Європейська валютна система і проблеми Європейського союзу
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
итеріїСальдо державного бюджету, % від ВВПСтан державної зовнішньої заборгованості, % від ВВПРівень інфляції, %Довгострокова процентна ставка, % Критичні значення
3,0 60,0 2,7 7,8 Австрія-2,566,11,15,6Бельгія-2,1122,21,45,7Великобританія-1,953,41,87,0Греція-4,0108,75,29,8Данія0,765,11,96,2Ірландія0,966,31,26,2Іспанія-2,668,81,86,3Італія-2,7121,61,86,7Люксембург1,76,71,45,6Нідерланди-1,472,11,85,5Німеччина-2,761,31,45,6Португалія-2,562,01,86,2Фінляндія-0,955,81,35,9Франція-3,058,01,25,5Швеція-0,876,71,96,5Джерело: Європейський валютний інститут, Звіт по конвергенції, травень 1998, С. 29.
В травні 1998 р. вартісні відношення між національними валютами країн, що мали брати участь в валютному союзі, було зафіксовано згідно з їхніми двосторонніми центральними курсами в межах ЄВС. На кінець 1998 р. євро в якості розрахункової одиниці замінила ЕКЮ по курсу 1:1.
В червні 1998 р. розпочала функціонувати Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) і безпосередньо Європейський центральний банк (ЄЦБ) з головним офісом у Франкфурті-на Майні. ЄЦБ взяв за основу рішення Європейського валютного інституту для забезпечення з 1 січня 1999 р. запровадження єдиної валюти євро у безготівкових розрахунках, проведення єдиної валютної і грошово-кредитної політики та реалізації третьої фази переходу до валютного союзу введення євро в готівковому обігу з січня 2002 р. Єдина валюта повинна була не пізніше, ніж до кінця лютого 2002 р. (а для Німеччини до кінця січня 2002 р.) повністю замінити національні валюти країн ЄВС.
ЄЦБ є незалежним інститутом від політичного впливу. Це є важливою передумовою для запобігання інфляційним тенденціям, які мають місце внаслідок проведення урядами (наприклад, перед новими виборами) експансіоністської політики зменшення облікових ставок і розширення грошової маси для стимулювання ринкової конюнктури в короткотерміновій перспективі. Принцип незалежності ЄЦВ від європейських наддержавних органів і національних урядів країн ЄС був запроваджений з огляду на емпіричні наукові праці, які вказували на існування оберненого значущого звязку між рівнем інфляції і ступенем незалежності центральних банків країн ЄС.
Таблиця
Частка капіталу національних банків країн ЄС в капіталі Європейського центрального банку
Центральні банки, які належать до валютної зони євроЧастка в капіталі ЄЦБ, %Національний банк Австрії2,3663Національний банк Бельгії2,8885Банк Греції2,0585Центральний банк Ірландії0,8384Банк Іспанії8,8300Банк Італії14,9616Центральний банк Люксембургу0,1496Нідерландський банк4,2796Німецький Бундесбанк24,4096Банк Португалії1,9250Банк Фінляндії1,3991Банк Франції16,8703Центральні банки, які не належать до валютної зони євроЧастка в капіталі ЄЦБ, %Банк Англії14,7109Національний банк Данії1,6573Банк Швеції2,6580Джерело: Bauer-Emmerics M., et al. Wie funktioniert das? Wirtschaft heute. 4. Aufl. Meyers Lexikonverlag, Mannheim, 1999. S. 267.
При проведенні грошової політики ЄЦБ запозичив антиінфляційний досвід Німецького Бундесбанку. Цінова стабільність, яка була основною метою ЄСЦБ, визначалась як ріст гармонізованого індексу споживчих цін в зоні євро менш ніж 2% відносно попереднього року. Цінова стабільність повинна бути забезпечена в середньостроковій перспективі. Цінова конюнктура залежить не лише від регулювання грошової маси, але й від цілої низки індикаторів грошового ринку (ставки банківського резервування, часток кожного з агрегатів в загальній грошовій масі і їхньої динаміки, швидкості грошей в обігу), кредитного ринку (облікової ставки і реальних та номінальних процентних ставок, валютних стерилізацій, обсягів наданих кредитів) валютного ринку (реального і номінального валютного курсу) і фінансового ринку (номінальних процентних ставок і номінального валютного курсу).
8. Європейський валютно-курсовий механізм (ERM II)
За рішенням Ради Європи (Амстердам 16 червня 1997 р.) стосовно запровадження валютно-курсового механізму протягом третього етапу економічного та валютного союзу Європейська валютна система (European Currency System) була замінена з 1 січня 1999 р. новим валютно-курсовим механізмом ІІ (exchange rate mechanism II).
Введення валютно-курсового механізму ІІ між євро та національними валютами країн, які не належать до зони євро, відбувається з метою забезпечення валютної стабільності та валютно-курсової солідарності і координації в європейському економічному просторі. Новий валютно-курсовий механізм ІІ створює стимули для досягнення конвергенції через забезпечення заходів монетарної та валютної політики стабілізації з одночасним гарантуванням стабільності валютного курсу національних валют країн-членів угоди валютно-курсового механізму ІІ до євро, а також до інших ключових валют. Участь в угоді про валютно-курсовий механізм ІІ є добровільною і стає передумовою для введення євро та членства в Європейському валютному союзі. Валютний механізм ІІ було введено з огляду на відмову Данії, Швеції та Великобританії на даному етапі брати участь в ЄВС, можливе приєднання країн ЄАВТ до даного валютного союзу, а також в звязку з тим, що було прийняте рішення про розширення ЄС країнами Центральної та Східної Європи , яке не виключає в довготерміновій перспективі їхній вступ до ЄВС. Введення європейського валютно-курсового механізму ІІ новими країнами може відбуватись в будь-який момент часу після входження до ЄС або за поданням центрального банку та уряду країни-кандидата на вступ в ЄС при узгодженні з Європейським центральним банком. З метою безпроблемної участі країни в валютно-курсовому механізмі ІІ необх