Емоційна готовність дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
буде вчасно прийти на урок, сидіти в класі відведений час, піднімати руку, щоб відповістити на запитання вчителя, виконувати завдання в той час, коли, можливо, хочеться пограти або помріяти. Якщо старший дошкільник не вміє контролювати свої бажання, то у школі це може призвести до емоційної дезадаптації. Тому важливо, щоб у дошкільному закаді проводилися ігри-тренінги для розвитку самоконтролю. Наприклад, ігри із правилами сприяють розвитку в дітей уміння контролювати свою поведінку [24, 74-76].
Готуючи малюків до школи слід навчати дітей справлятися з власними емоціями. Невдача в будь-якій справі надовго призводить до відчуття власної неповноцінності. При цьому здатність до сприймання оточуючого різко знижується. Занурені у власні переживання, діти не можуть зорієнтуватись в тому, що відбувається, у них стає слабшою увага, зникає здатність міркувати і логічно мислити.
До 6 років потрібно навчити дитину контролювати свої почуття і переживання, познайомити її з прийомами саморегуляції (наприклад: умовляти саму себе: Все добре, все зараз пройде, я заспокоюся і все складеться).
Отже, емоційна готовність до навчання є дуже важливою для успішної адаптації дитини до шкільного життя. Емоційна готовність це вміння правильно й адекватно реагувати в різних життєвих ситуаціях. Вона в основному розуміється як зменшення імпульсивних реакцій і можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.
Розділ 2. Організація, методи та результати емпіричного дослідження емоційної готовності до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку
- Методика та організація дослідження особливостей емоційної готовності до шкільного навчання старших дошкільників
Експериментальна частина дослідження була організована на базі ДНЗ №23 м. Рівне. Дослідженням було охоплено 15 дітей старшого дошкільного віку.
Мета дослідження: вивчити рівень та особливості емоційної готовності до навчання у школі дітей старшого шкільного віку.
Завдання дослідження:
- провести серію спостережень та тестувань дітей старшої групи ДНЗ;
- проаналізувати отримані емпіричні дані;
- зробити узагальнення й висновки.
Методи дослідження. Для одержання повноцінних і достовірних результатів використалися методи: спостереження, тестування дітей, анкетування батьків, кількісний й якісний аналіз отриманих даних.
Етапи дослідження:
Процедура емпіричного дослідження проходила в три етапи.
- На підготовчому етапі була визначена основна вибірка дослідження. Формуючи нашу вибірку, ми виходили з необхідності залучити до дослідження дітей старшого дошкільного віку. Вибірка була сформована на базі ДНЗ №1 с. Селище Сарненського району Рівненської області. В проведенні нашого дослідження брали участь 15 дітей старшої групи та їх батьки. На підготовчому етапі був здійснений відбір традиційних методик, які представлені зокрема такими: діагностика рівня тривожності (Див Додаток 1), діагностика адекватності емоційних проявів та реакцій відбувалася з допомогою медодики-гри Абетка настрою (Н.Л.Белопольської) (Див. Додаток 2), визначення емоційного ставлення старщого дошкільника до себе та своїх ровесників Тест Дві хатки (Додаток 3).
- На діагностичному етапі були вивчені якісні характеристики емоційності та рівень емоційної готовності до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку. На протязі цього етапу з кожною дитиною проводилася індивідуальна консультація за результатами психологічного дослідження.
- На третьому етапі заключному відбувалося підведення підсумків, розробка психологічних рекомендацій для корегування низького рівня емоційної готовності до навчання у школі, оформлення матеріалів дослідження.
Визначення рівня тривожності дитини страшого дошкільного віку
Словник практичного психолога подає таке визначення тривожності це стан цілеспрямованого підготовчого підвищення сенсорної уваги і моторної напруги в ситуації можливої небезпеки, який забезпечує відповідну реакцію на страх.
Очікування небезпеки, що насувається, співвідноситься з почуттям невідомого: людина не усвідомлює, звідки вона може загрожувати. На відміну від емоції страху, тривожність не має конкретного джерела.
Такі слабко виражені прояви тривоги, як почуття переживання, невпевненість у правильності своєї поведінки є невідємною частиною емоційного життя будь-якої людини.
Тривожність негативно впливає не лише на емоційне самопочуття людини, а й у подальшому її житті порушує функціональні можливості психіки занижена самооцінка, низький рівень навчальності в силу ригідності мислення, відсутності креативу уяви, продуктивності памяті відбувається деструкція і гальмування розвитку особистості. Так звані хронічні тривоги здебільшого перетворюються на патопсихологічні розлади. Значна кількість тривожних дітей мають проблеми зі здоровям.
Висока тривожність здобуває стійкість при постійному невдоволенні навчальною роботою дитини з боку вихователя і батьків, якщо робити дитині багато зауважень, докорів.
Через наростання тривожності і звязаної з нею низької самооцінки, знижуються навчальні досягнення, закріплюється неуспіх. Непевність приводить до ряду інших особливостей бажанню бездумно слідувати вказівкам дорослого, діяти тільки за зразками і шаблонами, остраху проявити ініціативу формальном?/p>