Жінки-декабристки
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
ковник за правління Софії Олексіївни) і його син Григорій Петрович один з найбільш близьких сподвижників Петра I, який користувався його постійною довірою. Під час Північної війни брав участь у ряді найважливіших боїв. Особливо відрізнився в Полтавській битві і битві під Виборгом. У 1742 році Чернишов був зведений у графський чин Російської імперії. Батько Олександри Григорівни граф Григорій Іванович володів маєтками в багатьох російських губерніях. Величезні земельні і лісові угіддя, тисячі фортечних душ дозволяли Чернишову вести істинно панський спосіб життя. У головній літній резиденції Тагині Орловської губернії містиласячисленна двірня, мався фортечний оркестр, штат учителів,власний доктор, домашній художник.
Сашенька виросла в дружному і щасливому дворянському гнізді. Шість сестер ібрат ніжно любили один одного. Дівчинки одержали освіту, засновану навивченні літератури, мистецтва і музики. У 1822 році вона виходить заміж за Микиту Михайловича Муравйова, якийналежав до високопоставленої й освіченої родини Муравйових.
Демократичні й антикріпосницькі погляди Микити Муравйова приводять його в ряди перших засновників декабристських товариств. Одночасно він працює над проектом конституційного устрою Росії, відповідно до якого влада монарха обмежувалася законом, скасовувалося кріпосне право, проголошувалися рівність усіх станів перед законом, воля слова, друку, віросповідання. У день повстання Микити Михайловича не було в Петербурзі. Однак незабаром спливло його імя. Він разом із дружиною знаходився в Тагині,коли з Петербурга прибули з ордером на арешт. В останній момент передрозставанням Микита Муравйов на колінах просив у дружини пробачення за те, що не розповів їй про свою таємну діяльність, яка могла привести до загибелі.Олександра Григорівна вирушає слідом за чоловіком у Петербург.
Вона підтримує безупинні звязки з верхами столичного суспільства, швидкодізнається про зміст зроблених показань, зясовує настрій вурядових колах, домагається особистих побачень, докладно інформуєродину.
Задовго до винесення вироку, вона, передбачаючи подальше, заздалегідь клопочепро дозвіл розділити долю чоловіка.
Микита Михайлович був засуджений по першому розряду до каторжних робіт уСибірі і наступному поселенні там. На каторгу відправлявся також ріднийбрат Олександри Григорівни Захар.
Вона пише царю прохання, у якому благає його про полегшення для брата, такмало замішаному в справу революційного суспільства. Він єдина опорадля хворого батька, який вмирає, матері і сестер. Вона просить залишити матеріхоч маленький промінь надії.
Перед самим відїздом Олександри Григорівни в Сибір її відвідавчотириюродний брат О.С. Пушкін. Він передав їй свої посланнядекабристам У Сибір і І.І. Пущину.
Відправляючись у Сибір за чоловіком, Муравйова розлучилася зі своїми дітьми,батьками і сестрами, підписала жорсткі умови, згідно яких вонавтрачала дворянський титул, майнові і спадкові права, їй заборонялося повертатися в європейську Росію, а діти, народжені в Сибірі, втрачали право носити прізвище батька і ставали казенними селянами.Муравьова першою з дружин декабристів приїхала в Читу. Тут на краю світу вона сподівалася все-таки знайти щастя поруч з коханим. Однак по приїзду сюди її повідомили, що бачитися з чоловіком вона може не частіше 2 разів у тиждень.Олександра Григорівна поселяється в будинку напроти вязниці, щоб крімустановлених законом побачень мати можливість щодня бачити здалеку чоловіка і брата, які повертаються з роботи. Незабаром її самотність булаперервана приїздом з Росії інших декабристок: Н. Фонвізіної, Є.Наришкіної, О. Давидової. З. Нерчинська слідом за чоловіками приїжджають сюди М.Волконська й Є. Трубецька.
Усі вони оселилися в будинках навколо вязниці. Цю вулицю згодом назвуть Дамською. [9, 372]
Туга за залишеними дітьми нестерпно мучить Олександрову Григорівну. Щобякось вгамувати її, вона просить свекруху замовити гарному художнику їхні портрети. У жовтні 1827 року прийшла посилка. Олександра Григорівнарозгорнула її, і на неї глянули обличчя її дітей. У перший день я не моглавідірвати від них очей, а на ніч поставила їх у крісла, напроти себе, ізапалила свічу, щоб освітити їх, таким чином, я бачила їх усякий раз, якпрокидалася. Я віддала портрети чоловіку.
Один раз Олександра Григорівна прийшла на побачення до чоловіка. Розмовляючи з ним,вона використовувала французькі слова і фрази. Черговому офіцеру, що був унетверезому виді, це не сподобалося, і він грубо сказав їй, щоб вонаговорила російською мовою. Але вона, не цілком розуміючи його вираження, зновузапитала чоловіка по-французькому: Чого він хоче, мій друг. Тодірозлютив офіцер схопив її за руку і закричав: Я наказую тобіговорити тільки по-російськи.
Муравйова, що не очікувала такої витівки, скрикнула і вибігла з кімнати. Офіцер кинувся за нею, незважаючи на всі зусилля чоловіка удержати його.Увязнені, у тому числі брат Олександри Григорівни Захар, почувши шум,відчинили двері і побачили Олександрову Григорівну, всю в сльозах,переслідувану офіцером. Їм удалося схопити й удержати офіцера, що уприпадку сказу крикнув солдатам, щоб вони примкнули штики і йшли йому на допомогу. Декабристи закричали вартовим, щоб вони не рушали змісця, що офіцер пяний і сам не знає, що їм наказує. На щастя,солдати залишилися байдужими глядачами і пропустили Муравйову у ворота. Комендант вибачився перед Муравйвою і пообіцяв, що над