Загальна патологiчна характеристика пухлин
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Мiнiстерство освiти та науки УкраСЧни
Вищий навчальний заклад тАЬВiдкритий мiжнародний унiверситет розвитку людини тАЬУкраСЧнатАЭ
Горлiвський регiональний iнститут
Реферат
з диiиплiни: Патологiя
На тему: Загальна патологiчна характеристика пухлин
студентки 1-го курсу денноСЧ форми навчання
напряму пiдготовки 0102 фiзичне виховання i спорт
спецiальностi 6.010200 фiзична реабiлiтацiя
Кривошiй Олени Дмитрiвни
2009
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПУХЛИН
Пухлина - це надмiрне некоординоване организмом розростання клiтин яке характеризуСФться безперервним СЧх розмноженням, порушенням процеасiв росту та диференцiювання, що зумовлено змiнами в СЧх генетичному апаратi. Наука, завданням якоСЧ СФ вивчення пухлин, називаСФться онкологiСФю (вiд грец. oncos - пухлина).
ВЛАСТИВОСТРЖ ПУХЛИН
У процесi свого росту клiтини набувають нових, не притаманних СЧм у нормi властивостей, зокрема таких, як автономнiсть, безконтрольний рiст анаплазiя або катаплазiя.
Автономнiсть, безконтрольний рiст це невiдпорядкованiсть регуляторним механiзмам, якi обмежують або прискорюють рiст нормальних клiтин. Процес росту пухлини завершуСФться лише зi смертю органiзму. В культурi тканини рiст пiдтримуСФться нескiнченно довго, на вiдмiну вiд нормальноСЧ тканини, що повязано iз вiдсутнiстю "лiмiту Хейфлiка" (у ядрi кожноСЧ клiтини закладений механiзм старiння, який обмежуСФ кiлькiсть подiлiв клiтин. У разi трансформацiСЧ клiтин у пухлинни цей механiзм втрачаСФться).
Анаплазiя, або катаплазiя - це втрата пухлинними клiтинами характерноСЧ для диференцiйованих (зрiлих) нормальних клiтин здатностi утворювати специфiчнi тканиннi структури i виробляти специфiчнi речовини.
Клiтини i строма пухлини вiдрiзняються вiд нормальних структур тiСФСЧ тканини, з якоСЧ виник новоутвiр. Ця вiдмiннiсть пухлини вiд тканини, з якоСЧ вона утворилася, називаСФться атипiзмом. Морфологiчно атипiзм може бути тканинним та клiтинним. Також може бути бiохiмiчний та антигенний атипiзм.
Тканинний атипiзм характеризуСФться порушенням тканинних спiввiдношень, притаманних даному органу. Мова йде про спiввiдношення паренхiми та строми, особливостi СЧх розташування СФ пухлини.
Клiтинний атипiзм характеризуСФться змiнами в клiтинах паренхiми. Вони втрачають здатнiсть до дозрiвання i диференцiювання. РЖнколи змiни клiтин такi значнi, що встановити структуру материнськоСЧ тканини важко. Коли морфологiчна катаплазiя досягаСФ крайнього ступеня, будова пухлини стаСФ простiшою, мономорфною. Внаслiдок цього анапластичнi пухлини рiзних органiв дуже схожi одна на одну. Клiтинний атипiзм характерний для злоякiсних пухлин.
Бiоiмiчний атипiзм свiдчить про переважання в пухлинi анаеробних процесiв над окисними. Значнi анаеробнi процеси призводять до накопичення молочноСЧ кислоти. Це пiдсилюСФ схожiсть пухлини iз зародковою тканиною, в якiй теж переважають явища безкисневого метаболiзму. За цих умов клiтини стають бiльш чутливими до дiСЧ цитостатичних препаратiв, рентгене терапiСЧ тощо.
Антигенний атипiзм пухлини проявляСФться в тому, що кожна пухлина маСФ притаманний лише СЧй склад антигенiв. У недиференцiйованих злоякiсних пухлинах вiдбуваСФться антигенне спрощення. яке полягаСФ у тому, що кiлькiсть антигенiв, якi синтезуСФ клiтина, зменшуСФться удекiлька разiв.
ОСОБЛИВОСТРЖ РОСТУ ПУХЛИН
Рiст пухлини характеризуСФться рiзноманiтнiстю. Загалом вона завжди росте, тобто за рахунок розмноження власних клiтин.
Пухлини можуть рости, не руйнуючи тканин, що СЧх оточують, а вiдштовхуючи СЧх; не призводить до колапсу строми й ущiльнення навколишнiх тканин, що нагадуСФ капсулу (псевдокапсула). Такий вид росту маСФ назву експансивного. Вiн притаманний бiльшостi зрiлих пухлин i характеризуСФ СЧх доброякiснiсть.
В iнших випадках пухлина вростаСФ в тканини, що СЧСЧ оточують. Цей тип росту називають iнфiльтративмим, вiн притаманний бiльшостi зрiлих пухлин i характеризуСФ СЧх злоякiснiсть. Внаслiдок iнфiльтруючого росту злоякiснi пухлини часто бувають злученi з тканинами, що СЧх оточують (i тому нерухомi, при оперативних втручаннях СЧх межа визначаСФться важко i навiть пiсля операцiСЧ можливий розвиток рецидиву розвитку пухлини на мiii видаленоСЧ.
Швидкiсть росту пухлин визначаСФтъся, в основному, ступенем СЧх зрiлостi. Винятком iз цього правила СФ окремi види пухлин з дуже повiльним темпом росту (больше 10-12 рокiв), зокрема, хорiонепiтелiома.
Яким би шляхом не вiдбувався рiст пухлини, в нiй завжди виникають змiни вторинного характеру: набряк, крововиливи, некроз, утворення виразок, склероз, деформацiя та iн. Змертвiння та розпад пухлинноСЧ тканини постiйно спостерiгаються, як правило, при злоякiсних новоутворах. Некрози можуть мати досить поширений характер i захоплювати бiльшу частину пухлини; при раку шлунка, зокрема, не призводить до формування виразок, пухлини шлунково-кишкового тракту можуть при своСФму розпадi давати перфорацiю, смертельну кровотечу; приСФднання гнильноСЧ мiкрофлори супроводжуСФться розвитком гангрени (в дiлянцi обличчя, порожнини рота та iн.).
Пухлини можуть мати екзофiтний та ендофiтний типи росту. При екзофiтному типi пухлина росте, переважно, в просвiт порожнистого органа, при ендофiтному - проростаСФ, в основному, його стiнку.
Пухлини можуть бути доброякiсними i зл