Життя i творчiсть С.П. Галябарди
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
х людей як Степан Галябарда буде на украСЧнськiй землi, тим краще розвиватиметься украСЧнська культура i, зокрема, украСЧнська пiсня, яка завжди пiдносила духовнiсть украСЧнського народу.
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
- В УкраСЧнi дуже мало людей, якi люблять украСЧнську культуру// газ. Буковина 2003.- №46 (4 червня), С. 14.
- На чернiвецькiй алеСЧ зiрок// газ. Буковинське вiче - 2003.- №24 (13 червня), С. 9.
- Степан Галябарда: Чернiвцi мiсто особливе, це колиска мого слова// газ. Доба - 2003.- №39 (23 травня), С.12
- Зiрок стане бiльше// газ. Чернiвцi - 2003. №24 (13 червня), С. 16.
- Засвiтилися новi мистецькi зiрки// газ. Чернiвцi - 2003. №40 (3 жовтня), С. 2.
ДОДАТКИ
Слова С.Галябарда муз. С. Гiга
памятi Назарiя Яремчука
У райськiм саду
(Яворина)
Я на свiтi прожив, наче спалах зорi на свiтаннi,
Наче крапля роси, наче крик журавля - тiльки мить.
Я не вiрив нiяк, що й до мене прийде день останнiй,
РЖ в жертовнiм вогнi моСФ серце на попiл згорить.
Я ж так щедро кохав, я так вiрив у зорi i очi,
РЖ душею своСФю я вас, як умiв, причащав.
Але видно Господь менi краще життя напророчив,
РЖ до себе забрав, щоб у райськiм саду я спiвав.
Приспiв (2):
На могилi моСЧй посадiть молоду яворину,
РЖ не плачте за мною, за мною заплаче рiдня.
Я любив вас усiх, та найбiльше любив УкраСЧну,
Певно, в цьому i СФ та найважча провина моя.
Хай душа переселиться в дивний той рай потойбiчний,
Де таких, як i я, назлiталася цiла сiмя.
Тiльки нащо менi тi блаженства розкiшнi i вiчнi,
Як менi не всмiхнеться донька-сиротинка моя.
У далеких свiтах якось раптом усе я покину,
Бо ввiйде менi в душу сльозиною i чебрецем,
РЖ додому хоч вiтром, хоч променем сонця полину,
РЖ легенько вiйну над твоСЧм, УкраСЧно, лицем.
Приспiв.
А на дворi такий мороз
Слова: Степан Галябарда
Музика: Павло Зiбров
А надворi такий мороз -
Вiконнi шибки замерзають,
РЖ на тремтинках твоСЧх вiй
Бринять ламкi крижинки слiз.
Кохана, бiльше не журись,
До тебе знову я вертаюсь
З холодних вирiСЧв чужих,
РЖ з незагоСФних жалiв.
Приспiв:
Тiльки з тобою вдвох
Ми зiгрiваСФм свiт
Нiжним теплом сердець,
Душ наших двох, душ наших двох.
РЖ не спалить мороз
Наших наступних лiт,
Будем з тобою вдвох,
Тiльки удвох.
В камiнi розкладу вогонь,
Спалю несправдженi вагання,
РЖ твоСЧ плечi загорну
У материнську бiлу шаль.
РЖ хай мороз собi трiщить,
Але не вимерзне кохання,
МоСФ кохання молоде,
Душi прекрасна пектораль.
Приспiв.
Болять слова
Слова: Степан Галябарда
Музика: Юрiй Дерський
Любов у нас була така красива,
Якою в свiтi СФ лише любов.
РЗСЧ я щиро в господа просила,
РЖ вiн почув - i в серце ти прийшов.
Але вiд щастя лiкiв ще немаСФ,
Коли сказали: "РЖншу полюбив".
Повiрила. Чому? - Сама не знаю,
А ти мiй гнiв тодi не остудив.
Приспiв:
Болять слова, кричать слова - а я нiма,
Тебе на свiтi цьому бiльше вже нема.
Тепер даремнi моСЧ сльози i слова,
Моя любов тепер - невтiшена вдова.
Чому так пiзно розумнiшаСФмо ми?
Коли вже туга бСФться чорними крильми,
РЖ як навчитися знов вiрити й любить,
Щодня з тобою i щoдня без тебе жить.
РЖ знов приходить мiй самотнiй вечiр,
Настояний на гiркотi розлук
РЖ ти вже не кладеш менi на плечi
Чарiвну шаль своСЧх небесних рук.
Тебе i досi, милий, я кохаю,
З тобою в парi до зiрок лечу,
Тобi, як богу, я молюсь i каюсь,
РЖ тихо плачу, щоб нiхто не чув.
Приспiв. (2)
Весна, полковнику, весна...
Слова: Степан Галябарда
Музика: Павло Зiбров
Весна, полковнику, весна...
Вертають з вирiю лелеки.
Вони ще вчора, як i ти, були далеко,
А нинi зустрiчаСФ вас весна.
Лiта, полковнику, лiта
Вплели у коси срiбло нинi.
Так довго ти служив не УкраСЧнi,
Так мало щастя знав в чужих свiтах.
БоСЧ, полковнику, боСЧ
Ти вигравав не на паперi,
Не раз i смерть вже вiдчиняла дверi
РЖ сумно так спiвали солов"СЧ.
Зiрки, полковнику, зiрки
Тобi сiдали на погони.
А ти не мав вiд себе оборони
РЖ бачив в снах свiй сад бiля рiки.
Жива, полковнику, жива
Душа додому повертаСФ.
Тебе тут УкраСЧна так чекаСФ
РЖ, слава Богу, мати ще жива.
Весна, полковнику, весна
Любов"ю в серцi розцвiтаСФ.
Лелека в небi синьому лiтаСФ,
Вiд нинi ми вже разом - назавжди!
Весна, полковнику, весна...
Вчора
Слова: Степан Галябарда
Музика: Павло Зiбров
Догорають в саду, догорають в саду маргаритки,
Осiнь казку несе, осiнь казку несе на крилi.
Я так хочу тебе, я так хочу тебе знов любити,
Але пiзно менi, але пiзно менi в королi.
Двадцять рокiв твоСЧх, двадцять рокiв твоСЧх, як свiтанок,
Сорок рокiв моСЧх, сорок рокiв моСЧх сад пiсень.
Ти ще можеш кохати, ще можеш кохати безтямно,
Я ж нiколи не зможу забути вчорашнiй наш день.
Приспiв:
Вчора, вчора, вчора в небо любов пiшла.
Вчора, вчора, вчора ти ще моСФю була.
Вчора, вчора, вчора ми обнiмались крильми,
Вчора, вчора, вчора навiк розлучалися ми.
Вiдцвiли вже моСЧ, вiдцвiли вже моСЧ маргаритки
У чужiм королiвськiм, чужiм королiвськiм саду.
Я повинен тебе, я повинен тебе розлюбити
Чи на щастя моСФ, чи на радiсть чужу, чи бiду.