ЗвичаСЧ та обряди на УкраСЧнi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
В»ьникiв щедро обдаровували.
Уранцi на Новий рiк (день, присвячений Василiю Великому) ходили по хатах посiвальники. Хлопцi-пiдлiтки, зайшовши до хати, посiвали зерном i приказували:
Сiю, сiю, посiваю,
З Новим роком всiх вiтаю!
У Карпатах того вечора жiнки загадували на вугликах, яким буде врожай. На маглiвницю накладали вуглики, кожен з яких означав картоплю, жито, овес тощо. Якщо вуглик спопелiв, то це на врожай, якщо згас, не згорiвши до тла, на недорiд. Подiбно визначали i тривалiсть життя кожного з членiв родини. Подекуди в УкраСЧнi на Новий рiк господарi обвязували дерева в саду сiном, що було на столi на Свят-вечiр, щоб нечисть не заводилася. Дуже поширеним був звичай спалювати в цей день на городi, в саду чи на воротях смiття, що виносили з хати.
Водохреща.
Важливим був i вечiр пiд Водохреща. У схiдних районах його називали голодною кутею-, в Галичинi другим Свят-вечором, Щедрим вечором. З появою вечiрньоСЧ зорi, як i на Свят-вечiр, сiдали до родинноСЧ трапези. На вечерю подавались такi ж пiснi страви, як i на першу коляду. Знову чiльне мiiе у вечерi посiдали традицiйна кутя i узвар. У деяких мiiевостях набирали, як i на Рiздво, в миску по ложцi усiх страв i ставили на пiдвiконнi для душ померлих. Перш нiж сiсти до вечерi, хату обкурювали ладаном i зiллям, скроплювали всi СЧСЧ закутки свяченою водою, заСЧдаючи при цьому ритуальним печивом . паляницею чи пирогом. На стiнах усiх примiщень вивiшували паперовi хрестики або рисували СЧх крейдою чи тiстом, замiшаним на освяченiй у церквi водi. Пiсля такого обходу господи щiльно зачиняли дверi й, помолившись, сiдали до сголу. Вечеря вiдбувалася так, як i на Свят-вечiр. Але, на вiдмiну вiд першоСЧ, з цiСФю вечерею повязаний звичай проганяти кутю. Коли сiмя вставала з-за святкового столу, хтось з домашнiх вибiгав надвiр. Палицею чи макогоном вiн гримав у причiлок чи стiну, вигукуючи:
Геть, кутя, з покуття,
А ти, узвар, iди на базар.
Так проганяли кутю здебiльшого у схiдних районах УкраСЧни. У Галичинi, зокрема на Гуцульщинi, сiдаючи до вечерi, колись стрiляли з пiстолiв. Цим нiби сповiщали про початок святвечiрньоСЧ трапези та одночасно, за повiрям, пострiлами вiдлякували вовкiв. Пiсля вечерi, як i в рiздвянi днi, ходили по хатах щедрувальники.
Нiч пiд Водохреща була сповнена всяких чудес. Худоба, згiдно з народним повiрям, розмовляСФ мiж собою. Але той, хто пiдслухав би що розмов, мусив би померти. Чарiвною стаСФ i вода в криницях чи потоках. Ось чому колись старшi члени родини не спали в ту нiч. Як тiльки проспiвали опiвночi пiвнi, вони бiгли до потоку чи рiчки набрати цiлющоСЧ води. За народним повiрям, той, хто буде першим i замiсть води набере вина, вiдразу пiсля смертi потрапить на небо. Набрану опiвночi воду зберiгали за образами на випадок поранення або тяжкоСЧ недуги.
З водою повязанi обряди, приуроченi до дня Богоявлепин, Йордану, або Водохрещ (19 сiчня), як називали цей день в народi. Пiсля ранкового урочистого богослужiння в церквi процесiя вирушала до рiчки чи водоймища. Мiiе водосвятя прикрашали ялинками. Тут попередньо прорубували оплонки, ставили з криги хрест. Пiд час вiдправи дехто вмивався водою. Парубки i дiвчата намагалися обризкати одне одного. На Гуцульщинi часто це робили тi, якi незабаром мали побратися. Як тiльки священик занурював хрест в ополонку, присутнi поспiшали зачерпнути у дзбанок свяченоСЧ води. Хто швидше з цiСФю водою добiжить додому, той буде щасливим. При цьому також стрiляли розстрiлювали коляду, або, як казали гуцули, проганяли вовкiв.
Якщо порiвняти звичаСФво-обрядовi дiйства Свят-вечора з водохресними, то можна дiйти висновку: на Свят-вечiр, як на початок найважливiших зимових свят, влаштовували урочисту вечерю. Взяти участь у нiй кликали покiйних предкiв, яких зогрiвали ритуальним вогнем i годували ритуальними стравами, насамперед кутею i узваром. На Водохрещ, чи Йордан, цих непростих гостей виряджали до мiiя СЧх сталого перебування за воду, яка з давнiх-давен служила своСФрiдним пограниччям мiж живими i тими, що вiдiйшли. Щоб нiхто з покликаних не залишився в хатi, вживали i таких оберегiв, як шум, стрiлянина. У зимовому циклi простежуСФться двочастинна структура давньоСЧ обрядовостi: зустрiч проводи. Зустрiччю предкiв починалися найважливiшi зимовi свята (Свят-вечiр), а закiнчувались проводами (Водохрещ ). Недаремно всi вечори помiж цими двома датами вважалися в народi i святими, i страшними.
Умовно завершував зимовий цикл святкових дат, за сучасним церковним календарем, день Петра Вериги. З ним народне повiря повязувало прикмети, за якими визначали настання весни, передбачали, яке буде лiто: На Петра Вериги труться криги, кажуть у народi.
Отже, з-помiж усiх церковних дат, якi припадали на зимову пору, найважливiше значення мав перiод вiд Свят-вечора до Водохрещ. У ньому було найбiльше обрядових дiйств, якими намагалися забезпечити здоровя, щастя i достаток, Переважна бiльшiсть iз них була прямована на вшанування покiйних предкiв.
Список використаноСЧ лiтератури
- Воропай О. ЗвичаСЧ нашого народу К.: Оберiг, 1991.
- Мiщенко М. тАЬХвали зиму пiсля МиколитАЭ//УкраСЧнська культура - 1991 - №11 ст. 34-35.
- УкраСЧнське народознавство: Навч. посiбник / За ред. С.П. Павлюка, Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчива. Львiв: Фенiкс 1994. 608 с.
- Хромлива - Щур Л. УкраСЧнськi народнi звичаСЧ в сучасному побутi Лiвiв: Фенiкс 1990