Загальна патологiчна характеристика пухлин
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?и базисний рiвень з онкоморфолоiСЧ.
Пухлини 1-оСЧ i 2-оСЧ груп розвиваються з рiзних видiв епiтелiю i можуть бути як доброякiсними, так i злоякiсними. Пухлини 2-оСЧ групи, розвиваючись iз специфiчноСЧ епiтелiальноСЧ тканини екзо-i ендокринних залоз, звичайно не тiльки зберiгають СЧх функцiю, але i супроводжуються вiдповiдними клiчнiми проявами.
ЕПРЖТЕЛРЖАЛЬНРЖ ПУХЛИНИ БЕЗ СПЕЦИФРЖЧНОРЗ ЛОКАЛРЖЗАЦРЖРЗ
Органонеспецифiчнi пухлини розвиваються з плоского або залозистого епiтелiю, який не виконуСФ будь-якоСЧ специфiчноСЧ функцiСЧ.
До доброякiсних пухлин цiСФСЧ групи належать папiломи и аденоми.
Папiломи розвиваються iз покривного епiтелiю в шкiрi, слизовiй оболонцi глотки, голосових звязок, сечового мiхура, сечоводiв i ниркових мисок. Вони мають вигляд сосочка або цвiтноСЧ капусти, можуть бути поодинокими або множинними, iнодi мають нiжку. Для них характерний експансивний рiст i тканинний атипiзм, який проявляСФться в тому, що в папiломi зазвичай бiльше строми, нiж паренхiми.
Аденома розвиваСФться iз залозистого епiтелiю. Вона подiбна до тканини органа, в якому виникла, i маСФ вигляд iнкапсульованого вузла. За спiввiдношенням мiж паренхiмою i стромою розрiзняють просту аденому (паренхiма переважаСФ над стромою) та фiброаденому (строма домiнуСФ над паренхiмою).
Злоякiсна пухлина, що розвиваСФться iз малодиференцiйованих або недиференцiйованих клiтин епiтелiю, називаСФться раком (cancer).
Рак, який розвиваСФться в шкiрi та слизових оболонках, покритих плоским або перехiдним епiтелiСФм, називаСФться плоскоклiтинним (епiдермальним). а з призматичного епiтелiю слизових оболонок i епiтелiю залоз аденокарцинома (залозистий рак). Рак може розвиватись у будь-якому органi, де СФ епiтелiальна тканина i СФ найбiльш поширеною формою злоякiсноСЧ пухлини. Йому властивi всi ознаки злоякiсних новоутворiв клiтинний i тканинний атипiзм, iнфiльтруючий рiст, метастазування, несприятливий вплив на органiзм. Винятком СФ своСФрiдна форма раку - "рак на мiii", для якого не характерний iнфiльтративний рiст, але чiтко виражений клiтинний атипiзм. Рiст пухлини вiдбуваСФться в межах епiтелiального шару без порушення цiлiсностi базальноСЧ мембрани. Ця пухлина не маСФ макроскопiчних проявiв, i СЧСЧ можна дiагностувати лише пiд мiкроскопом. Клiнiчнi спостереження свiдчать про те, що протягом кiлькох рокiв майже у половини хворих "рак на мiii" як неiнвазивна форма переходить в iнвазивну карциному.
Бiльшiсть iнших форм раку макроскопiчно мають форму вузла з нечiткими межами, що зливаються з тканиною, яка його оточуСФ. РЖнодi ракова пухлина проростаСФ орган, який при цьому ущiльнюСФться, стiнки порожнистих органiв стають товстiшими, просвiт порожнини зменшуСФться. Нерiдко ракова пухлина виразкуСФться, внаслiдок чого можуть виникати кровотечi.
ОРГАНОСПЕЦИФРЖЧНРЖ ПУХЛИНИ
Органоспецифiчнi пухлини характеризуются тим, що вони розвиваються iз клiтин певного органа i зберiгають морфологiчнi, а iнодi i функцiональнi риси, характернi для даного органа.
МЕЗЕНХРЖМАЛЬНРЖ ПУХЛИНИ
РЖз мезенхiми розвиваються сполучна, жирова, мязова тканини, кровоноснi i лiмфатичнi судини, синовiальнi оболонки, хрящi та кiстки. В кожнiй iз цих тканин можуть виникати доброякiснi та злоякiснi пухлини. Серед мезенхiмальних пухлин важливе значения маСФ група пухлин мяких тканин i група первинних кiсткових пухлин.
ПУХЛИНИ МЯКИХ ТКАНИН
Доброякiснi мезенхiмальнi пухлини. РЖз зрiлоСЧ волокнистоСЧ сполучноСЧ тканини найчастiше розвиваСФться фиброма. Вона може зустрiчатися в будь-якому органi, але частiше - в шкiрi, молочнiй залозi матцi.Фiброма характери-зуСФться тканинним атипiзмом, який проявляСФться хаотичним розмiщенням волокон сполучноСЧ тканини i нерiвномiрним розподiлом судин. Пухлина росте експансивно, маСФ капсулу. Значения фiброми залежить вiд СЧСЧ локалiзацiСЧ: фiброма шкiри не спричиняСФ особливого занепокоСФння хворого, а фiброма в спинномозковому каналi може викликати важкi порушення нервовоСЧ дiяльностi.
Лiпома пухлина iз зрiлоСЧ жировоСЧ тканини, росте експансивно у виглядi поодинокого або множинних вузлiв, звичайно маСФ капсулу. Частiше розмiщуСФться в пiдшкiрно-жировiй клiтковинi. РЖнодi лiпома може досягати дуже великих ромiрiв.
Мiома - пухлина з мязовоСЧ тканини. Розрiзняють лейомiому - з гладких мязiв та рабдомiому - з посмугованих мязiв. Тканинний атипiзм полягаСФ в неоднаковiй товщинi мязових пучкiв, що йдуть в рiзних напрямках i утворюють вихори. Пухлини, в яких переважаСФ строма, називаються фiбромiомами. Лейомiоми найчастiше зустрiчаються в матцi, де досягають iнодi значних розмiрiв. Рабдомiома - бiльш рiдкiсна пухлина, може виникати в мязах язика, в мiокардi та iнших органах, що мiстять посмуговану мязову тканину.
Гемангiоми - група пухлин iз судин. Залежно вiд того, з яких судин виникаСФ пухлинний рiст, розрiзняють капiлярну, венозну та кавернозну гемангiоми. Капiлярна гемангiома, як правило, буваСФ вродженою, локалiзуСФться в шкiрi у виглядi червоно-бурих плям з нерiвною поверхнею. Венозна ангiома складаСФться iз судинних порожний, що нагадують вени. Кавернозна гемангiома складаеться iз судинних порожний рiзноСЧ величини i форми, iз стiнками неоднаковоСЧ товщини. У судинних порожнинах нерiдко утворюються тромби. При травмi кавернозна гемангiома може давати значку кровотечу. Венозна i кавернозна ангiоми зустрiчаються найчастiше в печiнцi, мязах, iнодi в кiстках i головному мозку.