Етика поведiнки державного службовця
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
РЕФЕРАТ
на тему: Етика поведiнки державного службовця
План
Вступ
1. Поняття службового етикету
2. Основнi принципи службового етикету
3. Етичнi кодекси державних службовцiв
4. Етика державних службовцiв. Свiтова практика
Висновок
Список використаноСЧ лiтератури
Вступ
Кожна професiя маСФ свою власну мораль. Особливе мiiе в системi професiйноСЧ етики посiдаСФ етика державного службовця, оскiльки вона значною мiрою характеризуСФ взаСФмовiдносини держави i громадянина. Моральнiсть, переважно, розумiСФться як особиста чеснiсть, поряднiсть, а в адмiнiстративнiй поведiнцi - як майже унiверсальна норма, згiдно з якою службова посада не повинна використовуватися для досягнення особистих корисливих цiлей. Антонiм "етики-моральностi" - корупцiя.
Етика державного службовця i юридична вiдповiдальнiсть - категорiСЧ нерозривнi. Сьогоднi, у разi порушення державним службовцем етичних правил, якi втiленi у правових нормах, вiдразу викликаСФ реакцiю громадськостi.
Таким чином, державне i громадське життя значною мiрою залежить вiд моральних цiнностей, що утвердилися в суспiльствi, вiд моральних вiдносин держави i громадянина, соцiальноСЧ справедливостi, нетерпимостi до моральних вiдхилень особи i державних iнституцiй.
1. Поняття службового етикету
Етикет - це зiбрання застиглих правил. Вiн тiсно звязаний з життям суспiльства. Це складова частина культури туру людства, СФ логiчним вираженням кращих норм i правил поведiнки. Вiн набуваСФ сенсу обовязковостi повсякденного поважного вiдношення до людей, безвiдносно до чи СЧхньоСЧ посади, чи до суспiльного положення. Чемне поводження з жiнкою, шанобливе ставлення до старших, дотримання форм вiтання, правила ведення розмови, поводження за столом, виконання вимог, пропонованих до одягу - усi цi правила пристойностi увiбрали в себе загальнi представлення про достоСЧнство людини, про норми взаСФмин мiж людьми в службовiй сферi.
Етикет службових взаСФмин - це сукупнiсть найбiльш доцiльних правил поведiнки людей у трудових колективах, обумовлених найважливiшими принципами загальнолюдськоСЧ моралi i моральностi.
На початку XX ст. була широко вiдома "Памятка правил поведiнки спiвробiтникiв установи", у якiй, зокрема , говорилося: "ми проводимо на роботi кращу частину свого життя. Потрiбно ж навчитися працювати так, щоб робота була легка i щоб вона була постiйною життСФвою школою".
Виконуючи своСЧ службовi обовязки, усi ми стаСФмо обСФктом уваги iнших: як ми входимо, як здороваСФмося, як сiдаСФмо, СЧмо, як розмовляСФмо i як слухаСФмо, як питаСФмо i як вiдповiдаСФмо, усе це викликаСФ обговорення й осуд, указуСФ на придатнiсть чи непридатнiсть на роботi.
Для успiху якоСЧ б те нi було дiяльностi на роботi необхiдно бути ввiчливим у спiлкуваннi з людьми будь-якого рангу; у робiтнику (службовому) примiщеннi говорити мало i не голосно. По телефону розмовляти напiвголосно i коротко, стежити за культурою мови, нiколи не дозволяти собi сваритися, бути акуратним в усьому. Час - матерiальна цiннiсть i економiя свого i чужого робочого часу СФ ефективне джерело виробничих успiхiв усього колективу. Необхiдно бути уважним до чужоСЧ думки, навiть якщо вона виявитьться невiрною, а спростовуючи СЧСЧ, бути терплячим, тактичним i нiколи не дратуватися. Безтактнiсть ранить того, кому вона адресована i принижуСФ того, вiд кого виходить. Етикет службових взаСФмин стосуСФться усiх - i пiдлеглих i керiвникiв. Його правила i вимоги обовязковi, тому що сприяють створенню здорового морально-психологiчного клiмату i гарного настрою. Добре, якщо людина маСФ почуття гумору i цiнуСФ його в iнших. Ученими доведено, що гарний настрiй позитивно впливаСФ на здоровя людини i в iнших. Ученими доведено, що гарний настрiй позитивно впливаСФ на здоровя людини i пiдвищуСФ продуктивнiсть його працi. Керiвнику завжди необхiдно памятати, що зауваження пiдлеглому варто робити вiч-на-вiч. Треба умiти визнати свою помилку, якщо ваше розпорядження виявилося помилковим; умiти заохочувати, умiти карати; бути коректним, не дозволяти собi сперечатися по дрiбязках. Треба бути доброзичливим у вiд-носiннях з товаришами по службi i пiдлеглих; вести розмова в делiкатнiй формi.
Спiвробiтник любоСЧ установи повинний мати загальну культуру, iнтелект, поряднiсть. Однак завжди особливого значення набуваСФ моральний потенцiал.
Основною моральною умовою службових взаСФмин мiж керiвниками i пiдлеглими СФ збереження достоСЧнства iнших, так само як i свого власного, тому що справдi iнтелiгентна людина не опускаСФться до неправди, чванства, лицемiрства, зазнайства й iнших порокiв, що принижують i ображають навколишнiх його людей, а отже, i самого себе.
Ввiчливiсть - головне правило етикету службових взаСФмин.
Правила службового етикету рекомендують залишати за межами установи, пiдприСФмства своСЧ негоди i неприСФмностi.
У службовому етикетi немаловажну роль грають i такi моральнi якостi працiвника, як сумлiннiсть, добропоряднiсть, чуйнiсть, поважнiсть, коректнiсть, тактичнiсть, точнiсть, делiкатнiсть, чуйнiсть, скромнiсть i простота, жаль i милосердя.
Знання службового етикету один з важливих показникiв професiоналiзму працiвника. Саме в етикетi людина постiйно, у самих рiзних ситуацiях засвоюСФ на практицi тАЬзолоте правило моральностiтАЭ ставитися до i?/p>