Зовнiшньоекономiчна полiтика США
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ацький попит на товари широкого вжитку;
5. Сприятлива податкова полiтика, стимулювання експорту та послуг;
6. Ефективна iнвестицiйна полiтика.
США не стали створювати пiсля вiйни як захiдноСФвропейськi краСЧни державний сектор в економiцi. Натомiсть, обрали ефективний шлях вибiркового державного регулювання цiн, зайнятостi, iнвестицiй, замовлень. спiвпрацi з профспiлками, скорочення вiйськовоСЧ сфери.
Результати цих заходiв були вражаючi: у 1947-1948 роках на США припадало 54,6 вiдсотка свiтовоСЧ промисловоСЧ продукцiСЧ (без СРСР); золотий фонд дорiвнював 75 вiдсоткам запасу золота захiдного свiту; промисловий експорт -32 вiдсоткам свiтового експорту; з 1946 по 1950 рiк експорт товарiв переважив iмпорт на 25 млрд. доларiв. Особливо потужними темпами зростали державнi iнвестицiСЧ США: з 2,1 млрд. у 1945 до 13,8 млрд. доларiв у 1950 роцi. Безумовно, що величезнi зовнiшнi ринки стимулювали американську економiку, але i внутрiшнiй ринок зазнав суттСФвих змiн. Пiд час вiйни сформувався потужний вiдкладений iндивiдуальний попит: особистi i родиннi прибутки американцiв зросли за рахунок суцiльноСЧ зайнятостi, надурочних робочих годин, працi у вихiднi днi тощо. Пiсля вiйни в Штатах розпочався справжнiй купiвельний бум: iндивiдуальнi споживчi витрати американцiв зросли у 1950 роцi в порiвняннi з 1939 роком утричi.
Президентство Р.Нiксона та Дж.Форда припало на своСФрiдний перiод у мiжнароднiй полiтицi, який отримав назву розрядки. Це була перша половина 1970-х рокiв. Серед причин, якi обумовили розрядку, слiд згадати: переорiСФнтацiю зовнiшньоСЧ полiтики США, що сталася у звязку зi змiною можливостей та союзницькими зобовязаннями у Захiднiй РДвропi. Вiдiграли свою роль досягнення вiйськово-стратегiчного паритету мiж США та СРСР; необхiднiсть урiвноваження СЧхнiх позицiй щодо регiональних впливiв (США зазнали поразки у ВСФтнамi, а Радянський Союз зiткнувся iз серйозними проблемами у стосунках з КитаСФм), розпад колонiальноСЧ системи тощо.
НайсуттСФвiшою проблемою для адмiнiстрацiСЧ Нiксона була вiйна у ВСФтнамi, в якiй щомiсяця гинуло 500 американських воякiв, i яка поглинала величезнi кошти, розСФднувала нацiю i пiдривала мiжнародний авторитет США.
Зайнявши Бiлий дiм, 37-й американський президент уже в липнi 1969 року проголосив нову стратегiю США у вСФтнамськiй вiйнi, яка отримала назву доктрини Нiксона. Суть СЧСЧ полягала передусiм у вСФтнамiзацiСЧ вiйни (азiати воюють проти азiатiв), тобто замiнi американських збройних сил пiвденновСФтнамськими, а також у тому, щоб i надалi надавати вiйськову та матерiальну допомогу Сайгоновi; провадити зовнiшню полiтику адекватну можливостям Сполучених Штатiв, рiвномiрно розподiляти вiдповiдальнiсть на союзникiв у всiх конфлiктних ситуацiях.
Вже в червнi 1969 року почалася евакуацiя пiвмiльйонного американського контингенту з Пiвденного ВСФтнаму. На травень 1972 року тут залишалось 69 тисяч американцiв. Але при цьому вiдновилося бомбардування пiвнiчновСФтнамських територiй. Саме це. на думку деяких iсторикiв, змусило Ханой пiдписати у Парижi 27 сiчня 1973 року угоду про "припинення вiйськових дiй та вiдновлення миру у ВСФтнамi". Упродовж наступних 60 днiв були виведенi всi американськi сили, здiйснено обмiн вiйськовополоненими. Процес евакуацiСЧ американських воякiв з ВСФтнаму завершився у березнi 1973 року. А 1975 року Сайгон упав i весь ВСФтнам опинився пiд контролем комунiстiв. У цiй вiйнi загинуло 58 тисяч американцiв i 2 млн. вСФтнамцiв. 120 тисяч учасникiв бойових дiй пiсля повернення на батькiвщину надзвичайно важко проходили адаптацiю до мирного життя. "ВСФтнамський же синдром", страх бути втягнутими у новi кровопролитнi воСФннi конфлiкти надовго запанував серед американцiв. Не дивно, що конгрес 1973 року всупереч вето президента прийняв закон, який зобовязував главу держави про кожне застосування сили повiдомляти упродовж 48 годин i, якщо конгрес за цей час не оголосить вiйни, припинити воСФннi дiСЧ через два мiсяцi.
У слiд за доктриною Нiксона та замиренням у ВСФтнамi вiдбулося корегування вiйськово-полiтичноСЧ стратегiСЧ США: на змiну гнучкому реагуванню прийшло реалiстичне стримування.
Барометром полiтичноСЧ розрядки були американо-радянськi вiдносини. В груднi 1969 року США зняли деяке обмеження у торговельнiй сферi з СРСР, через мiсяць конгрес ратифiкував пiдписаний 1968 року Сполученими Штатами, ВеликобританiСФю та Радянським Союзом Договiр про непоширення ядерноСЧ зброСЧ, згодом розпочалися американо-радянськi попереднi переговори в Гельсiнкi, а потiм у Вiднi про обмеження систем протиракетноСЧ оборони та стратегiчних озброСФнь. 30 вересня 1971 року у Вашингтонi пiдписано угоду про зменшення небезпеки виникнення ядерноСЧ вiйни та вдосконалення прямого телефонного звязку мiж США i СРСР. Нарештi, вiдбулося декiлька зустрiчей на найвищому рiвнi: у травнi 1972 року вiзит президента США Р.Нiксона до СРСР; у червнi 1973 року вiзит-вiдповiдь Л.БрежнСФва до Сполучених Штатiв; у червнi 1974 року - зустрiч Р.Нiксона i Л.БрежнСФва в Криму: в листопадi цього ж року зустрiч Дж.Форда та Л.БрежнСФва у "адивостоцi. В результатi було пiдписано кiлька десяткiв рiзного роду угод, бiльше нiж за всю попередню iсторiю американо-радянських стосункiв. Серед них найважливiшi: про основи взаСФмовiдносин мiж СРСР та США; про обмеження стратегiчних озброСФнь; про обмеження систем протиракетноСЧ оборони (ПРО); торговельна угода (у жовтнi 1972 (74?) року конгрес прийняв до неСЧ поправку Дж?/p>