Естетика неопозитивiзму
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Естетика неопозитивiзму
РДвропейська естетика й мистецтво XX столiття зазнали значного впливу позитивiзму, започаткованого вiдомим французьким фiлософом Огюстом Контом (1798 -1857), i неопозитивiзму, який склався на початку 20-х рокiв XX столiття.
О. Конт визнавав iснування обСФктивноСЧ реальностi матерiСЧ, але заперечував СЧСЧ пiзнаваннiсть. Сприймаючи зовнiшню форму речей, ми, на думку Конта, нiколи не опановуСФмо внутрiшнiй, глибинний змiст тiСФСЧ чи iншоСЧ речi. Така теоретична позицiя висуваСФ Контiв позитивiзм на промiжну позицiю мiж емпiризмом i мiстицизмом.
ОднiСФю з важливих складових контiвськоСЧ концепцiСЧ СФ обТСрунтування трьох стадiй iнтелектуальноСЧ еволюцiСЧ людства - теологiчноСЧ, метафiзичноСЧ й позитивноСЧ. Теологiчна стадiя - обожнювання свiту, невмiння його пояснити. На метафiзичнiй стадiСЧ людина намагаСФться науково пояснити свiт, але робить це споглядальне, стаючи зрештою рабою абстрактних фiлософських схем. РЖ тiльки на позитивнiй стадiСЧ людина вiдкриваСФ для себе значення конкретноСЧ речi, яку треба спостерiгати i вивчати.
Проголосивши позитивiзм своСФрiдною вершиною iнтелектуальноСЧ еволюцiСЧ людства, О. Конт абсолютизував конкретну рiч, знехтувавши проблемами звязку, залежностi, взаСФмодiСЧ речей.
У межах контiвськоСЧ фiлософськоСЧ концепцiСЧ певне мiiе належить естетицi й мистецтву. О. Конт видiляСФ в iсторiСЧ людства двi епохи - на його думку, найсприятливiшi для розвитку мистецтва. Перша - античнiсть - створила численнi духовнi й соцiальнi умови справжнього розквiту високого мистецтва. На змiну античностi приходять перiоди монотеСЧстичного, теологiчного й метафiзичного мислення, яке не стимулюСФ творчiсть анi в поезiСЧ, анi у фiлософiСЧ, анi в полiтицi. РЖ лише в епоху позитивного мислення мистецтво набуваСФ особливого значення, а саме - допомагаСФ поСФднати позитивне знання з релiгiСФю людства. О.Конт вважав, що мистецтво може бути iнтерпретатором, популяризатором природничих наук, обСФктивного знання. Водночас мистецтво iснуСФ для iдеалiзацiСЧ реального буття, для створення системи iдеалiв, утвердження краси. Таким чином, мистецтво перетинаСФ межi чуттСФвого свiту i спрямовуСФться у сфери науки, промисловостi й суспiльства. Дивовижнi дiяння людини, пiдкорення природи, чудова органiзацiя суспiльства - ось що повинен оспiвувати в нашi днi справжнiй естетичний генiй, який перебуваСФ пiд активним впливом позитивного духу - дiйового джерела нового могутнього натхнення, - пише О. Конт.
Вузькопрагматичний погляд Огюста Конта на мистецтво як естетичний феномен, - а проблеми естетики лише побiжно розглянутi фiлософом, - дiстав подальший розвиток у концепцiСЧ вiдомого французького мистецтвознавця РЖпполiта Тена (1828-1893). Перебуваючи пiд впливом iдей Чарлза Дарвiна, РЖпполiт Тен, як i бiльшiсть позитивiстiв, намагався пристосувати концепцiю бiологiчноСЧ еволюцiСЧ до розвитку суспiльства, рiзних видiв творчоСЧ дiяльностi людини. РЖ.Тен вважав, що гуманiтарнi науки повиннi вчитися в природничих чiткостi мислення, аргументованостi висновкiв, вони мають послiдовно розробляти поняттСФво-категорiальний апарат. На основi такого пiдходу до естетики й мистецтва Тен уводить поняття факт i ототожнюСФ естетичний факт iз конкретним твором мистецтва. Визначивши естетичний факт, треба, на думку Тена, переходити до опису фактiв, пошукiв джерел СЧхньоСЧ детермiнацiСЧ.
ОднiСФю з важливих iдей естетики Тена СФ iдея про головний характер, тобто пануючий тип людини, який складаСФться в конкретному суспiльствi й вiдтворюСФться мистецтвом. Головний характер визначаСФться трьома факторами: расою (спадковими ознаками), середовищем (географiчним, полiтичним, соцiальним) i моментом (конкретною iсторичною епохою). Цими факторами РЖ. Тен визначаСФ i творчий розвиток митця. Процес художньоСЧ творчостi маСФ спрямовуватися на створення естетичноСЧ цiнностi, але для визначення цiнностi Тен знову звертаСФться до бiологiчних, моральних та формальних критерiСЧв. Творчий процес зумовлений здатнiстю митця зануритися в расовi глибини створюваного характеру, а потiм обгрунтувати його моральну значущiсть.
Саме концепцiСЧ О. Конта та РЖ. Тена стали позитивiстськими основами становлення й утвердження натуралiзму в естетицi й мистецтвi XIX-XX столiть. Фiлософсько-естетичнi позицiСЧ О. Конта та РЖ. Тена справили безпосереднiй вплив на розвиток натуралiзму у французькiй лiтературi другоСЧ половини XIX столiття (Гi де Мопассан, Е. Золя, брати Ж. та Е. Гонкур). Зазначимо, що для французькоСЧ художньоСЧ iнтелiгенцiСЧ цього перiоду властивий iнтерес до фiлософiСЧ, до боротьби теоретичних концепцiй, властиве прагнення вiдбити активнiсть науково-теоретичного життя в художнiй творчостi, в конкретних художнiх конфлiктах. Вважалося, що це збагатить мистецьку палiтру, залучить до осмислення фiлософськоСЧ, морально-психологiчноСЧ проблематики значну частину суспiльства. Подiбна тенденцiя не тiльки взаСФмно збагачувала фiлософiю, естетику й мистецтво, але й популяризувала новi iдеСЧ, безпосередньо впливала на художнi пошуки. Натуралiсти домагалися безпристрасного, обСФктивного вiдображення реальностi, копiткого нанизування фактiв. Уведенi РЖ. Теном у теоретичний обiг термiни факт, естетичний факт дiставали безпосереднСФ тлумачення в дiагностицi психiчних захворювань, в аналiзi генетики поганоСЧ спадковостi, явищ психiчноСЧ чи сексуальноСЧ патологiСЧ тощо (Жермiнi Ласерте, Мадам Жерве