Історіографія исторії Польщі
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?лого. Проблематика історичних досліджень була різноманітною. Відразу після війни, науковці розпочали дослідження історії західних земель, з метою обґрунтування їх приналежності до Польської держави. В статтях та монографіях доводилося історичне право Польщі на Сілезію та Поморя, піддавали критиці ягеллонську ідею - розвиток Польщі як східноєвропейської держави, що передбачала експансію на схід. Вказувалося на негативні наслідки цієї експансії для держави. В 60-80 роки були опубліковані узагальнюючі праці з історії західних земель: двотомник - “Історія Поморя”, тритомник "Історія Сілезії", двотомник "Історія Щеціна".
Проблема етногенезу словян і формування польської держави фундаментально досліджував Г. ЛОВМЯНСЬКИЙ (1898-1985 рр.) - в працях “Економічні основи формування словянських держав", шеститомнику “Початок Польщі: 3 історії словян в І тисячолітті н. е. ", “Релігія словян та її занепад. VІ-ХП ст.”. Показав як зміни в техніці сільськогосподарського виробництва у стародавніх словян спричинили соціальну диференціацію та виникнення держави. Виділив старопольське із загальнословянського в етногенезі словян на польській території.
Комуністична влада віддавала пріоритет дослідженню проблем Історії робітничого класу, робітничого руху, робітничих партій. Здійснювалася спеціальна програма з цієї тематики, друкувалися тематичні періодичні видання. Було зібрано та опубліковано великий фактичний матеріал з цієї проблеми.
Історія селянства крім державних наукових установ, якими керували комуністи, вивчалася під патронатом Селянської партії. Видавалися тематичні щорічники, монографії, серії статей, джерела. В 70-00 рр. побачив світ тритомник “Історія польських селян", виклад у якій доведено до 1945 р. Праця відзначається всебічним підходом до вивчення проблеми. Показано звязок виробничих, політичних, правничих відносин на селі, вплив природно - кліматичних умов на розвиток селянського господарства, міграцію населення. Висвітлено проблеми формування національної та соціальної самосвідомості селян, політичну боротьбу, стан освіти, культури на селі.
Владою народної Польщі велика увага приділялась висвітленню проблеми польсько та польсько - радянських відносин. Наприкінці 40-х рр. неопозитивісти притримувалися теорії "двох ворогів" чи “двох бід" для Польщі - Росії та Німеччини. На їх думку, з геополітичних міркувань слід підтримувати добрі відносини з Росією царською або радянською. Згодом запанувала офіційна концепція споконвічної дружби обох народів, яку затьмарювали своїми діями експлуататорські класи. В 1965-1990 рр. існувала комісія істориків СРСР-ПНР, було видано чимало історичних документів.
Певним підсумком наукової діяльності польських істориків стало видання масовими тиражами низки синтетичних праць, підготовлених різними авторськими колективами. До них належать “Історія Польщі”, видана в Познані в 1975 р., виклад подій доведено до середини 70-х рр. XX ст. "Історія Польщі", видана у Кракові в 1978 р., висвітлення подій завершується 1947 р., “Нарис історії Польщі", видано у Варшаві в 1980 р. В 70 - першій половині 80-х рр. намітився вихід від вивчення економічних відносин та захоплення дослідженнями соціальної структури суспільства, ролі та місця окремих класів, соціальних прошарків, груп в окремі періоди польської історії.
Після повалення комуністичної влади в 1989 р. в польському суспільстві відбувається корінна переоцінка цінностей, складається новий моральний та інтелектуальний клімат. В політичному житті Польщі звертання до історії стало однією з форм ідейного заперечення періоду панування тоталітарних режимів. Дослідники отримали змогу працювати із раніше секретними архівними матеріалами. В Історичній науці запанував плюралізм методологій та думок. Слід зазначити, що до марксистської методології радянського зразка ставлення негативне. Найбільшу критику викликають принципи класового підходу, партійності, формаційна теорія. Відбулися зміни в організації наукових досліджень. Замість інституту соціалістичних країн Польської академії наук створено інститут політичних наук.
В проблематиці досліджень важливе значення надається питанням, повязаним з приходом комуністів до влади, а також історії комуністичної партії, ролі Комінтерну в її історичній долі. Про це йдеться в праці Кімека "Комуністи, Польща, Сталін. 1918-1939 рр." Стверджується, що прихід комуністів до влади після другої світової війни відбувся завдяки вирішальній ролі зовнішнього фактору - позиції СРСР. Вивчається репресивна політика комуністичної влади наприкінці 40-х - 50-х рр.
Велика увага приділяється проблемам відновлення незалежності в 1918 р., режиму "санації", особі Ю. Пілсудського.
В працях Е. Дурачінського, К. Леопольда, П.М. Лізевіца лише з позитивного боку висвітлюється діяльність Армії Крайової в роки другої світової війни, особливо її сутички з радянськими військами, з нових позицій подано матеріали про суд над командуванням АК в червні 1945 р. Радикального переосмислювання зазнає тема відносин з Росіею-СРСР, зокрема проблеми поділів Польщі наприкінці ХVШ ст., повстань в XIX ст., російської революції 1917 р., та відновлення незалежності, польсько-радянської війни 1920 р., відносин в міжвоєнний період, долі польських офіцерів після 1939 р. (Катинь) тощо. В працях Кепінського, М. Тарчіньського, С. Камінського, П. Заремби, С. Станевича, Ч. Мадярчика та інших роль Росії в цих подіях оцінюється лише негативно