ЗвичаСЧ та обряди на УкраСЧнi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ЗМРЖСТ
Вступ
1.ЗвичаСЧ та обряди украСЧнського народу
2.Цикл рiздвяних свят
Список використаноСЧ лiтератури
ВСТУП
Складний i тривалиий шлях розвитку пройшли украСЧнськi календарно-побутовi звичаСЧ та обряди. Таку назву вони отримали через звязок з календарними циклами (зимою, весною, лiтом, осiнню), вiд яких безпосередньо залежав побут наших предкiв. Часом СЧх ще називають аграрними, тобто повязаними з певними видами господарських робiт (сiвбою, плеканням посiвiв, збиранням врожаю). Але це вiрно лише до певноСЧ мiри, оскiльки значна частина тих звичаСЧв та обрядiв виникла задовго до того, коли нашi предки пiзнали хлiборобство.
Знання природних циклiв i орiСФнтацiя в часi формувалися ще на тiй стадiСЧ, коли давнСФ населення на територiСЧ УкраСЧни вело привласнювальну форму господарювання, тобто iснувало виключно за рахунок мисливства i збиральництва. Залежно вiд пори року воно перемiщалося з мiiя на мiiе, тобто дотримувалося напiвкочового способу життя, щоб забезпечити себе достатньою кiлькiстю СЧжi.
Нинi майже нiчого невiдомо про звичаСЧ людей камяного вiку (палеолiту, мезолiту). Але це не означаСФ, що жодноСЧ обрядовостi в них не було. Побут тих народiв, чий спосiб життя до недавнього часу вiдповiдав первiснiй стадiСЧ, яку давним-давно пройшли нашi предки, засвiдчуСФ, що звичаСЧ i обряди, приуроченi до початку чи закiнчення певного природного сезону, були i в них. У цьому переконуСФ ближче знайомство з обрядовими циклами.
Минали тисячолiття, поки давнi люди приручили звiрiв, навчилися вирощувати хлiб. Перехiд вiд привласнювальноСЧ до вiдтворювальноСЧ форми господарювання спричинив змiну способу життя. Полювання на звiрiв змiнюСФться на тваринництво. Збиральництво поступово переростаСФ у хлiборобство; замiсть мандрiвного способу життя настаСФ вiдносна осiлiсть,
тривале проживання на певнiй територiСЧ. Але первiснi форми життя не зникають безслiдно, а доповнюють новий господарський устрiй. Ця закономiрнiсть властива i обрядовостi, в якiй давнi обрядовi дiйства постiйно доповнюються новими.
Паралельно зi змiною способу життя нашi предки набували все нових i нових знань. На СЧх базi формувався певний свiтогляд як система поглядiв на утворення свiту, розумiння в ньому мiiя людини. РЗСЧ взаСФмин з iншими людьми та навколишньою природою. Давнi люди досить добре усвiдомлювали значення природних явищ для свого iснування. Ще в дописемний перiод вони намагалися якимось чином фiксувати своСЧ знання про природу, здобутi у процесi пристосування до неСЧ. Поступово формувалося розумiння впливу рiзних небесних явищ на суто земнi справи людей. Це послужило вiдправною точкою для виникнення сучасноСЧ астрономiСЧ. З СЧСЧ зародженням формуСФться система облiку великих промiжкiв часу, яка базуСФться на перiодичностi видимого руху небесних тiл (Мiсяця, Сонця чи окремих планет).
Найдавнiшим у багатьох народiв був мiсячний календар. РЖ це цiлком природно, адже рух Мiсяця дуже легко спостерiгати навiть неозброСФним оком. Люди зауважили, що повернення Мiсяця в небесному просторi в одну i ту ж точку вiдносно Сонця вiдбуваСФться приблизно через 30 дiб; це добре простежуСФться за мiсячними фазами рiзними формами видимоСЧ частини Мiсяця.
Вiдлiк часу за Сонцем послужив основою сонячних календарiв. Певний час обидвi цi системи спiвiснували. На територiСЧ УкраСЧни вже у IV тис. до н.е. користувалися мiсячно-сонячним календарем, за яким вираховували перiоди настання весняних i лiтнiх свят. Така практика дiйшла до наших днiв. Якщо свята Рiздва i Купала, якi дiлять рiчне коло на двi рiвнi частини, визначають за сонячним календарем, то Великодень i Зеленi свята за мiсячним.
Рiзнi за формою елементи облiку часу пiзнiше отримали теперiшню назву календар, яка походить вiд латинського слова "саlеndаrium", дослiвно боргова книжка. Календами латиняни називали першi днi мiсяця, коли боржники повиннi були сплачувати своСЧм кредиторам певнi вiдсотки. Хоча термiн календар запозичений, але власне системи облiку часу були вiдомi нашим предкам ще задовго до його виникнення. З пiзнiших часiв дiйшли до нас декiлька календарiв, якi називають аграрними. На них звичайними зарубками позначали буднi; косими хрестами, фiгурками коней чи вершникiв святковi днi; косими i хвилястими лiнiями перiоди дощiв; стилiзованими знаками рала, серпа перiоди польових робiт. Одним з таких календарiв був керамiчний глечик, знайдений у 1899 р. пiд час розкопок поблизу с. Ромашки на КиСЧвщинi. Майже через 70 рокiв археологи вiднайшли ще два подiбнi календарi глечик у с. МалаСФшти (Молдова) та чашу в с. Лепесiвка на Волинi. Усi три знахiдки належать до IIIV ст. н. е.
Але такими календарями користувалися далеко не всi. Астрономiчнi пiдрахунки настання того чи iншого сезону здiйснювались елiтарною частиною населення. До прийняття християнства на територiСЧ УкраСЧни це були жерцi, служителi язичницьких храмiв, так званi волхви, вiдуни, тобто особи, якi володiли певними знаннями, але тримали СЧх у таСФмницi. Вони й вираховували перiоди настання праних сезонiв, визначали повязанi з ними календарнi, свята термiни вшанування язичницьких божеств, яким поклонялися нашi предки.
Для бiльшостi населення ближчим був календар, в основу якого покладено вегетацiйний перiод, тобто перiод активного життя рослинного свiту. У наших умовах вегетацiйний рiк триваСФ вiд останнiх весняних приморозкiв до перших осiннiх. З ним була повязана труд?/p>