ЗвичаСЧ та обряди на УкраСЧнi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?ва дiяльнiсть переважноСЧ бiльшостi людей, оскiльки знання початку чи кiнця хлiборобських робiт мало практичне значення.
Разом з iншими системами облiку часу вегетацiйним роком почали послуговуватися нашi предки тодi, коли СЧх основним заняттям стало хлiборобство. Ознаки такого облiку збереглися i до наших днiв. Недаремно синонiмом до слова рiк i нинi вважаСФмо термiн лiто. За фенологiчними ознаками сформувалася бiльшiсть сучасних назв мiсяцiв: березень, квiтень, травень, червень тощо.
На обидвi системи облiку часу елiтарну i народну, що взаСФмодiяли i взаСФмодоповнювали одна одну, iстотно вплинула християнiзацiя наших предкiв-язичникiв. З прийняттям християнства на Русi складаСФться новий календар, упроваджуються новi святковi дати. Частково вони спiвпадали зi старими язичницькими святами, частково витiсняли СЧх.
Вiдходили в небуття колишнi служителi язичницьких храмiв i культiв, проти яких, у першу чергу, була спрямована боротьба християнськоСЧ церкви. Забувалися назви божеств, на честь яких влаштовували свята нашi предки. Та залишалася народна обрядова основа, яка впродовж наступних столiть взаСФмодiяла з християнською обрядовiстю. Так складався сучасний народний календар з християнськими датами i обрядами, доповненими прадавнiми обрядовими елементами. Таке поСФднання називають двоСФвiрям, але у свiтогляднiй системi це вищий ступiнь людського розвитку. ПоСФднання рiзновидових обрядових компонентiв увiйшло у плоть i кров украСЧнцiв. Ось чому ми сьогоднi не уявляСФмо собi зими без Рiздва Христового, перерядження i кутi, весни без Великодня i писанок, лiта без Зелених свят i клечання чи без купальських обрядiв. Уособленням осенi для нас залишаються святкування памятi МаккавеСЧв, Успення Богородицi, Спаса, поСФднанi з обжинковими обрядами.
Кожна пора мала свою важливу дату кульмiнацiйну точку, до якоСЧ були приуроченi народнi звичаСЧ та обряди рiчного календарного кола. Основнi СЧх фрагменти до певноСЧ мiри збереглися у календарних циклах зими, весни, лiта й осенi.
1.ЗвичаСЧ та обряди украСЧнського народу
Кожна нацiя, кожен народ , навiть кожна соцiаль- на група маСФ своСЧ звичаСЧ , що виробилися протягом багатьох столiть i освяченi вiками .
Але звичаСЧ - це не вiдокремлене явище в життi народу , це - втiленi в рухи i дiю свiтовiдчуття , свiтосприймання та взаСФмини мiж окремими людьми . А цi взаСФмини i свiтовiдчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу , що в свою чергу впливаСФ на процес постання народньоСЧ творчостi.Саме тому народна творчiсть нерозрив- но зв`язана з звичаями народу .
ЗвичаСЧ народу - це тi прикмети по яких розпiзнаСФться народ не тiльки в сучасному , а i в його iсто- ричному минулому.
ЗвичаСЧ - це тi неписанi закони , якими керуються в найменших щоденних i найбiльших всенацiональ-них справах . ЗвичаСЧ , а також мова - це тi наймiцнiшi елементи ,що об`СФднують окремих людей в один народ ,в одну нацiю .ЗвичаСЧ , як i мова ,виробилися протягом усього довгого життя i розвитку кожного народу .
В усiх народiв свiту iснуСФ повiр`я , що той хто забув звичаСЧ своСЧх батькiв , караСФться людьми i Богом . Вiн блукаСФ по свiтi , як блудний син , i нiде не може знайти собi притулку та пристановища , бо вiн загублений для свого народу .
Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до УкраСЧни ,як до матерi , що вiчно страждаСФ питаСФ :
Чи ти рано до схiд-сонця
Богу не молилась ?
Чи ти дiточок непевних
Звичаю не вчила?
Ми , украСЧнцi , нацiя дуже стара i свою духовну культуру нашi пращури почали творити далеко до християнського перi- оду на УкраСЧнi . Разом iз християнством Вiзантiя принесла нам свою культуру, але саме свою культуру , а не культуру взагалi . У нас на УкраСЧнi вже була нацiональна культура , i Володимир Великий тiльки додав християнську культуру до своСФСЧ рiдноСЧ , батькiвськоСЧ культури .
Зустрiч ВiзантiСЧ з УкраСЧною - це не була зустрiч бiдного з багатим; це була зустрiч якщо не рiвних , то близьких поту гою, але рiзних характером культур. Ще й тепер ми маСФмо у своСЧх звичаях i народнiй уснiй творчостi ознаки зустрiчi, поСФднання староукраСЧнськоСЧ, дохристиянськоСЧ культур. Але ми до цього вже так звикли, що iнодi не можемо розпiзнати де кiнчаСФться в народних звичаях староукраСЧнське i де починаСФться християнське. Бо староукраСЧнськi традицiСЧ ввiйшли у плоть i кров наших звичаСЧв, i тепер ми собi не уявляСФмо Рiздва без кутi, Великодня - без писанки, СвятоСЧ ТроСЧцi - без клечання, навiть називСФмо це останнСФ свято Зеленими Святами. Всi ми вiдзначаСФмо свято Купала, на Введiння закликаСФмо щастя на майбутнiй рiк, на Катерини кличемо долю, а на Андрiя хто з нас не кусав калети (це великий корж iз бiлого борошна) i яка дiвчина не ворожила , чи вийде замiж цього року? Нарештi, дiти, бавляться весною, спiвають :
А ми просо сiяли , сiяли ,
Ой , дiд-Ладо , сiяли , сiяли ...
Спiвають подiбне i дiвчата , ведучи хоровiд :
Ой , дiд , дiд i Ладо ...
Все це - наша дохристиянська культура , наша найстарiша традицiя. Кутя - це символ урожаю , писанка - це символ народження сонця. Зеленим гiллям нашi предки охороняли своСФ житло вiд нечистих духiв, що прокидаються (так вони вiрили) разом iз воскресiнням природи - вiд русалок, мавок, перелесникiв ...
Купала - це типове дохристиянське свято з усiма староукраСЧнськими атрибутами. Ладо - це поганський бог кохання i плодючостi .
На час, у який ми тепер святкуСФмо Рiздво Христове, колись, ще до християнства н?/p>