995.
  15. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В.Ю. Шепітька. 2-ге вид., переробл. і допов. К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. 728 с.
  16. Крылов И.Р. Криминалистическое учение о следах. М., 1976.
  17. Лисенко В. Особливості використання спеціальних знань // Вісник прокуратури. 2003. № 12. С. 109-115.
  18. Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. видання для ?/p>