Зовнiшньоекономiчна полiтика США
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
УКООПСПРЖЛКА
ЛЬВРЖВСЬКА КОМЕРЦРЖЙНА АКАДЕМРЖЯ
Реферат
на тему: Зовнiшньоекономiчна полiтика США
Виконала:
студентка 412 групи
Даць О. РЖ.
ЛЬВРЖВ 2010
Змiст
1. Зовнiшня полiтика США у мiжвоСФнний перiод
2. Основнi напрямки зовнiшньоСЧ полiтики пiсля II СвiтовоСЧ
3. УкраСЧнсько-американськi вiдносини
Список використаних джерел
1. Зовнiшня полiтика США у мiжвоСФнний перiод
Зовнiшня полiтика США пiсля закiнчення ПершоСЧ свiтовоСЧ вiйни базувалась на солiднiй економiчнiй i вiйськовiй могутностi i мала на метi утвердити лiдерство США у пiслявоСФнному свiтi. Це вело до експансiонiстських крокiв з СЧх боку, до пiдкорення свiтових ринкiв. США виступали в ролi арбiтра при вирiшеннi складних мiжнародних проблем (репарацiйнi платежi на Версальськiй конференцiСЧ). ПiслявоСФннi роки були роками утвердження США як провiдноСЧ держави свiту. Ситуацiя для цього була досить сприятлива. Однi конкуренти розгромленi, iншi ослабленi.
Не дивно, що в США не хотiли змиритися з рiшенням ПаризькоСЧ мирноСЧ конференцiСЧ. Вважали, що США нiчого не одержали, поставили себе пiд загрозу виконання зобовязань перед СФвропейськими державами. РЖзоляцiонiсти (тi, хто не хотiв звязувати США зобовязаннями перед Лiгою Нацiй, де керiвна роль належала СФвропейським державам) не допустили ратифiкацiСЧ Версальського договору. США не стали членом Лiги Нацiй.
США не змирилися з фактом появи на мiжнароднiй аренi новоСЧ держави радянськоСЧ РосiСЧ. Вони СЧСЧ не тiльки не визнавали, але й взяли курс на знищення шляхом економiчноСЧ i полiтичноСЧ блокади, надання воСФнноСЧ допомоги бiлогвардiйцям i вдалися до прямоСЧ збройноСЧ iнтервенцiСЧ. РЗх вiйська у квiтнi 1918 р. висадились з воСФнних кораблiв на пiвночi РосiСЧ в Мурманську i Архангельську. У серпнi того ж року США здiйснили висадку своСЧх вiйськ на Далекому Сходi. США мали намiр вiдiрвати вiд РосiСЧ Далекий Схiд i Сибiр, вiдновити там владу буржуазiСЧ. Таким чином, США фактично були в станi вiйни з радянською РосiСФю. Громадяни США, якi виявляли симпатiСЧ до радянськоСЧ РосiСЧ, пiддавались репресiям, аж до тюремного увязнення, звiльнення з роботи та iн.
Збройна iнтервенцiя iмперiалiстичних краСЧн проти радянськоСЧ РосiСЧ зазнала поразки. США i пiсля цього продовжували проводити щодо РосiСЧ полiтику невизнання, блокади й iзоляцiСЧ, полiтику збирання антирадянських сил. Це був курс на те, щоб примусити радянську Росiю повернутися на капiталiстичний шлях розвитку. Вони намагалися не допустити i угод краСЧн ЗахiдноСЧ РДвропи з радянською РосiСФю, вважаючи, що це прискорить СЧСЧ падiння. Навiть особистi контакти громадян США i РосiСЧ були надто ускладненими.
Пiсля ПершоСЧ свiтовоСЧ вiйни монополiСЧ США, маючи великi економiчнi, фiнансовi можливостi, проникали на СФвропейськi ринки. Це привело до загострення американо-англiйських, американо-французьких суперечностей. Зауважимо, що характер суперечностей не був небезпечний для збереження миру.
Конференцiя у Вашингтонi, скликана 12 листопада 1921 р. за iнiцiативою США, повинна була надати СЧх курсу на експансiю на Далекому Сходi мiжнародного визнання i згоди. Аналiз документiв, пiдписаних учасниками конференцiСЧ, це пiдтверджуСФ. Боротьба провiдних краСЧн Заходу за новий передiл свiту вступила в стадiю свого вирiшення. США не бажали нiкому нiчого уступати.
У перiод стабiлiзацiСЧ, коли економiка краСЧни була на пiднесеннi, посилилась експансiя американського iмперiалiзму. Завоювання нових ринкiв збуту товарiв, встановлення контролю над сировинними ресурсами в Латинськiй Америцi, в АзiСЧ. Це досягалось, перш за все, шляхом надання позик. З 1914 по 1929 рiк експорт капiталу з США досяг 27 млрд. доларiв. Позики надавались вибiрково. Одержувачем американських позик були фашистська РЖталiя , Нiмеччина. Категорично було заборонено надавати позики Радянському Союзу.
США стали свiтовим кредитором. РЗх боржники: Англiя i Францiя 4 млрд. доларiв, РЖталiя 2 млрд. Доларiв. МонополiСЧ США скупляли контрольнi пакети акцiй пiдприСФмств, вiдкривали фiлiСЧ своСЧх пiдприСФмств в РДвропi, Латинськiй Америцi, АзiСЧ. Це вело до одержання ними там надприбуткiв.
США уважно стежили за подiями в РДвропi, АзiСЧ. Вони намагались закрiпити там своСЧ позицiСЧ, виступали в ролi головного арбiтра (план Дауеса, план Юнга). РЗх непокоСЧв революцiйний рух в РДвропi, зростання економiчноСЧ i воСФнноСЧ могутностi СРСР. Вони анулювали воСФннi борги краСЧнам РДвропи, настояли на зменшеннi репарацiй з Нiмеччини. У 20-тi роки у США склались особливi вiдносини з Нiмеччиною. У 1921 р. вони пiдписали договiр з Нiмеччиною, а в 1923 р. вивели своСЧ вiйська з нiмецькоСЧ територiСЧ. США взяли курс на економiчне вiдродження Нiмеччини, надали СЧй кредитiв майже на 20 млрд. марок. Американська компанiя тАЬДженерал електриктАЭ мала контрольний пакет акцiй нiмецького електротехнiчного концерну АЕГ. тАЬДженерал моторстАЭ утвердилась у нiмецькiй компанiСЧ тАЬАдам ОпельтАЭ. Взагалi 80% iноземного капiталу в Нiмеччинi належало США. Не буде перебiльшенням сказати, що американський капiтал сприяв не тiльки економiчному, але й воСФнному вiдродженню Нiмеччини. "асне i Г. Гувер не приховував, коли заявляв, що ми рятуСФмо не Нiмеччину, а себе.
Територiю ЛатинськоСЧ Америки i, перш за все, Колумбiю, Венесуелу, Мексику США використовували як сировинний придаток для своСФСЧ ?/p>