Економіка України на сучасному етапі: проблеми та перспективи її розвитку
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?дарювання. Отже, господарський механізм це сукупність організаційних структур, конкретних форм господарювання і методів управління, які базуються на певних відносинах власності.
Господарський механізм, на відміну від виробничих відносин, є поверхневим шаром, що не зменшує його значення і ролі у функціонуванні економічних систем, адже йдеться про механізм господарювання кожного способу виробництва, про форму реалізації пануючої власності на засоби виробництва, про виявлення і поєднання економічних інтересів суспільства. Крім організаційних структур продуктивних сил, що виступають у конкретних формах суспільного поділу праці, господарський механізм включає методи управління, значення яких дедалі більше зростає, надбудовні відносини правові, політичні, соціальні і відповідні їм організаційні структури. Також механізм господарювання це механізм дії та використання економічних законів .
Економічна система кожного способу виробництва породжує іманентні їй економічні закони і механізм функціонування та розвитку. Економічні закони це закони суспільних дій людства. Вони виявляються як основна тенденція, що торує собі шлях крізь усю сукупність явищ і процесів. Економічні закони це типові, стійки, повторювані, причинно-наслідкові звязки і залежності. Саме вони визначають магістральні напрями розвитку будь-якої ділянки народного господарства країни. На відміну від юридичних законів, схвалюваних парламентом, економічні закони обєктивні. Багато вчених обєктивність виникнення й існування економічних законів пояснюють тим, що вони не залежать від волі й свідомості людей. Причина обєктивності економічних законів полягає в тому, що вони випливають з умов матеріального та нематеріального буття суспільства і пануючих у ньому виробничих відносин .
Принципи будови економічної системи, як і джерела її руху, є прямим наслідком сутності, змісту економічної системи. Можна виокремити такі три принципи її будови: ієрархічність; рухомість та суперечливість. Суперечність поміж виробничими відносинами і продуктивними силами розвязується за допомогою змін насамперед у царині власності тут головне поле або гальмування соціально-економічного розвитку країни, або, навпаки, її потужного піднесення. Окрім найважливішої ділянки відносин власності, є ділянка розподілу, де також спорадично виникають проблеми і суперечності, які потребують якнайшвидшого розвязання, інакше спонукальні мотиви до кращої праці, підвищення її продуктивності, що недавно діяли безвідмовно, починають не спрацьовувати
Джерела руху економічної системи, як і принципи її побудови, є прямим наслідком сутності, змісту економічної системи суспільства. Джерелами руху економічної системи можна визначити наступні: суперечності; зміни характеру економічних звязків і потоків між субєктами економічної діяльності; інтереси людей .
Категорія “суперечності” одне з джерел руху економічної системи суспільства дещо відрізняється від категорії “суперечливість”, яка є принципом побудови такої системи. Ще одним джерелом руху економічної системи є зміни характеру економічних звязків і потоків між субєктами економічної діяльності. Субєкти економічної системи суспільства промислові, сільськогосподарські, будівельні і транспортні підприємства, різні організації, установи та заклади, окремі індивіди обмінюються між собою горизонтальними матеріальними, інформаційними і грошовими потоками, з одного боку (тобто як партнери, як рівні сторони виробничого або іншого процесу), і вертикальними, насамперед інформаційними з іншого (йдеться не про партнерські відносини, а навпаки, про відносини, повязані з управлінням народним господарством). Економічна система кожного суспільства має відповідний саме їй характер економічних звязків і потоків. Останнім за рахунком, але не за значущістю джерелом руху економічної системи суспільства є інтереси людей. Саме інтереси спонукають людину до тих або інших дій, вони фактично є відображенням у свідомості будь-яких обєктивних потреб .
Існує декілька видів економічних систем. У загальній класифікації слід виокремити три основні критерії: домінуюча форма власності; технологічний спосіб виробництва; спосіб управління і координації економічної діяльності. Власність розрізняють за типом, формою і видом, починаючи від загальнодержавної до індивідуальної.
Другим критерієм класифікації економічної системи є так званий технологічний спосіб виробництва; йдеться не про феодалізм або капіталізм, а про рівень технічного розвитку певної країни. Змістом технологічного способу виробництва є поєднання засобів праці з матеріалами, технологіями, енергією, інформацією та організацією виробництва. Перехід від одного технологічного способу виробництва до іншого вирішальною мірою визначається змінами у характері засобів праці верстатів, обладнання, приладів .
Третій критерій класифікації економічної системи суспільства спосіб управління і координації економічної діяльності. Йдеться про управління народним господарством усієї країни, складними галузевими і територіальними виробничими комплексами областей і районів, а також промисловими, будівельними, сільськогосподарськими, транспортними підприємствами, організаціями, установами, закладами тощо. Разом з тим за технологічним способом виробництва, тобто за рівнем розвитку продуктивних сил, економічні системи поділяються на такі підсистеми: доіндустріальне суспільство; індустріальн