Економіка України на сучасному етапі: проблеми та перспективи її розвитку
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
е суспільство та постіндустріальне суспільство .
Насамкінець розглянемо типи економічних систем суспільства. Нині налічується чотири типи економічних систем суспільства: адміністративно-командна економіка; перехідна економіка; ринкова економіка та змішана економіка. Категорія адміністративно-командна економіка була введена у науковий обіг економістом Г. Поповим. Ця модель заснована на соціалістичній ідеї необхідності панування державної власності на засоби виробництва, одержавлення всього народного господарства і централізованого планування. За цієї моделі існує затратний механізм, а також дисбаланс між платоспроможним попитом і наявністю товарної маси, дефіцит продовольчих і непродовольчих товарів. У країнах з перехідною економікою відбувається трансформація адміністративно-командної системи в ринкову. Перехідний стан економіки можна аналізувати з позицій системи категорій і законів його функціонування або вивчаючи шляхи, програми і системні заходи з послідовної трансформації централізованої планової економіки у ринкову. Змішана економіка склалася у високорозвинених країнах, де крім пануючої приватної капіталістичної власності досить значною є частка державного сектору в народному господарстві.
Таким чином, економічна система це сукупність видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.
1.2 Основні показники, що характеризують ступінь розвитку економіки країни
Найбільш узагальненим показником створення благ в суспільстві є валовий випуск. Валовий випуск (ВВ) сукупна ринкова вартість продукції, товарів і послуг, вироблених в країні протягом року в базових цінах. При цьому базова ціна представлена лише як сума витрат і прибутку. В неї не входять продуктові податки акцизний збір, податок на додану вартість, мито та ін. Валовий випуск має охоплювати результати всіх форм і видів діяльності в економіці країни. Однак реально здійснити це дуже важко і практично не можливо. Особливо це стосується доходів тіньового бізнесу, бартерного обміну, оплати у вигляді чайових, роботи домогосподарок в своєму домашньому господарстві і т.п.
Валовий внутрішній продукт (ВВП), або кінцевий продукт - це різниця між валовим випуском і проміжною продукцією суспільства. Валовий внутрішній продукт це узагальнюючий макроекономічний показник, що виражає сукупну вартість кінцевого продукту, створеного в середині країни, в ринкових цінах за рік. Він складається лише з товарів і послуг, проданих на ринку; а продукти ж, які не перетворилися в товар, тобто не продані в нього не включаються. В нього не входять також непродуктивні угоди, до яких відносяться суто фінансові угоди і продаж уживаних товарів .
Валовий внутрішній продукт обчислюється трьома методами (способами): виробничим, методом витрат, методом доходів.
Виробничий метод обчислення ВВП зводиться до визначення валової доданої вартості у всіх галузях економіки. Валова додана вартість визначається як різниця між валовим випуском і проміжним споживанням. Сюди додаються податки за відрахуванням субсидій на продукти і послуги, включаючи імпортні. Сума доданої вартості всіх галузей і є ВВП .
Метод витрат обчислення ВВП полягає в підрахунку всіх витрат на придбання (споживання) кінцевого продукту. Сюди включаються: споживчі витрати населення (С), валові (приватні і державні) інвестиції в національну економіку (Іq), державні закупки товарів і послуг (G). Формула ВВП за методом витрат має наступний вигляд:
ВВП=С+Іq+G(1.1)
Метод розрахунку ВВП за доходами це підсумок доходів фізичних і юридичних осіб, інституційних одиниць. ВВП тут обчислюється як сума винагороди власникам чинників виробництва (заробітна плата, процент, прибуток, рента). Сюди також включаються непрямі податки на підприємства, амортизація, доходи від власності .
На основі ВВП розраховуються багато інших показників системи національних рахунків. Серед них виділяють: валовий національний дохід (ВНД), валовий національний наявний дохід, особистий дохід, безподатковий дохід. Валовий національний дохід (ВНД) це грошова оцінка товарів і послуг, які стають доступними для країни внаслідок здійснення економічної діяльності. Він визначається як сума ВВП в цінах кінцевого використання (споживання) і сальдо первинних доходів (Xn), отриманих із-за кордону .
Формула валового національного доходу має такий вигляд:
ВНД=ВВП+Xn=C+Iq+G+Xn. (1.2)
В системі національних рахунків окремо виділяється показник валовий національний наявний дохід (ВННД), який визначається як сума валового національного доходу і сальдо поточних трансфертів, отриманих із-за кодону. Сальдо поточних трансфертів це різниця між поточними платежами, які перерозподіляються на міждержавному рівні .
Найбільшу частину валового національного доходу складає особистий дохід (ОД), який є доходом громадян, отриманим до сплати ними податків державі. Особистий дохід складає основу попиту на кінцеві товари і послуги особистого споживання, якщо попередньо “очистити” його від податків. Особистий дохід після сплати податків стає доходом, яким розпоряджаються громадяни, або безподатковим доходом. За допомогою нього обчислюється величина фактичних доходів сімей і індивідів. Цей дохід використовується не тільки на споживання, а й на заощадження.