Естетика Середньовiччя
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Змiст
Вступ
1 Особливостi естетики Середньовiччя
2 Естетична концепцiя Августина Блаженного
3 Символ, iдеал, канон в середньовiчнiй естетицi
4 Мистецтво Середньовiччя
Висновок
Використана лiтература
Вступ
Естетика - наука про становлення чуттСФвоСЧ культури людини. Таке загальне визначення витiкаСФ з органiчноСЧ СФдностi двох своСФрiдних частин цiСФСЧ науки; якими СФ: виявлення дiалектики самого процесу освоСФння, специфiки естетичного як прояву цiннiсного ставлення людини до дiйсностi; художня дiяльнiсть людини.
В iсторiСЧ естетичноСЧ науки перша половина XVIII ст. займаСФ особливе мiiе: в 1750 р. з друку вийшов перший том теоретичного трактату Естетика, автором якого був нiмецький фiлософ i теоретик мистецтва Олександр-Готлiб Баумгартен (1714-1762 рр.) Спираючись на грецькi поняття ейсетикос, естаномай, естиноме, естесi, Баумгартен увiв новий термiн - естетика, окресливши цим самостiйну специфiчну сферу знання.
Крiм того, що естетика СФ самостiйною наукою, СЧСЧ також можна розглядати в системi та звязку з iншими науками. Так, метою нашоСЧ роботи СФ дослiдити звязок естетики з iншими науками.
РЖсторiя естетики проблемна, i тому навiть короткий СЧСЧ виклад - важкий. Переходячи до естетики Середньовiччя, ми стикаСФмося з питанням: А чи була вона ця естетика Середньовiччя? Адже церква або забороняла, або знищувала античну культуру як культуру язичницьку. Так, далi ми зясуСФмо це питання i розглянемо естетику Середньовiччя.
1 Особливостi естетики Середньовiччя
У II i III ст., вiдомими своСФю боротьбою з язичництвом, язичницьке мистецтво для християн асоцiювалося язичницькою СФрессю. Особливо дiставалося театру, який, на думку християнських теологiв того часу, виховував в людях чуттСФвiсть i жорстокiсть. Християнський теолог i фiлософ Гертулiон (160-200) вважав, наприклад, що театральне мистецтво знаходиться пiд заступництвом двох дияволiв пристрастi i жадання - Бахуса i Венери.
З часом вiдношення до класичного мистецтва поступово лагiднiло i вже в V-VI ст. церква i християнська iдеологiя починають використовувати класичне мистецтво в своСЧх цiлях. Так, твори Вергiлiя були збереженi, тому що, як зясувалося, вiн передбачив появу Христа, твори Гомера тому, що його персонажi давали образи для iлюстрацiСЧ релiгiйних iстин, Вiтрувiя - тому, що учив будувати новi церкви, працi Платона, Арiстотеля, Дамба - знайомили середньовiчних мислителiв з логiчними категорiями i космологiСФю, використання якоСЧ виправдовувалося релiгiйними цiлями; Цицерон учив проповiдникiв красномовству.
Визначення краси Цицероном набуло широку популярнiсть в середнi вiки, i багато отцi церкви визначали СЧСЧ, слiдуючи за Цицероном.
Краса - це пропорцiйнiсть частин у поСФднаннi з приСФмнiстю забарвлення (Августин Блаженний);
Краса - це витончена пропорцiйнiсть (Альберт Великий).
Краса - це що пiддаСФться розрахунку рiвнiсть частин (Бонавен-туру).
Краса - це поняття, що включаСФ три якостi: цiлiснiсть, пропорцiйнiсть i яскравiсть (Фома Аквiнськiй).
Там, де середньовiчнi мислителi знаходили цi якостi, там вони i знаходили красу.
Запозичивши визначення краси у античних мислителiв, середньовiчнi фiлософи по-новому його застосували. Вони стверджували, що гармонiя, якою захоплюються люди, зовсiм не СФ характеристикою самих речей, а СФ вiддзеркаленням СЧх божественного походження. Бог вiдобразив себе в своСЧх творiннях. Створений Богом свiт багатообразний. Прагнучи до божественноСЧ СФдностi, вiн набуваСФ гармонiСЧ. Гармонiя у фiзичних предметах прекрасна, бо вона СФ вищим ступенем богоподiбноСЧ СФдностi.
2 Естетична концепцiя Августина Блаженного
Августин Блаженний (354-430) народився в африканськiй провiнцiСЧ РимськоСЧ iмперiСЧ в сiмСЧ патрицiя, члена мiськоСЧ ради мiста Тагаста. Батьки Августина, мали рiзне вiросповiдання та СФдинi були в одному: у прагненнi дати синовi хорошу освiту. Початковий курс освiти вiн пройшов в Тагастi i розташованому поблизу Мадаврi, а потiм на три роки вiдправлений до риторийскоСЧ школи Карфагена.
З дитинства Августин любив iгри, видовища, театральнi представлення; у школi вiн вважав за краще заняття поезiСФю iншим наукам. У Карфагенi його пристрасть до театру посилилася.
У 373 р. Августин прочитав дiалог Цицерона Гортензiй, що вразив його красою мови i глибиною змiсту.
Свiдоцтвом великоСЧ культурноСЧ ерудицiСЧ Августина зявився його пiдсумковий твiр Про град Божий, над яким вiн працював протягом 13 рокiв, з 413 по 426 р. Вiн показав хороше знання Августином iсторiСЧ духовноСЧ культури: у суто християнському творi автор цитуСФ 35 античних авторiв. Варрона вiн цитуСФ 210 разiв, Вергилiя - 85, Цицерона - 45, Платона - 20, Апулея - 27. Вiн переказуСФ iдеСЧ Дамба. Бiблiю Августин процитував 1400 разiв.
Знаходячись пiд великим впливом неоплатонiзма, Августин сприймав iдею Дамба про красу свiту в цiлому, не дивлячись на наявнiсть в ньому окремоСЧ недосконалостi. Свiт прекрасний, тому що створений Богом, джерелом всякоСЧ краси i сам - висока краса. Мистецтво даСФ не реальнi образи цiСФСЧ краси, а лише СЧСЧ субстанцiальнi форми, i тому повиннi подобатися не сам витвiр мистецтва, а увязнена в нiм божественна iдея.
Естета Августина аскетична. У Сповiдi Августин признаСФться, що йому дуже подобаСФться церковний спiв, але вiн, боячись СЧм захопитися бiльше, нiж предметом спiву, усвiдомлюючи свiй грiх, бажав би кращим за спiвака не чути.
У раннiй хри