Іван франко і музика
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
лі два разки...
А вна мені показує аж три перелазки:
Оцим будеш заходити, а цим виходити,
А цим будеш утікати, як тя муть ловити.
Та Параска подобалась була... Франкові, і Франко опісля не раз повторював її собі у хвилях загальної мовчанки...
Опісля звелась між нами переписка, яка у війні затратилася. Франко радив мені закинути писати поезію в прозі та вертатися до Параски, себто до мужиків.
Любив Франко співати коломийки і сам, а надто їх слухати. Справжнім майстром виспівувати коломийки був Володимир Гнатюк, з яким Франко приятелював і разом працював над виданням фольклору в Етнографічних збірниках. Франко любив, коли Гнатюк виспівував цілими вязанками веселі та влучні, часом із солоними крупинками дотепу, коломийки. Гнатюк тоді готував велике зібрання Коломийок, три томи якого зявилось в 1905-1907 рр. Багато із своїх записів поет подав до цього видання, і вони розсипались по численних сторінках тритомника.
Франко негайно ж відгукнувся на вихід Коломийок, висловивши в рецензії свої міркування про цей жанр. Слухаючи їх одну за одною, співані безладно, принагідно селянами, - писав тут Франко, - нам певно і в голову не приходить, що се перед нами перекочуються розрізнені перлини великого намиста, частки великої епопеї сучасного народного життя... Зведені докупи в систему, що гуртує їх відповідно до змісту, вони складаються на широкий образ нашого сучасного народного життя, безмірно багатий деталями і кольорами, де бачимо сльози й радощі, працю й спочинки, турботи і забавки, серйозні мислі і жарти нашого народу в різних його розверстуваннях, його сусідів, його соціальний стан, його життя громадське й індивідуальне від колиски до могили, його традиції й вірування, його громадські й етичні ідеали. Все це... наповнює нас правдивими гордощами, коли в тім поетичнім дзеркалі бачимо здорову, чисту та так рухливу і невтомно творчу душу нашого народу
В 1914 р., будучи вже хворим, І. Франко ще раз повернувся до цього жанру в статті До історії коломийкового розміру, де знову високо підніс багатство змісту й поетичну красу коломийок, вважаючи, що їх складено щонайменше 10000.
І відсвіт оптимістичної натури народу, і його спостережливість, чуйність до людських переживань, іскристий дотеп і тонка кмітливість, майстерна простота і вміння володіти всіма барвами і відтінками народної поетичної палітри, все це приваблювало у піснях та коломийках Франка-поета. Вводячи в світ людських дум, переживань та ідеалів, народна пісенність водночас підказувала йому теми й образи для художньої творчості. Для Франка, як людини з багатим духовним світом, народні пісні часто були джерелом натхнення і розради, в них він виливав свої найінтимніші почуття в дні журби і горя, яких немало судилося натерпітися поетові за свої революційні переконання та діяльність.
3. Українознавчий аспект дослідження Іваном Франком українських народних пісень
Центральне місце серед фольклористичних праць Франка належать дослідженням про українські народні пісні. Ще гімназистом Франко почав записувати народні пісні спочатку від матері Марії, що стало його музичною школою, а пізніше в Дрогобичі від ремісників, так що мав мілко списані два товсті зшитки, що вміщують у собі 800 номерів: Правда, в значній частині коломийок, згадує він. Пізніше записував народні пісні на Дрогобиччині, на Гуцульщині, у Львові, Сокалі, Рогатині, навіть під час перебування у тюрмах Коломиї та Львова. Недаремно його перший надрукований у 1874 р. вірш так і називався Народна пісня. Про неї він говорить у своїх поезіях Народні пісні, Наймит, Пісня і праця, називаючи її (пісню) одним із найцінніших наших національних надбань і одним із предметів оправданої нашої гордості. В ході ознайомлення з народною пісенною творчістю (а у його багатотисячній бібліотеці було 750 книжок з фольклору) Франко дивується поетичністю, чудовими образами, порівняннями, правдивими поглядами на життя, особливо у весільних, дитячих, родинних піснях.
Народні пісні та оповідання захоплюють Франка не лише як фольклориста, а й як художника слова. У його поезії, як пише мовознавець С.Я. Єрмоленко, функціонують і макрофольклоризми твори, цілком побудовані на народнопісенній стилістиці . Це вірші Зелений явір, зелений явір, Ой ти дівчино, з горіха зерня, Ой ти, дубочку кучерявий, Ой жалю мій, жалю (композитор Г.Г. Верьовка), оновлені фольклорними знаками і символами. Це образи вогню, як животворної сили, що несе семантику прадавніх купальських вогнищ, світла, грому тощо. Як талановитий учень, він засвоює багато художніх прийомів та мотивів народних оповідань, переказів, але свої найкращі фольклористичні дослідження Іван Франко присвятив народній пісні. Його думки про народні пісні проявляються у працях: Жіноча неволя в руських піснях народних, Як виникають народні пісні, Козак Плахта, Студії над українськими народними піснями. Як відзначив відомий вчений, дослідник української літератури М.С. Возняк, третя частина його науково-літературного спадку присвячена фольклору.
За своє подвижницьке життя Іван Франко записав понад 400 пісень і 1300 коломийок, а всього близько 4 тис. творів. Уже це незрівнянний подвиг, котрий засвідчує: сили і можливості людини є безмежними. Вона, а тим самим і цивілізація та культура, є не стільки на завершенні, скільки на початку шляху