Зразки засобiв iммобiлiзацiСЧ
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
В·арних шпиць тощо).
Особливих коментарiв не потребуСФ, оскiльки СФ найбiльш поширеним i найбiльш технiчно оснащеним видом iммобiлiзацiСЧ. Для його здiйснення можуть застосовуватись практично всi iнтракорпоральнi та iнтра-екстракорпоральнi засоби зi всiма варiантами СЧх розташування як вiдносно самоСЧ кiстки, вiдносно СЧСЧ структурних шарiв.
Розмiщенiсть засобiв вiдносно шарiв кiстки.
Видiлення цiСФСЧ класифiкацiйноСЧ групи вважаСФмо особливо актуальним. Вона не тiльки викликаСФ надзвичайний практичний iнтерес, зокрема з точки зору технологiСЧ остеосинтезу, але й потребуСФ значних теоретичних пояснень, оскiльки бiльшiсть iСЧ класифiкацiйних позицiй СФ нечiтко визначеними та суперечливими. ВважаСФмо, що можна видiлити щонайменше 12 варiантiв розташування засобiв остеосинтезу вiдносно шарiв кiстки.
Екстракортикальна. Засобами iммобiлiзацiСЧ уламки утримуються за зовнiшню поверхню кортикального шару.
Це маСФ мiiе при використаннi церкляжних дротiв, стрiчок, пiвкiлець, спецiальних клем та скоб, пластин з гнучкими боковими вiдростками ефектом памятi, засобiв хiмiчного остеосинтезу i т. iн. З них найчастiше використовуються дроти. РЖншi самостiйно застосовуються порiвняно рiдко i майже виключно при косих переломах трубчастих кiсток.
ВважаСФться (Й.А. Витюгов i спiвавт., 1984; А.П. Олекса 1996), що, охоплюючи кiстку по всьому зовнiшньому периметру кортикалiсу, церкляжнi засоби порушують кровопостачання мiiя перелому, викликають резорбцiю кiстковоСЧ речовини у мiiях жорсткого контакту з нею, гальмують перiостальний компонент СЧСЧ регенерацiСЧ i навiть можуть бути причиною патологiчних переломiв.
МаСФмо пiдстави стверджувати, що ступiнь негативного впливу церкляжних засобiв на кiнцевий результат репаративних процесiв у зламаних кiстках дещо перебiльшений: iз 1630 хворих, обстежених рентгенологiчне у термiни бiльше нiж 1 мiсяць пiсля застосування дротяних церкляжiв, ми лише у 297 виявили порушення реформування кiстки i тiльки на лiнiях прилягання до неСЧ церкляжiв та жодного разу на цьому грунтi не спостерiгали патологiчних переломiв.
При екстракортикальному хiмiчному остеосинтезi затвердiлий полiмер суттСФво порушуСФ кровопостачання кiстки зi сторони перiосту i навколишнiх тканин. Це протидiСФ формуванню кiсткового мозоля i веде до некротичних змiн у кортикалiсi, особливо у його поверхневих шарах, що часто супроводжуСФться СЧх секвестрацiСФю (С.С. Ткаченко, 1987).
РЖнтракортикальна. Засоби остеосинтезу розмiщенi у кортикальному шарi кiстки i, зокрема, вздовж його товщi, що теоретично особливо iмпонуСФ, бо повинно забезпечити якнайкращi умови для стабiлiзацiСЧ уламкiв, однак методично розроблене тiльки як спосiб "фланцевого" остеосинтезу шийки стегна (А.И. Блискунов РЖ спiвавт., 1981; А.П. Скоблин, В.А. Гончаренко, 1983; Б.А. Авад, 1999) i на практицi теж не може сягнути за СЧСЧ межi, тому що тiльки наявнiсть такоСЧ анатомiчноСЧ передумови, як стегновий шийководiафiзарний кут, робить технiчно можливим введення фiксуючих елементiв за довжиною кортикального шару.
Б.А. Авад (1999) повiдомляСФ про зрощення переломiв шийки стегна у 18 випадках пiсля операцiй, якi грунтуються на таких засадах, i стверджуСФ, що маСФ належнi технiчнi засоби для СЧх здiйснення.
Поки що не вiдомi такi технiчнi засоби, за допомогою яких можна було б це зробити у глибинi операцiйноСЧ рани. РЖ крiм того, ще у 1989 роцi з вiдома проф. 0.И. Блiскунова на трупах людей (3 чоловiки i 2 жiнки) 67-68-рiчного вiку проведенi контрольнi експерименти, якi виявили, що пiд час операцiСЧ треба через кортикалiс пiдвертлювого майданчика наослiп вцiлити 1,5-2-мiлiметровою шпицею у 1,5-2-мiлiметрову смужку торця кортикалiсу шийковоСЧ частини дистального уламка, провести цю шпицю через 8-14 мiлiметрову довжину цього кортикалiсу (на цьому етапi описувана манiпуляцiя практично не пiддаСФться нi вiзуальному, нi рентгенологiчному контролю навiть i з допомогою ЕОП), а потiм вцiлити у ще вужчий (1,2-1,8 мм) торець ще коротшого (6-11 мм) кортикалiсу центрального фрагмента (що можливе тiльки при умовi надзвичайно точного спiвставлення уламкiв) i заглибити шпицю у цей кортикалiс.
РЖ тому не дивно, що Б.А. Авад такi операцiСЧ виконуСФ тiльки вiдкритим способом i аж iз двох оперативних доступiв. Не дивно також, що таке оперативне втручання здiйснюСФться "...як правило, пiд iнтубацiйним наркозом".
Дивно тiльки, як все-таки Б.А. Аваду вдаСФться вцiлити у кортикалiс навiть при вiдкритому способовi остеосинтезу, який, на вiдмiну вiд закритого способовi остеосинтезу, який, на вiдмiну вiд закритого способу, розширяСФ СЧСЧ можливостi лише настiльки, що дозволяСФ контролювати позицiю шпиць на заключному етапi операцiСЧ, тобто на самих торцях зламiв, але аж нiяк не в процесi просування шпиць через товщу кортикалiсу.
РЖнтраспонгiозна. Функцiональнi елементи засобiв остеосинтезу розташованi у губчастiй речовинi кiстки, що трапляСФться переважно при остеосинтезi епi- та метафiзарних переломiв i створюСФ значнi труднощi iз забезпеченням стабiльностi фiксацiСЧ. Тому запропоновано спецiальнi спонгiознi гвинти, дюбельнi пристроСЧ, фiксатори з пружними, широкими, зубовидними та iншими iнтраосальними елементами.
Екстра-транскортикальна. Засоби остеосинтезу утримують уламки одночасно i за зовнiшню поверхню кортикалiсу, i за його товщу, що маСФ мiiе при застосуваннi пластин, скоб, балок тощо. Всебiчно розвиваСФться i широко практикуСФться, однак переважно у напрямi остеосинтезу пластинами, якi майже витiснили з ужитку балки