Естетика неопозитивiзму
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
в спроби трансформувати фiлософiю в мистецтво. Можна погодитися з думкою М. Дессуара про помилковiсть термiна фiлософiя мистецтва, який, утiм, може вживатися в метафоричному сенсi, але тiльки в ньому. Теоретично ж фiлософiя i мистецтво мають власнi предмети, специфiку внутрiшньоСЧ будови, i механiчно СЧх поСФднувати, справдi, недоцiльно. Значний вплив на неопозитивiстiв, зокрема на Т. Манро, справила iдея Дессуара про багатофазову концепцiю естетичного переживання: 1) загальнi враження; 2) концептуальна; 3) асоцiативна.
Продовжуючи розробки М. Дессуара, Манро наголошуСФ, що естетика повинна вiдмовитися вiд абстрактних мiркувань про природу краси, проблеми пiднесеного чи потворного й обмежитися тiльки фактами, СЧх коментарем. Ототожнюючи поняття мистецтво з поняттям факт, Т.Манро розглядаСФ мистецтво як самостiйний, замкнений феномен, який не повязаний з розвитком суспiльства, з загальним рухом культуротворчих процесiв. Пiд час аналiзу мистецького твору наголос робиться на формi як начебто основному критерiСЧ естетичноСЧ цiнностi твору. Така позицiя визначила цiлковиту беззастережну пiдтримку не лише Манро, а й iншими представниками натуралiстичноСЧ естетики РДвропи та США 50- 70-х рокiв будь-яких формалiстичних експериментiв у мистецтвi XX столiття. З iмям Томаса Манро повязане й поняття ненормативна естетика, тобто така естетична теорiя, яка не претендуСФ на оцiнку певних явищ, не наполягаСФ на iстинностi тих чи iнших напрямiв у мистецтвi: Закони, якi вона (естетика. - Л.Л.) визнаСФ, - це рухливi, гнучкi описи типiв естетичних феноменiв, якi повторюються, таких, наприклад, як здатнiсть окремих видiв мистецтва справляти певний вплив на особистiсть певного складу за певних обставин1.
РЖгноруючи традицiйний поняттСФво-категорiальний апарат естетичноСЧ науки, що складався столiттями, Т. Манро обмежуСФ його поняттями факт, форма, досвiд. Навiть мистецтво, аналiз якого передусiм цiкавить теоретика, втрачаСФ свою специфiку через те, що Манро вважаСФ будь-яку людську дiяльнiсть, в основi якоСЧ лежить позитивний досвiд, естетичною.
Заслуговують на увагу й тi точки зору, якi, хоч i формувалися в межах неопозитивiзму, проте спростовували його окремi теоретичнi положення. Так, Джон ДьюСЧ (1859 - 1952) критикував А. Рiчардса за психологiзацiю естетики, за твердження, що краса СФ проекцiСФю почуття, звичайним психологiчним ефектом. У полемiцi з А. Рiчардсом Д. ДьюСЧ продовжив розробку натуралiстичних принципiв в естетицi, зокрема намагався поширити розумiння поняття естетичного досвiду як заключного етапу всiх процесiв природи й повернення в ньому (естетичному досвiдi. - Л.Л.) природи до самоСЧ себе.
Сучаснi дослiдники розглядають естетичнi погляди Джона ДьюСЧ (як i всю його теоретичну спадщину) в межах фiлософiСЧ прагматизму, хоча СЧхнi витоки, на наш погляд, слiд шукати саме в неопозитивiзмi.
Лiтература
1.Бичко РЖ.B. Сучасна свiтова фiлософiя // Фiлософiя. Курс лекцiй. - К., 1994.
2.Иванов В.П. Понятие и статус эстетического и гносеологического субъектов // Художественная деятельность. К., 1980.
3.История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли: В 6 т. М., 1967. Т.3.
4.Леонтьева Э.В. Искусство и реальность. Л., 1972.
5.Личковах В.А. Проблема эвокативности культуры: критика буржуазных концепций // Этика и эстетика. 1985. № 28.
6.Новиков А. В. От позитивизма к интуитивизму. М., 1976.
7.Тен И.А. История английской литературы. Введение // Зарубежная эстетика и теория литературы XIX-XX вв. М., 1987.
8.Прозерський В.В. Позитивiзм i естетика. - К., 1993.