Життя i фiлософська творчiсть Г.С. Сковороди
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?. Характерно, що саме в перiод фiлософськоСЧ дiяльностi Сковорода яснiше усвiдомлюСФ свiй звязок з поетичною традицiСФю i вiддаСФ данину шани своСЧм лiтературним попередникам.
У фiлософських дiалогах зявляСФться чимало пiсень та епiграм, написаних саме у звязку з тим або iншим твором. Зокрема поетичнi вкраплення в прозаСЧчному текстi вiдiграють важливу роль у таких дiалогах Сковороди, як Брань архистратига Михайла с Сатаною, Пря БРВсу со Варсавою, в притчах Благодарный Еродiй та Убогiй Жайворонок. Крiм вiршованих фрагментiв, якi виражають думки автора, в цих дiалогах значне мiiе вiдведено фрагментам, якi характеризують погляди, ворожi фiлософському вченню Сковороди. Цi вiршованi висловлювання вкладено в уста спiврозмовникiв, що СФ опонентами поглядiв, обстоюваних автором. Такими СФ сиренськi, кощуннi пiснi, зокрема Пiсня лицемРВров. За допомогою цих пiсень Сковорода викриваСФ тих, хто ставить боговi свiчищi, править молiння, двiчi на тиждень постить, вiдвiдуСФ святi мiiя, добре знаСФ псалтир тощо, а за це просить у бога багатства. Створюючи цi пiснi, Сковорода використовуСФ традицiСЧ сатиричноСЧ та пародiйноСЧ лiтератури XVIII ст. РЖстотним моментом фiлософськоСЧ творчостi мислителя СФ також звертання до народних пiсень.
Згадане вище поСФднання вiршiв та прози становить давню традицiю украСЧнського письменства. Вiршi не тiльки вплiталися в канву прозового тексту, а й вiдiгравали роль своСФрiдних передмов та утворювали кiнцiвки творiв. Вiрним цiй традицiСЧ лишився i Сковорода. В цьому полягаСФ одна з характерних ознак його свiтосприйманння та мислення, органiчно повязаних з особливiстю його духовного розвитку як письменника-фiлософа.
На розвиток його поетичного таланту вирiшальний вiдбиток наклала його фiлософська вдача, його розумiння предмета фiлософiСЧ та обовязкiв фiлософа як навчателя життя. Як вiдомо, всi пiснi у збiрцi Сад божественных пРВсней супроводжуються епiграфами з бiблiСЧ, а iнодi й примiтками-коментарями, якi дають додаткову iнтерпретацiю змiсту. Очевидно, самi пiснi по вiдношенню до епiграфiв мали вiдiгравати функцiю iлюстрацiй прикладiв, у яких фiлософськi думки втiлюються у вiршованiй формi.
Важливим етапом на шляху фiлософськоСЧ творчостi мислителя СФ Басни Харьковскiя. Збiрник складаСФться з 30 байок: першi 15 з них написанi в 60-х роках, решта в 1774 р.
У байках Сковорода, з одного боку, продовжуСФ традицiйну тематику байок А. Радивиловського, байок з риторик i поетик, а з другого виступаСФ як новатор, що розширюСФ iдейнотематичнi горизонти байки, виводить байку на шлях самостiйного розвитку. Сковорода пiдносить у байках дружбу, любов, розум та iншi позитивнi людськi риси; вiн показуСФ, що справжня цiннiсть людини визначаСФться не одягом, зовнiшньою красою, багатством, походженням, титулами, чинами, посадами, тобто не зовнiшнiми, а внутрiшнiми якостями. Цi якостi розум, знання, працьовитiсть, чеснiсть, справедливiсть, i проявляються вони в дiлах кожноСЧ людини.
РЖнтерес викликають байки, в яких Сковорода викриваСФ негативнi явища своСФСЧ сучасностi. Насамперед байкар викриваСФ згубнiсть честолюбства та сластолюбiя, нестримне прагнення до багатства i маСФткiв, показуСФ безглуздiсть i ненадiйнiсть багатства, нагадуСФ, що самi бРВдн-бйшiя рабы рождаються из предков, жителстововавших в лужРВ великих доходов i що многое множество богачей всякий день преобразуется в нищiи. Особливо цiкава з цього погляду байка Жабы. Байкар показуСФ, що прагнення до багатства повязане з небезпеками i клопотами, якi, не приносячи справжнього щастя, призводять до втрати людиною внутрiшньоСЧ свободи.
Серед його байок СФ кiлька виразно сатиричних, спрямованих проти ненаситного й зажерливого панства, його гонитви за славою i чинами. Найвиразнiше ця критика звучить у байцi Оленица и Кабан. Тут Сковорода, продовжуючи думку про те, що гiднiсть людини визначаСФться не зовнiшнiми, а внутрiшнiми якостями, формулюСФ своСФ ставлення до стремлiнь тогочасного панства. Вiн твердить, що не родом, не титулами, не чинами i не маСФтностями визначаСФться гiднiсть людей, а СЧх дiлами. У байцi висмiюються кабани, що прагнуть записатися в барани, мрiють про титули. Кабан це персонаж другоСЧ половини XVIII ст., коли в перiод покрiпачення бiдного козацтва частина заможних козакiв прагнула закрiпити своСФ становище серед панськоСЧ верхiвки титулами i чинами.
Розглядати iдейний змiст байок Сковороди означаСФ власне вже розглядати його фiлософськi погляди, оскiльки байки органiчно вписуються в фiлософську спадщину мислителя. Однак, враховуючи СЧхню особливiсть, можна видiлити i чистий змiст, абстрагуватися вiд художньоСЧ форми, тим бiльше, що значна частина iдей виражаСФться не стiльки в межах фабул, скiльки в СЧхнiй моралi. В цьому жанрi тенденцiйнiсть автора, його точка зору дiстаСФ подвiйне вiдбиття i може бути сформульована бiльш-менш однозначно. Тим бiльше, що тут байкар багато говорить вiд свого власного iменi, без опосередкування мовою байкових персонажiв. Сюжети байок, СЧхнi образи виступають як одиничне, яке потребуСФ перенесення в площину загального. Спiввiдношення СЧх розкриваСФ алегорiя, яка виступаСФ як основний принцип мислення. РЖдейний змiст виноситься за межi байкового вимислу, сюжету, стаСФ до певноСЧ мiри незалежним вiд цього сюжету [3].
Отже хотiлось би закiнчити третiй роздiл реферату думкою Сковороди, що справжня цiннiсть художнiх творiв, полягаСФ в тому ж, що й цiннiсть життСФви?/p>