Життя i творчiсть С.П. Галябарди
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?ки вранцi сльози висохнуть моСЧ.
Тут СФ усе, чого душа лише бажаСФ,
РЖ лиш самiй душi не можу дати лад.
А вже роки моСЧ, як птахи вiдлiтають,
РЖ жоден з них не повернувся ще назад.
А вже роки моСЧ, як птахи вiдлiтають,
РЖ жоден з них не повернувся ще назад.
Приспiв.
Я поважаю i Нью-Йорк i Каролiну,
Вже тут онуки менi щастя принесли.
Та ще б хоч раз в життi побачити ВкраСЧну,
А потiм хай би i на цвинтар вiднесли.
Та ще б хоч раз в життi побачити ВкраСЧну,
А потiм хай би i на цвинтар вiднесли.
Приспiв.
Тобi вклонюся, доленько моя
Слова: Степан Галябарда
Музика: Степан Гiга
СмiСФться в небi жайвiр молодий
Голубку голуб радiсно цiлуСФ
РЖ бiлим свiтом свiтяться сади
Зозуля так багато лiт вiщуСФ;
У серця батькiвщини щирий дар,
Його за грiш на ринку не купити,
Його цiную з малку як буквар,
Який навчав мне у свiтi жити
ЗгораСФ осiнь снiг вiтри несуть
РЖ журавлi летять у теплий вирiй,
Але джерела знов з пiд криги бють
РЖ рiг кирпатий аж на рiк ще вирiс
РЖ десь у свiтi жде любов моя,
Я знаю, що пройду землею чесно
РЖ вiрю з кожним днем все бiльше я
У щастя i земне i пiднебесне
Тобi вклонюся доленько моя,
Зате, що на землi цiй народився
Що УкраСЧнське слово знаю я, |
Що пiснi материнськоСЧ навчився. | (2)
Стрiлецький романс
Слова: Степан Галябарда
Музика: Остап Гавриш
УкраСЧну, як попiл, забуття засипаСФ
РЖ не чути уголос СЧхнiх звань та iмен.
Ех, стрiльцi сiчовiСЧ, хто вас нинi згадаСФ,
Хто устами торкнеться шовку ваших знамен ?
Ех, стрiльцi сiчовiСЧ, хто вас нинi згадаСФ,
Хто устами торкнеться шовку ваших знамен ?
Ви носили в петлицях ясносинi блавати,
Ви плекали у серцi до ВкраСЧни любов.
Ех, стрiльцi сiчовiСЧ, СФ за що помирати,
РД за що проливати СФорогiв наших кров.
Ех, стрiльцi сiчовiСЧ, СФ за що помирати,
РД за що проливати СФорогiв наших кров.
Вже Господь не вiдверне наших втрат i поразок,
Вас усiх памятають Соловки й Колима.
Ех, стрiльцi сiчовiСЧ, нинi мусимо разом
Повертатись додому, жде нас мати сама.
Ех, стрiльцi сiчовiСЧ, нинi мусимо разом
Повертатись додому, жде нас мати сама.
РЖ для кожного сина шлях нелегкий проляже.
Та яка б ця дорога те терниста була.
Ех, стрiльцi сiчовiСЧ, i нiщо вже не важить,
Тiльки щоб УкраСЧна нас усiх прийняла.
Ех, стрiльцi сiчовiСЧ, i нiщо вже не важить,
Тiльки щоб УкраСЧна нас усiх прийняла.
Сохрани, Боже
Слова: Степан Галябарда
Музика: Остап Гавриш
Як листки за зимним вiтром вiдлiтають,
По одному мене друзi покидають,
Залишаючи у серцi бiль утрати,
Бо усi колись ми маСФм помирати,
Та, якби ж хоч на жертовнiм полi бою
Рiдну землю заслоняючи собою,
А то тихо у безпомiчних палатах,
Вiд розбуджених Чорнобелiв проклятих!
Приспiв:
Сохрани, Боже, друзiв моСЧх, ще живих,
Упокiй душi, хто спочив у глибокому снi.
Хто ж менi руку вiрну подасть замiсть них?
Як пробють дзвони УкраСЧни, хто дасть вiру менi?
РЖ свою я вiдчуваю в тiм провину,
Що лягають моСЧ друзi в домовину.
Не спiзнавши анi слави, анi вiна.
Плач за ними, безталанна УкраСЧно.
РЖ не знаю, хто нам в горi цiм зарадить,
Пiдкладе плече i душу, а хто зрадить?
Але друзi йдуть за обрiй по одному,
РЖ нiколи не повернуться додому!
Приспiв.
Сохрани, Боже, друзiв моСЧх, ще живих,
Упокiй душi, хто спочив у вiчному снi...
СоловСЧ
Слова: Степан Галябарда
Музика: Олег Марцинкiвський
СоловСЧ вертаються додому,
До своСЧх зрадiлих, рiдних гнiзд.
Я тобi так вiрила одному,
Як в коханнi клявся ти менi.
Та сказав, що мусиш ненадовго
У чужi поСЧхати краСЧ,
РЖ тодi повернешся додому,
Як лиш заспiвають соловСЧ.
СоловСЧ...
Приспiв:
СоловСЧ спiвають, сoловСЧ,
Повертаючись у росянi краСЧ,
РЖ цiлують аж до досвiтку своСЧх
Найвiрнiших в цiлiм свiтi соловСЧв.
Не бентежте мою душу, соловСЧ,
РЖ в пiснях не ворушiть жалi моСЧ,
Тiльки вам СФдиним ще повiрю я,
Що свого я дочекаюсь соловя.
СоловСЧ щасливо вiдспiвали,
РЖ понесли у вирiй соловят,
А тебе я так i не дiждалась -
Вiдцвiла сама весна моя.
Лиш мене розпитуСФ кохання:
"Де ж зимують нашi соловСЧ?"
Може знов весна настане рання,
РЖ почую я пiснi твоСЧ.
Пiснi твоСЧ...
Приспiв.
СоловСЧ,
Тiльки вам СФдиним ще повiрю я.
СоловСЧ,
Що свого я дочекаюсь соловя.
СоловСЧ вертаються додому,
До своСЧх зрадiлих, рiдних гнiзд.
Я тобi так вiрила одному,
Як в коханнi клявся ти менi...
Роксолана
Слова: Степан Галябарда
Музика: Олег Слободенко
Як за часiв турецькоСЧ навали
Iз УкраСЧни гнали в степ ясу,
МоСЧх дiвчат на ринках продавали,
В гаремах марнували СЧх красу.
Ридала УкраСЧна безталанна,
Смiявся хижо мiсяць-ятаган,
Тодi повстала горда Роксолана
I склав життя до нiг СЧй Сулейман.
Приспiв:
Роксолано, Роксолано,
УкраСЧну продають,
В рiднiм домi, в рiднiм домi
Яничари ростуть.
Роксолано, Роксолано,
ТвоСФ iмя, мов дзвiн
ПiднiмаСФ, пiднiмаСФ
Мiй народ з колiн.
Вона оберiгала УкраСЧну
Вiд зла i рабства цiлих сорок лiт
I цю СЧСЧ життя найвищу цiну
Забуть не смiСФ украСЧнський рiд.
Цей образ iз далекого туману
До мене промiнцем надiСЧ йде.
О, де ти, де ти, панно Роксолано?
Тебе так довго УкраСЧна жде.
<