ЗвичаСЧ та обряди на УкраСЧнi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
рботу живих про своСЧх покiйних предкiв. Чим бiльшою i щирiшою була ця турбота, тим швидше родина могла сподiватися кращого врожаю пшеницi, бiльшого приплоду худоби, щасливого замiжжя молодих, надiятися на мiцне здоровя всiх членiв родини.
Коляд, коляд, колядниця...
Цей одвiчний мотив родинного благополуччя тiсно повязувався з обрядом колядування. Як вiдомо, дiти i дорослi окремо колядували. Якщо дiти починали обходити хати з колядою вже вiд Свят-вечора, то старшi колядники тiльки з наступного дня. Парубочi ватаги колядникiв ходили з великою звiздою, дiвочi з лiхтарем, що нагадував мiсяць. Гурти колядникiв супроводили перерядженi: коза, дiд, баба, циган та iн.
Пiдлiтки ходили з вертепом; окремо, особливо в захiдних регiонах УкраСЧни, ходили з колядою й статечнi господарi збирати на церкву. Отже, у рiзних мiiевостях це дiйство вiдбувалося по-рiзному. Мали своСЧ особливостi колядки, якi вирiзнялися за походженням. Умовно СЧх можна подiлити на двi групи народнi й церковнi. Для першоСЧ групи найбiльш характернi хлiборобськi мотиви. В них оспiвуСФться дбайливий i розумний хазяСЧн, у якого незлiченнi череди корiв чи отари овець. У нього сам Господь сидить при вечерi. Святi допомагають засiвати добiрним зерном його щедру ниву. А його жiнка найкраща, дуже роботяща, даСФ лад усьому господарству. Такими колядками величали господаря та його дружину. В колядках для парубкiв переважали мисливськi та вiйськовi мотиви. Про золотi перстнi, старостiв, дiвочу красу i вiрнiсть, щасливе кохання колядували дiвчатам. Це розмаСЧття мотивiв колядок, адресування СЧх персонально кожному членовi родини вирiзняСФ саме украСЧнський обряд колядування.
До числа найдавнiших належать украСЧнськi колядки, в яких побутували казково-фантастичнi мотиви. У колядках, що виконувалися пiд час Рiздвяних свят безпосередньо у церквах, переважали бiблiйно-релiгiйнi мотиви з оспiвуванням народження Божого дитяти, страждання i мук Богородицi тощо. У Карпатах першу групу називали старосвiтськими колядками, другу христосанками.
Колядники в УкраСЧнi завжди сприймалися як гостi здалеку, що приходили до хат з хащiв, темряви, добиралися через рiки по хистких мiстках. Вони несли радiсну звiстку про всяке благополуччя тим, кого вiдвiдували, СЧх прихiд сприймався за типом послiдовних парних протиставлень звiдси сюди: з темряви до свiтла, з холоду до тепла. Деколи в колядках йшлося про переправу через рiчку (вода у свiтогляднiй традицiСЧ украСЧнцiв, як i в багатьох iнших народiв, роздiляСФ цей та iнший свiти, СФ пограниччям життя i смертi); перерядженими стають пiсля покриття обличчя сажею або одягання маскд, що у багатьох народiв СФ знаком перебування у краСЧнi мертвих. Отже, i колядники пришельцi з iншого свiту, свiту померлих.
Колядники i перерядженi живе втiлення давно померлих предкiв, авторитет яких був незаперечним. Вони визначали норми родинних стосункiв, навчали вирощувати злаки, випiкати хлiб i т. iн. Свiй прижиттСФвий досвiд вони зберiгали й пiсля емерi i, отже, залишали за собою право впливати на всi сфери земного життя.
На пiдставi родинних звязкiв, що iснують мiж живими i мертвими, тобто тими, що вiдiйшли, складалися вiдповiднi форми стосункiв. Одна з них уявне або символiчне запрошування покiйних предкiв на родинну трапезу та СЧх своСФрiдне частування пiд час урочистоСЧ вечерi на Свят-вечiр. Друга форма сприйняття колядникiв як живого втiлення покiйних предкiв та щедре СЧх обдаровування. Третя форма ритуальне годування худоби-полазника як предкiв у подобi тварини. В украСЧнськiй обрядовiй традицiСЧ худобу замiсть першого вiдвiдувача дому вводили не лише на Введення, перший день Рiздва, а й на Новий рiк чи Василiя (14 сiчня). Завiвши до хати вiвцю, теля чи лоша, господар начебто вiд СЧхнього iменi вiтався з усiма домашнiми, на що тi вiдповiдали побажанням достатку i всiляких гараздiв. Але основне полягало у щедрiй ритуальнiй годiвлi чотириногого вiдвiдувача стравами вiд святковоСЧ трапези. Усе це рiзнi ступенi одного i того ж явища, яке сьогоднi ми називаСФмо культом предкiв. "асне з ним повязанi всi обрядовi дiйства, ворожiння, обереги, яскраво вiдображенi у зимовому обрядовому циклi.
Сприйняття предкiв у подобi тварин СФ найбiльш давнiм. Воно вiдповiдаСФ перiодовi, коли люди полювали на рiзних звiрiв, яких з часом сприймали як своСЧх родичiв, предкiв, мiфiчних засновникiв роду. Важливу роль у цьому вiдiгравало вирядження пiд звiря. Спершу як засiб маскування воно було необхiдною передумовою вдалого полювання, отже, й забепезпечення СЧжею. Згодом з повсякденного побуту мисливцiв цей ритуал перейшов у святковий, став атрибутом певних урочис гостей.
Щедрий вечiр.
Вечiр пiд Новий рiк (13 сiчня) називали другою колядою, або Щедрим вечором, або щедрухою. Очевидно, Щедрим його вважали через те, що до вечерi пiд Новий рiк подавали бiльше мясних страв, яких не вживали на Свят-вечiр. У багатьох мiiевостях у цей вечiр молодь ходила маланкувати (день у церковному календарi був присвячений преподобнiй МеланiСЧ). Один з парубкiв перебирався на Меланку. У групi переряджених були князь, княгиня, дiд, баба, коза, циган та iншi персонажi. Пiд вiкнами щедрувальники вiтали господарiв з Новим роком, бажали СЧм усiляких гараздiв. Якщо СЧх пускали до хати, гостi розiгрували жартiвливi iенки. За цi вiтання щедрува?/p>