ЗахiдноСФвропейська фiлософiя Нового часу
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В°ся на увазi система логiчно обгрунтованих знань, то тепер наука стала виробництвом нових знань про свiт, що мають досвiдчене обгрунтування i практичне застосування, продуктивною силою суспiльства i його соцiальним iнститутом.
Найважливiша вiдмiнна риса фiлософiСЧ Нового часу в порiвняннi з схоластикою це новаторство. Але слiд особливо пiдкреслити, що першi фiлософи Нового часу були учнями неосхоластов. Проте вони зi всiСФю силою свого розуму, i душi прагнули переглянути, перевiрити на iстиннiсть i мiцнiсть успадкованi знання. Критика "iдолiв" у Ф. Бекона i методу сумнiву Р. Декарта в цьому сенсi не просто iнтелектуальнi винаходи, а особливостi епох: переглядалося старе знання, для нового звання вiдшукувалися мiцнi рацiональнi основи. Пошук рацiонально обгрунтовуваних i доказових iстин фiлософiСЧ, порiвнянних з iстинами науки, iнша межа фiлософiСЧ Нового часу.
2. Основний фiлософський перебiг захiдноСФвропейськоСЧ фiлософiСЧ Нового часу
Емпiризм i рацiоналiзм
Бурхливий розвиток науки в XVII в. зробило однiСФю з ключових фiлософських проблем питання про можливiсть пiзнання навколишньоСЧ дiйсностi. При рiшеннi цього питання фiлософи Нового часу роздiлилися на два основнi напрями: емпiризм i рацiоналiзм. Емпiризм як течiя в гносеологiСЧ, повязана з досягненнями природних наук, зароджуСФться в РЖталiСЧ i Нiдерландах, але остаточне оформлення одержуСФ в АнглiСЧ. Рацiоналiзм, повязаний головним чином з розвитком математики, зародився ще в Стародавнiй ГрецiСЧ у фiлософських системах Сократа i Платона. Проте остаточно вiн оформився як самостiйна течiя в гносеологiСЧ тiльки в XVII в.
Представники емпiризму, будучи прихильниками експериментально-досвiдчених наук i спираючись бiльше на конкретнi досягнення тодiшньоСЧ фiзики, хiмiСЧ, ботанiки, зоологiСЧ, що знаходилися в основному на стадiСЧ збирання i узагальнення досить обмеженого матерiалу, зводили в ранг загального фiлософського методу iндуктивний метод. Вони вважали, що знання походить з плотського досвiду, безпосереднього спостереження i експерименту. РЖстини загальнi i необхiднi походять тiльки з досвiду, а не з iнтелекту.
Яскравим представником емпiризму був англiйський фiлософ Ф. Бекон (15611626). Для реформи науки i розвитку природознавства необхiдно, на думку Бекона, навчитися правильному мисленню. Це, у свою чергу, вимагаСФ очищення розуму вiд помилок, виступаючих перешкодою на шляху пiзнання природи. Бекон видiляСФ чотири роди помилок, якi вiн називаСФ iдолами або примарами:
1) iдоли роду, обгрунтованi в самiй природi людини, племенi або в самому родi людей, бо помилково стверджувати, що вiдчуттiв людини СФ мiра речей;
2) iдоли печери СФ помилки окремоСЧ людини, обумовленi малим свiтом, печерою iндивiда;
3) iдоли площi виникають з взаСФмного спiлкування людей;
4) iдоли театру, якi вселилися в душi людей з рiзних догматiв фiлософiСЧ, а також з початкiв i аксiом наук.
Загальний сенс вчення про iдоли визначаСФться його виховною функцiСФю. Проте перелiк iдолiв ще не даСФ гарантiСЧ руху до iстини. Такою гарантiСФю СФ ретельно розроблене вчення про метод.
Бекон не тiльки заклав основи матерiалiстичного розумiння природи, але i дав обгрунтування iндуктивному методу як руху думки вiд приватного до загального. Проблему вибору дiйсного методу i СЧСЧ рiшення Бекон висловлюСФ алегоричним способом.
На його думку, iснують три основнi шляхи пiзнання павука, мурашки i бджоли. Шлях павука СФ спробою виведення iстин з самоСЧ свiдомостi при щонайповнiшiй зневазi до фактiв. Шлях мурашки це вузький шлях, представники якого збирають розрiзненi факти, але не умiють СЧх узагальнювати. РЖстинним СФ шлях бджоли, який сполучаСФ в собi достоСЧнства названих шляхiв i вiльний вiд недолiкiв кожного з них. Таким чином, СФднiсть плотського досвiду i роздумiв може бути вiрним керiвником на дорозi до iстини.
Бекон вважав, що метод бджоли допомагаСФ виявити матерiальнi причини i забезпечуСФ вивчення самоСЧ матерiСЧ i законiв СЧСЧ дiСЧ. Матерiя многокачественна, СЧй властивi рiзнi форми руху: коливання, опiр, iнерцiя, прагнення, напруга, життСФвий дух, мука i т.д. Цi форми були фактично характеристиками механiчноСЧ форми руху матерiСЧ, яка у той час була якнайповнiшi вивчена.
Люди, на думку Бекона, можуть бути панам i господарями природи. Проте ступiнь панування людини над природою залежить вiд рiвня розвитку його знань. Звiдси витiкаСФ, що знання i могутнiсть людини спiвпадають. Бекону належить знаменитий афоризм: Знання сила, в якому виражена практична спрямованiсть науки.
Представники рацiоналiзму, будучи також творцями новоСЧ математики i теоретичного природознавства, звеличили i абсолютизували логiчне мислення з його дедуктивно-математичним методом. Вони прагнули зробити його загальним методом фiлософського i наукового дослiдження. Джерело загальностi i необхiдностi математичних iстин виводилося з самого розуму: а) або з понять, природжених розуму (Р. Декарт), би) або з природжених iнтелектуальних потенцiй (Р. В. Лейбнiц). Таким чином, обидва цi напрями абсолютизували одну iз сторiн пiзнавального процесу.
Родоначальником рацiоналiзму Нового часу був Рене Декарт (15961650). Цей французький фiлософ, математик i природодослiдник, бiльш iнших вiдповiдальний за iдеСЧ i методи, що вiдокремлюють епоху Нового часу вiд Середньовiччя.
Двома основними шляхами, що ведуть до пiзнання свiту, СФ, по Декарту, iнтуСЧцiя i дедукцiя. Пiд ?/p>