Життя i творчiсть С.П. Галябарди
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
займаСФ посаду заступника директора телевiзiйного творчого обСФднання Молодiсть, а з 1994 року i донинi працюСФ директором другоСЧ програми УкраСЧнського радiо Промiнь, яка виступаСФ чистим джерелом всього нацiонального. Там звучать пiсеннi премСФри багатьох митцiв, а серед них i його твори.
За вагомий особистий внесок у розвиток нацiональноСЧ культури, високий професiоналiзм Галябардi Степану Петровичу у 1996 роцi присвоСФно почесне звання тАЮЗаслужений дiяч мистецтв УкраСЧнитАЭ.
У груднi 2001 року його було нагороджено орденом За заслуги РЖРЖРЖ ступеня.
Нинi Степан Галябарда проживаСФ в КиСФвi з дружиною Людмилою ГеоргiСЧвною (1950 року народження), яка працюСФ вчителькою середньоСЧ школи №129. Разом вони виростили сина Андрiя, який маСФ юридичну освiту i працюСФ головним спецiалiстом управлiння юридичного захисту кордону Держкомкордону УкраСЧни. [7]
ТВОРЧИЙ ДОРОБОК
Видатний поет-пiсняр сучасностi Степан Галябарда за своСФ життя написав вже понад 200 пiсень, якi з успiхом звучать на украСЧнськiй iенi.
Поетичний талант Галябарди виявлявся ще з дитинства. З шести рокiв вiн почав складати своСЧ першi вiршi. РЖ хто б мiг тодi уявити, що пiзнiше з-пiд його пера вийдуть шедеври украСЧнськоСЧ пiснi, якi лунатимуть по всiй вiтчизнянiй естрадi.
СвоСЧ першi твори поет писав за жорсткого комунiстичного режиму, коли неможливо було оприлюднити глибоко патрiотичнi поезiСЧ автора, сповненi любовю до Батькiвщини, до украСЧнського народу, тугою за рiдною домiвкою. Про тi часи Степан Петрович говорить: Довго не мiг збагнути, що зi мною вiдбуваСФться саме тодi, коли працював в комсомолi: нiби був в емiграцiСЧ у своСЧй рiднiй краСЧнi. Моя душа була в емiграцiСЧ, я не мiг СЧСЧ вiдкрити, не мiг винести на суд народу сокровенне, такi то були часи. Я писав, але бiльше, як кажуть, в шухляду. [3]
Тiльки наприкiнцi 80-х рокiв з початком розпаду комунiстичноСЧ тоталiтарноСЧ системи Галябарда змiг активiзувати свою творчу дiяльнiсть. Працюючи головним редактором радiостанцiСЧ Молода гвардiя вiн познайомився з музичним редактором радiостанцiСЧ Олегом Слободенком, який навчив поета як формуСФться пiсня. Галябарда показав йому кiлька своСЧх текстiв, якi вiн позитивно оцiнив. Пiсля того вийшла перша пiсня Не поверну човен, яку виконала Алла Кудлай. Знаковою у долi Галябарди стала пiсня На УкраСЧну повернусь, яку вiн написав разом з Остапом Гавришом у 1990 роцi. Потiм уже за незалежностi УкраСЧни поет писав навiть по три-чотири пiснi у день. Його пiснi почали виконувати вiдомi виконавцi Зiбров, Тищенко, Бобул, Бiлоножки, Сандулеса, Кудлай, Мозговий, Зiнкевич та багато iнших. [5]
Вся творчiсть поета-пiсняра це ностальгiя за дитинством, за Батькiвщиною, яка, на жаль, чим далi, тим стаСФ все бiльш стражденнiшою. Його пiснi засвiдчують здатнiсть автора глибоко проникнути в душу рiдного народу, змiцнити вiру украСЧнцiв у свою Батькiвщину.
У 1991 роцi пiд видавництвом Молодь вийшла у свiт перша поетична збiрка Степана Галябарди Не поверну човен, яка складаСФться з двох роздiлiв Бiль УкраСЧни та Не поверну човен. У збiрку увiйшло багато вiршiв, якi Галябарда присвятив рiдному краю, його чудовим мальовничим краСФвидам, своСЧм землякам.
У 1994 роцi видавництвом УкраСЧнський письменник випущено другу збiрку поета На УкраСЧну повернусь, яка наповнена глибоким патрiотичним змiстом, ностальгiСФю, тугою за рiдним краСФм. [8]
Цього ж року Галябарда близько познайомився з НазарiСФм Яремчуком, який вже тодi був дуже популярний. Знайомство вiдбулося пiсля концерту до Дня мiлiцiСЧ в КиСФвi. Вони сидiли поруч, розговорилися, почали згадувати Чернiвцi. Потiм Назарiй провiв його до метро, де вони проговорили бiльше години, домовилися, що вiн напише для нього кiлька пiсень до нового альбому. Але, на жаль, Назарiй встиг виконати лише одну пiсню Галябарди Стрiлецький романс. Передчасна смерть великого спiвака стала причиною написання поетом найдорожчоСЧ для нього пiснi Яворина, що присвячена памятi Назарiя Яремчука. За словами Степана Петровича це сталося так: Я написав СЧСЧ у день похорону Назарiя Яремчука. Я тодi зламав ногу i сидiв перед телевiзором у гiпсi, а Чернiвцями йшла траурна процесiя. РЖ тодi вiд якоСЧсь клятоСЧ лютi i вiдчуття великоСЧ несправедливостi мене так переколотило, що я буквально за пiвгодини написав рядки тАЬЯворинитАЭ i включив СЧСЧ в книгу "ДогораСФ калина". РЖ, що цiкаво, майже всi вiршi з тiСФСЧ книги стали пiснями, i тiльки "Яворина" чомусь залишалась на паперi. З 1995 року я показував СЧСЧ багатьом виконавцям, композиторам, алетАж Нiхто СЧСЧ, мабуть, в той момент "не вiдчув". РЖ тiльки вже у 2001 роцi, зустрiвшись в РЖвано-Франкiвську на пiсенному фестивалi зi Степаном Гiгою, вкотре запропонував цi слова, ось тодi й стався момент, якого я так довго чекав: через кiлька днiв серед ночi вiн передзвонив i наспiвав менi приспiв. Ми ще мiсяцiв два попрацювали над цим твором, i тепер маСФмо гарну пiсню, присвячену Назарiю. [3]
Збiрка ДогораСФ калина, в яку увiйшла i Яворина, вийшла у тернопiльському видавництвi Збруч 1997 року. В нiй вмiщено не тiльки вiршi рiзних рокiв, а i пiснi, написанi у спiвдружностi з багатьма вiдомими композиторами: Олегом Слободенком, Остапом Гавришем, Олександром Злотником, Олегом Марцинкiвським та iншими. У книзi кiлька роздiлiв, обСФднаних одним тематичним спрямуванням: любов до матерi, любов до коханоСЧ, любов до Вiтчизни. В окремий роздiл увiйшла шоу-вистава Я Роксолан?/p>