Історіографія исторії Польщі
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ередньовічної культури. В чотиритомнику "Історія польської культури", двотомній "Старопольській енциклопедії досить повно та обєктивно висвітлив історію польської культури, її звязки з культурами інших народів.
С. ЧАРНОВСЬКИЙ (1879-1937 рр.) - вивчав ідеологію соціальних рухів, з марксистських позицій характеризував реформацію та контрреволюцію. В праці "Культура" намагався виявити соціальні фактори розвитку культури.
Я. ПТАСЬНІК (1876-1930 рр.) - досліджував історію міст, зокрема історію матеріальної культури та моралі. Розрізняв в середньовічній культурі міську та лицарську.
САНАЦІЙНИЙ НАПРЯМОК в історіографії виник після перевороту 1926 р., тісно повязаний з офіційними колами. В центрі історичного процесу знаходилася "сильна особистість", досліджувались воєнні аспекти повстань XIX ст. та головним чином воєнна історія І світової та польсько-радянської 1920 р. воєн. Особлива увага приділялася ролі Ю. Пілсудського. Праці просякнуті русофобською та великодержавними настроями. Торкаючись проблем середньовіччя "санаційники" прикрашували діяльність королів-завойовників, вихваляли східну політику Речі Посполитої.
О. ГУРКА (1887-1955 рр.) - перебільшував заслуги краківської школи, причини занепаду Речі Посполитої вбачав у відсутності сильної влади.
В. ПОБУГ-МАЛІНОВСЬКИЙ - вихваляв заслуги пілсудчиків у відновлені незалежності Польщі.
В. ЛАНІНЬСЬКИЙ написав історію легіонів Польщі та біографію Ю. Пілсудського.
Одним з найвидатніших вчених цього періоду був М. ХАНДЕЛЬСМАН (1882-1945 рр.) - неопозитивіст. Працю “Історика" присвятив методологічним проблемам. Створив "соціопсихологічний метод". В історичному процесі діють не закони, а історичні тенденції розвитку. Історичні оцінки відносні, оскільки їх істинність повязана з рівнем розвитку науки і досконалістю методів наукового пізнання. Історична наука прагне до обєктивних висновків, а історичні знання постійно збагачуються.
Зробив значний внесок у дослідження проблем польського середньовіччя. Вважав, що феодального ладу тотожного із західно - європейським у Польщі не було, але відбувалася феодалізація суспільства. Вивчаючи проблеми історії ХVШ - І половини XIX ст. Відкидав неоромантичне, апологетичне трактування національної історії.
В період між першою та другою світовими війнами були дослідники історії Польщі, які спиралися на марксистську методологію. До них належали декілька професійних істориків, які вивчали проблеми економічного та соціального розвитку. Н. ГОНСЬОРІВСЬКА - в своєму підручнику привернула увагу до проблеми історії промисловості.
І. ГРИНВАСЕР (1895-1943 рр.) детально дослідив місце аграрного питання в національно-визвольній боротьбі, показав, на відміну від попередників, боротьбу селян за землю.
М. МЕЛЬОX (1905-1941 рр.) - вивчав місце селянського питання у повстанні 1830-1831 рр., доводив, що боротьба селянства та шляхти відбувалася в різних напрямках.
Серед комуністів, слід відзначити Е. ПШИБИШЕВСЬКОГО (Ч. ЯСІНСЬКОГО) 1889-1940 рр.). Перебуваючи в еміграції в СРСР, видав низку праць, створених на архівних матеріалах, про повстання 1863-1864 рр. та революцію 1905-1907 рр. на польських землях.
В роки другої світової війни польська історична наука зазнала важких втрат. Наукові дослідження майже припинилися. Історичний матеріал широко використовувався в публіцистиці усіх напрямів руху Опору.
Після другої світової війни зміни політичного та соціально-економічного ладу відбилися на розвитку історичної науки.
Відбулися територіальні зміни. Внаслідок оптації населення Східної Галичини припинив існування львівський науковий центр. З поверненням західних земель постало завдання створення там центрів історичної науки.
Найважливішим був ідеологічний фактор. Прагнення встановлення в Польщі суспільства радянського зразка означало встановлення монополії марксистської ідеології в її сталінській інтерпретації з наступними змінами, внесеними радянськими комуністами. Проте опір цьому польського суспільства зумовив існування в країні певного плюралізму серед польських марксистів, відсутність абсолютизації офіційної доктрини в історичній науці. Для наукової громадськості були доступними видання польських закордонних наукових центрів із Заходу.
Свою роль відіграло наявність багатопартійної системи, великий вплив католицької церкви в суспільстві. Остання створила та опікувалась діяльністю наукового товариства “Пакс".
За роки народної Польщі було створено систему центрів наукових досліджень з історії при університетах, більше 10 центрів при Академії наук та керівних органах політичних партій, перш за все при ПОРП. Видавалось декілька десятків спеціалізованих історичних видань. Активно працювало історичне товариство, яке мало філії у всіх регіонах. Слід відзначити, що польським історикам вдалося уникнути провінціалізму. Абсолютно рівноцінними в науковому плані були історичні центри у Варшаві, Познані, Вроцлаві, Лодзі, Гданську, Торуні, Любліні. Багатопартійність у суспільстві спричинила велику увагу до проблем методології, зокрема проведення дискусій. Видавався спеціальний збірник з питань методології та історії - "Історик". В 1952 р. в конференції з проблем методології брали участь науковці з СРСР. Розглядалися проблеми періодизації польської історії, формування нації, історії робітничого руху. Було здійснено перевидання праць всіх значних польських істориків мин?/p>