Історія Раннього і Древнього царства Єгипту
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Вступ
Прийнята в сучасній науці періодизація єгипетської історії має корені в далекій давнині. Її основа була запропонована в двотомній Історії Єгипту, написаній грецькою мовою єгипетським жрецем Манефоном, що жив незабаром після епохи Олександра Македонського. Сам твір не дійшов до нас, збереглися тільки уривки, але загальний підхід відновлюється і по них. Він розбив цю історію на три великих періоди Древнє, Середнє і Нове царства, вважаючи кожне з них часом правління десяти династій.
Про епоху Древнього царства існує дуже мало джерел. Тому про деяки моменти в політичній історії тогочасного Єгипту можемо тільки здогадуватись. Найбільш висвітленим в літературі питанням є історія створнення пірамід.
Щож стосується епохи Нового царства, що висвітлювалась найбільшим числом давньоєгипетських памятників, збігається з правлінням трьох манефоновських династій - XVIII, XIX і XX (з XVI по XI ст. до н.е.).
Уже на її початку відбулися значні зрушення у всіх галузях єгипетського господарства. З XVIII династії повсюдно відзначається широке застосування бронзи поряд із триваючим використанням знарядь праці з чистої міді, каменю і дерева. Після винаходу мехів у металургії було покінчено з важкою і небезпечною працею - роздуванням горну легенями через довгі трубки; зявляється більш зручний і продуктивний ткацький верстат; удосконалений плуг з ручкою, який остаточно витісняє старий, відомий із глибокої стародавності. Використання водопідйомних споруджень - шадуфів, які нагадують усім відомі криничні "журавлі", не могло не привести до різкого збільшення продуктивності праці в садівництві й городництві, де до цього застосовувався тільки малопродуктивний ручний полив. Інтенсивно розвивається нова для країни галузь ремісничого виробництва - склоробство. Саме від епохи Нового царства дійшли до нас різноманітні сосуди численні дрібні вироби з непрозорого кольорового скла. Поява його свідчить про успіхи прикладної хімії, що домоглася також особливо відчутних досягнень в області муміфікації - недарма так добре збереглися мумії більшості фараонів Нового царства, які були у смутні часи пізньої єгипетської історії заховані від грабіжників у затишній схованці біля фиванского некрополя і виявлені тільки в самому кінці XIX ст. н.е.
Вся економіка епохи Нового царства найтіснішим образом звязана з завойовницькою політикою фараонів XVIII-XIX династій, з пограбуванням захоплених територій і країн: досить сказати, що не синайські рудники тепер є основними постачальниками міді в Єгипет - вона у величезній кількості ввозиться з Палестини і Сирії, прибуває у вигляді дарунків з Кіпру; золото, так марнотратно споживане єгипетським двором і храмами, служить основним видом данини скореної Ефіопії, а також надходить у Єгипет і з завойованих країн Передньої Азії; звідти ж і, можливо, шляхом обміну з Малої Азії - із країни хетів - одержують єгиптяни срібло. Будівельний ліс як і раніше рубають у горах Лівану і частково в Нубії. Шлють могутнім царям Єгипту дарунки і незалежні правителі Нижньої Месопотамії. Міцніють звязки з далеким Пунтом, сполучення з яким було полегшено спорудженням каналу, що зєднує східний рукав Нілу з Червоним морем. Пунт для Єгипту - це як і раніше мирра і ладан, золото і рідкі породи дерев, екзотичні рослини і тварини. У великій кількості поставлялися в Єгипет награбовані під час війни чи отримані у виді постійної данини зерно, худоба, багато продовольчих припасів. Деякі культурні рослини, що не зустрічалися раніше в Єгипті, почали культивувати в ньому в епоху Нового царства.
Історія Раннього і Древнього царства
Погляд на дві перші династії як на особливий період в історії держави викликаний нестійкістю політичною ситуацією в той час, ситуацією, що характеризується напруженою боротьбою за владу і становленням централізованого державного апарату. Остаточне перетворення Єгипту в цілісну державу відбувається лише до кінця другої династії, тобто до початку Древнього царства. По Манефону, царем, що вперше обєднав Єгипет під своєю владою, є правитель Верхнього Єгипту Менеє (Міна). Це не зовсім вірно. Ймовірно, Менеє був не першим верхньоєгипетським правителем, що прагнув до панування над Нижнім Єгиптом і, що домігся на цьому шляху визначених результатів. Швидше за все, з його імям звязаний лише початок літописної традиції. Епоха Древнього царства також знаходиться в тіні, на задньому плані історичного простору. Головним її свідченням є знамениті піраміди царів IV династії: Хеопса (Хуфу), Хефрена (Хаф-Ра) і Микерина (Менкау-Ра). Ці піраміди, як відомо, вважалися одним із семи чудес світу і постійно викликали суперечки з приводу свого створення. Скажемо кілька слів про процес будівництва. Добре відомі описи Геродота, у яких викладена несамовита історія про 100 тисячі чоловік, що працюють щодня без свят і вихідних і та змінюютьодин одного кожні три місяці. За Геродотом, будівельники вирубували величезні камені з каменоломень у східній пустелі, підтаскували їх до Нілу, переправляли через нього і лише потім доставляли до місця будівництва. Однак намальована Геродотом картина, ймовірно, не відповідає дійсності. Основним матеріалом, використовуваним при будівництві, був місцевий вапняк, що добувається в підніжжі Лівійського плоскогіря, тобто поруч з місцем розташування пірамід, а здалеку, з іншого берега, привозився лише білий вапняк, матеріал високої якості, використовуваний для облицювання внутрішніх і зовнішн