Естетика неопозитивiзму
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?i анi в створеннi, анi в сприйманнi художнiх творiв.
Значний iнтерес дослiдникiв до емотивно-евокативноСЧ iдеСЧ повязаний i з тим, що це, по-перше, була одна з моделей побудови структурноСЧ СФдностi естетики й мистецтвознавства, щодо якого естетика виступаСФ як метатеорiя. Англiйськi дослiдники не вживають цього поняття, воно ввiйшло в лексикон естетики (зокрема украСЧнськоСЧ) лише в серединi 90-х рокiв. Проте шлях до усвiдомлення такоСЧ СФдностi прокладений розробками попереднiх десятилiть, i це теоретичне досягнення заслуговуСФ на високу оцiнку. По-друге, А. Рiчардс i Ч.Огден не вiдривають мистецтво вiд реальноСЧ дiйсностi, а, навпаки, намагаються стерти межу мiж ними. РЖснуСФ творчiсть - спадщина Данте, Рабле, Свiфта, Байрона, - цiннiсть якоСЧ, на думку А. Рiчардса, визначена й залежить вiд кiнцевих цiлей, якi творчiсть, породжена дiйснiстю, намагаСФться втiлити в життя2.
РЖ, нарештi, ще одна плiдна iдея А. Рiчардса - зближення естетики з психологiСФю. Наголос на ролi й значеннi емоцiйного рiвня (мови, слова, образу) спонукав до освоСФння естетикою надбань психологiчноСЧ науки ЗО-40-х рокiв, стимулював до перевiрки психологiСФю естетичних принципiв. На такий шлях теоретик став свiдомо й неодноразово пiдкреслював своСФ бажання поСФднати естетику, лiтературну критику з психологiСФю. Проте будь-яке зближення двох наук може розмити предмет однiСФСЧ з них, особливо коли мова йде про естетичне почуття, цiннiсть, переживання, процес художньоСЧ творчостi. На нашу думку, А. Рiчардсу вдалося цього уникнути, проте серед опонентiв теоретика були й такi, що побачили в його концепцiСЧ перетворення естетики на сферу психологiСЧ (П. Раскiн).
Формуючи естетичну проблематику, А. Рiчардс i Ч. Огден не могли задовольнятися тим поняттСФво-категорiальним апаратом, який склався в естетицi на початку XX столiття. Теоретики починають розробляти новi, нетрадицiйнi естетичнi поняття, якi найповнiше фiксують СЧхнi iдеСЧ. Так у захiдноСФвропейськiй естетицi XX столiття утверджуються i закрiплюються поняття синестезiя, стимул, iмпульс.
Синестезiя як мiжчуттСФва асоцiацiя, вважаСФ А. Рiчардс, це реакцiя на безпосереднiй стимул, це активiзацiя памятi, попереднього досвiду, а на його основi - прогнозування майбутнього. СвоСФСЧ завершеноСЧ форми синестезiя досягаСФ в мистецтвi, в процесi художньоСЧ творчостi, де органiчно зливаються часовi категорiСЧ минулого, сучасного й майбутнього. Щодо поняття iмпульс, то стан людини, який воно вiдбиваСФ, повязаний з СЧСЧ вiковими ознаками: iмпульси дитини, СЧСЧ нахили, уподобання, як правило, хаотичнi, безсистемнi. Згодом, вiдповiдно до вiку, людина переходить вiд хаотичного стану iмпульсiв до СЧхньоСЧ систематизацiСЧ. Здiйснити життСФво необхiдну органiзацiю iмпульсiв допомагаСФ мистецтво. А. Рiчардс вважаСФ, що свiт поезiСЧ не СФ якоюсь вiдокремленою реальнiстю, вiдмiнною вiд предметного свiту, не маСФ якихось особливих законiв, а складаСФться з того ж досвiду, яким ми користуСФмося i в iнших випадках життя. Водночас поема, роман, фiльм, театральна вистава, симфонiя - це обмежений вiдтинок досвiду, це iндивiдуальне спiлкування митця i звичайноСЧ людини, побудоване на бiльш високому цiннiсному рiвнi.
Естетичний досвiд легко зруйнувати, тому його слiд захищати вiд вторгнення байдужих або навiть ворожих сил. Цi сили А. Рiчардс обСФднуСФ поняттям контамiнацiя (забруднення) - внесення в естетичний досвiд неестетичних елементiв, девальвацiя естетичноСЧ цiнностi. Слiд зауважити, що термiн контамiнацiя маСФ досить широке значення, далеко не завжди повязане зi сферою естетичного. Контамiнацiя (вiд лат. contaminatio - зiткнення, змiшування) найчастiше вживаСФться в лiнгвiстичному сенсi - виникнення нового слова або вислову через схрещування, обСФднання частин двох слiв або висловiв. Наприклад, у результатi контамiнацiСЧ словосполучень вiдiгравати роль i мати значення виникаСФ неправильний вираз вiдiгравати значення. Термiн контамiнацiя пояснюСФ й ближчий до естетики процес, а саме - змiшування (свiдоме чи мимовiльне) подiй рiзних лiтературних творiв, використання певних уже вiдомих сюжетних лiнiй у процесi створення нового лiтературного твору. Пристосовуючи термiн контамiнацiя до сфери естетики, А. Рiчардс мав на увазi передусiм девальвацiю у XX столiттi класичноСЧ спадщини, нехтування класичною традицiСФю. У такому аспектi наголос на забрудненнi естетичного досвiду передбачав i критику формалiстичного мистецтва 20-х рокiв, i захист професiоналiзму в художнiй творчостi, i боротьбу за чистоту художньоСЧ школи.
Проте позицiю А. Рiчардса не можна назвати послiдовною. Критикуючи надмiрне захоплення митцiв можливостями форми в кожному конкретному видi мистецтва, теоретик визначаСФ цiннiсть твору сенсорними елементами: в поезiСЧ це ритмiчний ефект поСФднання слiв, метафори. У живопису це колiр, форма, композицiя i т.iн. Сенсорним елементам А. Рiчардс протиставляСФ зображувальнi елементи, якi також важливi, проте цiннiсть твору не залежить вiд того, що в ньому зображено, тому зображення може й не бути, а картина тим часом буде цiнна, буде зарахована до великих.
У творчiй спадщинi А. Рiчардса й Ч. Огдена - найвпливовiших представникiв естетики неопозитивiзму першоСЧ половини XX столiття - мiстяться й iншi iдеСЧ, якi були проголошенi, але не дiстали послiдовного осмислення. Ми маСФмо на увазi таку складну проблему, як проблема спiввiдношення правди й iстини в мистецтв