ЗахiдноСФвропейська фiлософiя Нового часу
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
ЗахiдноСФвропейська фiлософiя Нового часу
План
Вступ
1.Визначальнi фактори Нового часу (наукова революцiя i формування буржуазного громадянського суспiльства).
2.Основнi протилежнi напрями у фiлософiСЧ Нового часу ( емпiризм i рацiоналiзм; матерiалiзм i iдеалiзм; рацiоналiзм i iррацiоналiзм).
Висновок
Вступ
Фiлософiя особлива форма духовноСЧ дiяльностi людини, що чутливо реагуСФ на умови навколишньоСЧ дiйсностi. ЗахiдноСФвропейська епоха Нового часу характеризуСФться напруженими духовними i iнтелектуальними шуканнями, внаслiдок чого фiлософiя цього перiоду переживаСФ очевидний злiт, що виразився в багатствi виниклих фiлософських напрямiв i широтi проблематики, що торкнулася. У свою чергу цей злiт був обумовлений корiнною перебудовою суспiльного перевлаштування i складанням науковоСЧ картини миру.
1. Визначальнi фактори Нового часу (наукова революцiя i формування буржуазного громадянського суспiльства)
Хронологiчнi рамки Нового часу, що звичайно обкреслюються iсториками, це XVII нач. XX вв., тобто перiод вiд перших буржуазних революцiй до перших соцiалiстичних. Проте новiтнiй перiод у фiлософiСЧ починаСФться вже з середини XIX столiття. Таким чином, захiдноСФвропейська iсторiя фiлософiСЧ Нового часу займаСФ два з половиною сторiччя, протягом яких фiлософська думка проходить декiлька найважливiших етапiв. Перший з них це захiдноСФвропейська фiлософiя XVII в.
У останнiй третинi XVI початку XVII в. вiдбуваСФться буржуазна революцiя в Нiдерландах, що зiграла важливу роль в розвитку капiталiстичних вiдносин в буржуазних краСЧнах. З середини XVII в. (16401688) буржуазна революцiя розгортаСФться в АнглiСЧ, найбiльш розвиненiй в промисловому вiдношеннi СФвропейськiй краСЧнi. Цi раннi буржуазнi революцiСЧ були пiдготовленi розвитком мануфактурного виробництва, що прийшло на змiну ремiсничiй працi. Перехiд до мануфактури сприяв швидкому зростанню продуктивностi працi, оскiльки мануфактура базувалася на кооперацiСЧ працiвникiв, кожний з яких виконував окрему функцiю в розчленованому на дрiбнi частковi операцiСЧ процесi виробництва.
Розвиток нового буржуазного суспiльства породжуСФ змiна не тiльки в економiцi, полiтицi i соцiальних вiдносинах, воно мiняСФ i свiдомiсть людей. Найважливiшим чинником такоСЧ змiни суспiльноСЧ свiдомостi виявляСФться наука, i, перш за все, експериментально-математичне природознавство, яке якраз в XVII в. переживаСФ перiод свого становлення: не випадково XVII в. звичайно називають епохою науковоСЧ революцiСЧ.
У XVII в. розподiл працi у виробництвi викликаСФ потребу в рацiоналiзацiСЧ виробничих процесiв, а тим самим в розвитку науки, яка могла б цю рацiоналiзацiю стимулювати.
Розвиток науки Нового часу, як i соцiальнi перетворення, повязанi з розкладанням феодальних громадських порядкiв i ослабленням впливу церкви, викликали до життя нову орiСФнтацiю фiлософiСЧ. Якщо в середнi вiки вона виступала в союзi з богослiвям, а в епоху Вiдродження з мистецтвом i гуманiтарним знанням, то тепер вона спираСФться головним чином на науку.
Тому для розумiння проблем, якi стояли перед фiлософiСФю XVII столiття, треба враховувати: по-перше, специфiку нового типа науки експериментально-математичного природознавства, основи якого закладаються саме в цей перiод; i, по-друге, оскiльки наука займаСФ провiдне мiiе в свiтоглядi цiСФСЧ епохи, то i у фiлософiСЧ на перший план виходять проблеми теорiСЧ пiзнання гносеологiя.
Вже в епоху Вiдродження середньовiчна схоластична утворена була одним з предметiв постiйноСЧ критики. Ця критика ще гострiше ведеться в XVII в. Проте при цьому, хоч i в новiй формi, продовжуСФться стара, така, що йде ще вiд середнiх столiть полемiка мiж двома напрямами у фiлософiСЧ: номиналистическим, що спираСФться на досвiд, i рацiоналiстичним, висуваючим як найбiльш достовiрне пiзнання за допомогою розуму. Цi два напрями в XVII в. предстають як емпiризм i рацiоналiзм.
В кiнцi XVIXVII вв. СФвропейська наука пережила революцiю, тобто якiсний стрибок в своСФму розвитку, а саме:
здiйснився перехiд науки з емпiричного рiвня розвитку на теоретичний: вiд збирання фактiв, вiд фрагментарних знань про свiт наука перейшла до створення фундаментальноСЧ науковоСЧ теорiСЧ механiки, яка на основi нечисленних початкових принципiв охоплювала фактично всю природу, описуючи рух матерiальних тiл вiд атомiв до планет;
вiдбулася математизацiя природознавства (без чого був би неможливий вихiд науки на теоретичний рiвень);
наука стала спиратися на принципово нову методологiю емпiричну, таку, що припускаСФ досвiдчене, експериментальне обгрунтування знання;
науковi знання, науковi вiдкриття стали широко застосовуватися на практицi. Результати наукових дослiджень були затребуванi машинним виробництвом, що швидко розвиваСФться. Наука поступово ставала продуктивною силою iндустрiального суспiльства;
наука стала найважливiшим соцiальним iнститутом: ранiше вона була заняттям самотнiх мислителiв, тепер ученi обСФдналися в науковi спiвтовариства, зявилися першi АкадемiСЧ наук, почали виходити науковi перiодичнi видання, значно збiльшилося число унiверситетiв.
Всi цi якiснi змiни привели до формування науки в СЧСЧ сучасному виглядi. Якщо до цього, з моменту свого виникнення в Стародавнiй ГрецiСЧ в VIV вв. до н. э., пiд наукою мал?/p>